Функціонал тимчасово недоступний
Загальна інформація про Бушу
Мальовниче село Буша розташоване біля злиття річок Мурафа і Бушанка в південній частині Вінницької області. Завдяки поєднанню гарної природи, виразного рельєфу, давньої історії та старовинних легенд Буша стала справжньою меккою для митців та езотериків. Його вважають "місцем сили".
На території села виявлені знаряддя трипільської культури, кераміка черняхівської культури та інші свідоцтва існування поселення протягом декількох тисячоліть.
З дохристиянських часів зберігся язичницький печерний храм. За легендою, в ХІІ-ХІІІ сторіччях тут було давньоруське місто Краснопіль (Антопіль), яке входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім зруйноване татарами. Назву нового поселення народний переказ пов'язує з ім'ям єдиної мешканки, що залишилася в живих & ...
Мальовниче село Буша розташоване біля злиття річок Мурафа і Бушанка в південній частині Вінницької області. Завдяки поєднанню гарної природи, виразного рельєфу, давньої історії та старовинних легенд Буша стала справжньою меккою для митців та езотериків. Його вважають "місцем сили".
На території села виявлені знаряддя трипільської культури, кераміка черняхівської культури та інші свідоцтва існування поселення протягом декількох тисячоліть.
З дохристиянських часів зберігся язичницький печерний храм. За легендою, в ХІІ-ХІІІ сторіччях тут було давньоруське місто Краснопіль (Антопіль), яке входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім зруйноване татарами. Назву нового поселення народний переказ пов'язує з ім'ям єдиної мешканки, що залишилася в живих – Басі (Буші): "Буша – залишилася одна душа".
В XV столітті великий литовський князь Вітовт віддав поселення роду Бушинських. У другій половині XVI століття коронний гетьман Ян Замойський почав будівництво нового замку. В складі Польщі місто грало роль прикордонної фортеці і часто піддавалося набігам татар (під час одного з них в 1524 році населення було майже повністю знищено). В 1648 році Бушу зайняв Богдан Хмельницький, і лише через 6 років польські війська взяли місто приступом. Останні захисники фортеці підірвали порохові льохи, загинувши разом з частиною нападників. Замок з тих пір не відновлювався, місто втратило значення і зараз є невеличким селом.
В 2000 році створено Державний історико-культурний заповідник "Буша". Ведеться реставрація пам'яток історії та архітектури. Працюють кілька музеїв.
Щорічно в серпні проходить пленер майстрів-каменотесів "Подільський оберіг", численними роботами яких прикрашено все село. Також проводяться пленери гончарів і художників. В селі яскраво відзначають Різдво та свято Івана Купала.
Багато сільських хат переобладнується для прийому гостей з усіма зручностями, завдяки чому розвивається сільський зелений туризм.
Мальовниче село Буша розташоване біля злиття річок Мурафа і Бушанка в південній частині Вінницької області. Завдяки поєднанню гарної природи, виразного рельєфу, давньої історії та старовинних легенд Буша стала справжньою меккою для митців та езотериків. Його вважають "місцем сили".
На території села виявлені знаряддя трипільської культури, кераміка черняхівської культури та інші свідоцтва існування поселення протягом декількох тисячоліть.
З дохристиянських часів зберігся язичницький печерний храм. За легендою, в ХІІ-ХІІІ сторіччях тут було давньоруське місто Краснопіль (Антопіль), яке входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім зруйноване татарами. Назву нового поселення народний переказ пов'язує з ім'ям єдиної мешканки, що залишилася в живих & ...
Мальовниче село Буша розташоване біля злиття річок Мурафа і Бушанка в південній частині Вінницької області. Завдяки поєднанню гарної природи, виразного рельєфу, давньої історії та старовинних легенд Буша стала справжньою меккою для митців та езотериків. Його вважають "місцем сили".
На території села виявлені знаряддя трипільської культури, кераміка черняхівської культури та інші свідоцтва існування поселення протягом декількох тисячоліть.
