Колоритний райцентр Жмеринка з великою вузловою залізничною станцією розташований в 50 кілометрах на північний захід від Вінниці, на шляху до Могилева-Подільського.
Назва Жмеринки стало ім'ям прозивним типового провінційного єврейського містечка. Вона має міфічний ореол "світового культурного осередку" завдяки літературній творчості сатириків Ільфа і Петрова (всупереч розхожій думці, фраза Остапа Бендера про "останнє місто", об яке "розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).
Робоче селище Жмеринка виникло в 1868 році між селами Велика і Мала Жмеринки (відомі з XVIII століття) на місці вирубаного дубового лісу при будівництві залізниці Київ-Одеса ...
Колоритний райцентр Жмеринка з великою вузловою залізничною станцією розташований в 50 кілометрах на північний захід від Вінниці, на шляху до Могилева-Подільського.
Назва Жмеринки стало ім'ям прозивним типового провінційного єврейського містечка. Вона має міфічний ореол "світового культурного осередку" завдяки літературній творчості сатириків Ільфа і Петрова (всупереч розхожій думці, фраза Остапа Бендера про "останнє місто", об яке "розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).
Робоче селище Жмеринка виникло в 1868 році між селами Велика і Мала Жмеринки (відомі з XVIII століття) на місці вирубаного дубового лісу при будівництві залізниці Київ-Одеса. Це місце було обрано будівельниками дороги для створення вузлової станції з відгалуженнями на Львів і Молдавію. В 1903 році Жмеринка отримала статус міста, а через рік був побудований величезний залізничний вокзал в стилі неоренесансу, який залишається головною визначною пам'яткою.
Також зберігся збудований в 1910 році костел Святого Олексія.
Перед Другою світовою війною в Жмеринці проживало понад 4,5 тисяч євреїв. З трьох збережених синагог одна діюча, а в двох інших - клуб і РВВС.
Колоритний райцентр Жмеринка з великою вузловою залізничною станцією розташований в 50 кілометрах на північний захід від Вінниці, на шляху до Могилева-Подільського.
Назва Жмеринки стало ім'ям прозивним типового провінційного єврейського містечка. Вона має міфічний ореол "світового культурного осередку" завдяки літературній творчості сатириків Ільфа і Петрова (всупереч розхожій думці, фраза Остапа Бендера про "останнє місто", об яке "розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).
Робоче селище Жмеринка виникло в 1868 році між селами Велика і Мала Жмеринки (відомі з XVIII століття) на місці вирубаного дубового лісу при будівництві залізниці Київ-Одеса ...
Колоритний райцентр Жмеринка з великою вузловою залізничною станцією розташований в 50 кілометрах на північний захід від Вінниці, на шляху до Могилева-Подільського.
Назва Жмеринки стало ім'ям прозивним типового провінційного єврейського містечка. Вона має міфічний ореол "світового культурного осередку" завдяки літературній творчості сатириків Ільфа і Петрова (всупереч розхожій думці, фраза Остапа Бендера про "останнє місто", об яке "розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).
Робоче селище Жмеринка виникло в 1868 році між селами Велика і Мала Жмеринки (відомі з XVIII століття) на місці вирубаного дубового лісу при будівництві залізниці Київ-Одеса. Це місце було обрано будівельниками дороги для створення вузлової станції з відгалуженнями на Львів і Молдавію. В 1903 році Жмеринка отримала статус міста, а через рік був побудований величезний залізничний вокзал в стилі неоренесансу, який залишається головною визначною пам'яткою.
Також зберігся збудований в 1910 році костел Святого Олексія.
Перед Другою світовою війною в Жмеринці проживало понад 4,5 тисяч євреїв. З трьох збережених синагог одна діюча, а в двох інших - клуб і РВВС.
Жмеринський залізничний вокзал
Пам'ятка архітектури
Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.
Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.
Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).
За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".
У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.
За радянських часів будівля жмеринського вокзалу втратила багато елементів декору, проте в 2013 році було завершено реставрацію, яка повернула їй автентичний вигляд.
На привокзальній площі до 2012 року стояв пам'ятник Остапові Бендеру - героєві сатиричних романів Ільфа та Петрова, в яких Жмеринка згадується як один із "світових осередків культури" (всупереч поширеній думці, більш популярна крилата фраза про "останнє місто", про яке " розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).
Жмеринський історичний музей
Музей/галерея , Пам'ятка архітектури
Жмеринський історичний музей розміщується у колишньому особняку графа Дмитра Гейдена в центрі Жмеринки.
Тут можна ознайомитися з історією сіл Велика та Мала Жмеринка, з яких бере початок сучасне місто, з кустарними промислами краю, з історією прокладання Центральної залізниці та будівництва залізничної станції "Жмеринка" та її вокзалу.
Експозиція розповідає про бурхливі події історії України першої половини ХХ століття: Українська революція, індустріалізація, колективізація, Голодомор. Подіям Другої Світової війни присвячено окрему залу.
Завершує експозицію розповідь про сучасний економічний та соціокультурний розвиток міста та околиць.
Костел Святого Олексія
Храм , Пам'ятка архітектури
Католицький храм Святого Олексія в Жмеринці закладений у 1904 році коштом імператора на честь царевича Олексія. Освячений у 1910 році.
Костел виконаний у модному тоді неоготичному стилі. Був частково зруйнований в 1936 році.
Наприкінці ХХ століття костел передали віруючим, коштом громади було відновлено колишній вигляд: за старими кресленнями та фотографіями відбудовано стрілчасту вежу, реставровано внутрішні інтер'єри.
Церква Святого Миколая Чудотворця
Храм , Пам'ятка архітектури
Полкова церква Святого Миколая Чудотворця збудована у 1904 році для розквартованих у Жмеринці 9-го та 10-го Стрілецьких полків 3-ї Стрілецької бригади.
Військовий храм виконаний за типовим проєктом архітектора Федора Вержбицького. Загалом у російській імперії було збудовано понад 60 таких церков.
За радянських часів Миколаївська церква, що розташована на території військової частини, була позбавлена куполів та дзвіниці. У 2005 році у знову відкритому та відреставрованому храмі коштом місцевих меценатів було встановлено новий іконостас.
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Вінницька |