З дохристиянських часів зберігся язичницький печерний храм. За легендою, в ХІІ-ХІІІ сторіччях тут було давньоруське місто Краснопіль (Антопіль), яке входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім зруйноване татарами. Назву нового поселення народний переказ пов'язує з ім'ям єдиної мешканки, що залишилася в живих – Басі (Буші): "Буша – залишилася одна душа".
В XV столітті великий литовський князь Вітовт віддав поселення роду Бушинських. У другій половині XVI століття коронний гетьман Ян Замойський почав будівництво нового замку. В складі Польщі місто грало роль прикордонної фортеці і часто піддавалося набігам татар (під час одного з них в 1524 році населення було майже повністю знищено). В 1648 році Бушу зайняв Богдан Хмельницький, і лише через 6 років польські війська взяли місто приступом. Останні захисники фортеці підірвали порохові льохи, загинувши разом з частиною нападників. Замок з тих пір не відновлювався, місто втратило значення і зараз є невеличким селом.
В 2000 році створено Державний історико-культурний заповідник "Буша". Ведеться реставрація пам'яток історії та архітектури. Працюють кілька музеїв.
Щорічно в серпні проходить пленер майстрів-каменотесів "Подільський оберіг", численними роботами яких прикрашено все село. Також проводяться пленери гончарів і художників. В селі яскраво відзначають Різдво та свято Івана Купала.
Багато сільських хат переобладнується для прийому гостей з усіма зручностями, завдяки чому розвивається сільський зелений туризм.
Сплануй своє перебування у Буші
Що подивитися та куди піти в Буші
Цікаві місця та музеї Буші
Державний історико-культурний заповідник "Буша"
Історична місцевість , Музей/галерея , Пам'ятка археології
Державний історико-культурний заповідник "Буша" створений у 2000 році на території давнього подільського села Буша, що між Ямполем і Могилевом-Подільським. Заповідник об'єднує цілий комплекс природних, археологічних, історичних і культурних пам'яток Східного Поділля.
Своїх гостей заповідник зустрічає найбільшим у Європі музеєм історичних скульптур просто неба, де щорічно проводяться міжнародні пленери скульпторів-каменотесів. Загалом на території села можна побачити близько двохсот робіт з каменю і граніту на різну тематику.
Ключовим об'єктом заповідника є Замкова гора із залишками Бушанського замку козацьких часів та підземними ходами ХVІ–ХVІІ століть, що є пам'яткою культурної спадщини національного значення. На замчищі також знайдені залишки поселення трипільської культури – над розкопом збудовано захисний павільйон, працює археологічний музей. На схилі гори вище фортеці розташоване середньовічне кладовище, на якому збереглися козацькі хрести XVIII століття. Археологічною пам'яткою національного значення також є скельний храм V–XVII століть з рельєфними зображеннями.
До складу заповідника входять Етнографічний музей, Художній музей та Музей ткацтва. Цікавою природною локацією є "Гайдамацький яр" з велетенськими скелями пісковику у лісовому масиві.
Адміністрація заповідника "Буша" розташовується навпроти замку. Тут можна придбати квитки в музеї та замовити екскурсії по території заповідника. Також у приміщенні адміністрації постійно проходять виставки, проводяться майстеркласи з випікання обрядового хліба.
вулиця Івана Богуна, 10
Додати до обраного
Додати до маршруту
Бушанський замок
Замок/фортеця , Пам'ятка архітектури , Музей/галерея
Прикордонний Бушанський замок на південно-східному рубежі Речі Посполитої спорудив у другій половині XVI сторіччя коронний гетьман Ян Замойський. Але в історію він увійшов як героїчна козацька фортеця.
Замок розташовувався на мисі, утвореному річками Мурафа та Бушанка. 4 кутові замкові вежі з'єднувалися між собою підземними ходами. Кожна з веж мала свій окремий пороховий льох. Ще дві кам'яні вежі входили в систему зовнішніх дерев'яних оборонних укріплень.
Замок часто зазнав татарських атак. У 1617 році гетьман Станіслав Жолкевський підписав тут мирний договір із турецьким полководцем Іскандер-пашею, призупинивши на кілька років польсько-турецьку війну. В 1648 році Богдан Хмельницький підпорядкував місто Брацлавському полку, фортецю зайняли козацькі загони.
В 1654 році замок обложили польські війська. За легендою останнім етапом оборони керувала вдова сотника Зависного Мар'яна. Коли вороги увірвалися до міста, вона підпалила порохові льохи, знищивши вибухом фортецю разом із ворогами, що захопили її.
Збереглася лише одна з фортечних веж, яку в 1756 році перебудували на дзвіницю зведеної поруч Михайлівської церкви (зруйнована за радянських часів). Башта відреставрована, на період реконструкції церкви використовується як храм.
В 2000 році створено Державний історико-культурний заповідник "Буша", проводяться археологічні дослідження. На верхньому ярусі вежі розміщено музей оборони Буші, на території замчища відкрито павільйон трипільської культури, організовано виставку сучасної скульптури.
На місці верхнього городища знаходиться козацький цвинтар ХVІІІ-ХІХ столітть із масивними кам'яними хрестами різноманітних форм.
вулиця Івана Богуна, 12Б
Додати до обраного
Додати до маршруту
Козацьке кладовище
Історична місцевість
Старе козацьке кладовище у Буші розташований на горі, що височіє над Бушанським замком, на території Державного історико-культурного заповідника "Буша". У нижній частині цвинтаря знаходяться могили XIX століття, у верхній – давніші, ймовірно аж до XVII століття.
Тут можна побачити багато масивних кам'яних козацьких хрестів різноманітних форм. Вони виготовлені з місцевого пісковика, великі поклади якого є на околицях. Серед надгробків виділяються козацькі хрести мальтійського типу з колом посередині, хрести у вигляді "треф", ще складніші за формою – з додатковими поперечками на перекладинах.
З козацького цвинтаря відкривається найкраща панорама Буші, яка особливо виразна у світлі заходу сонця.
вулиця Івана Богуна
Додати до обраного
Додати до маршруту
Скельний храм
Історична місцевість , Храм , Музей/галерея , Природний об'єкт
Дохристиянський скельний храм у Буші відкрито професором Володимиром Антоновичем в 1883 році.
Він виявив тут унікальний наскельний рельєф, що зображує Мирове дерево, півня, оленя, і людину, що стала навколішки. Над цими фігурами вирізаний таємничий прямокутник, який раніше містив напис "Азм есмъ Міробог жрець Ольгов" (зараз напис не видно).
Різні дослідники датують Бушанський рельєф різними історичними періодами - від ІІ до ХІІ сторіччя, а деякі відносять і до XVI століття. Можливо, печера використовувалася як християнський храм. Середньовічні написи свідчать, що у печері жили католицькі ченці.
В 1824 році місцевий шляхтич Ромуальд Овсяний знайшов і досліджував печеру, зробивши напис: "У пам'ять 1524 року. 3 червня. Р. О." (цього дня Буша була зруйнована татарами).
Наразі скельний храм входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Буша". Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації заповідника.
вулиця Івана Богуна, 32
Додати до обраного
Додати до маршруту
Гайдамацький Яр
Природний об'єкт
Лісовий масив у каньйоні річки Бушанки на північно-західній околиці Буші здавна називають "Гайдамацьким яром".
Скелі пісковика формують тут мальовничі ландшафти посеред грабового лісу. Найбільш вражаючими вважаються скелі "Гриб", "Баран", "Висячка".
Перейшовши дерев'яним мостом на правий берег Бушанки і піднявшись крутою стежкою, можна дістатися Гайдамацької скелі з печерою, в якій, за легендою, в 1768 році знаходився один з таборів повстанців, що тут воювали.
Вхід на територію заказника "Гайдамацький Яр" платний.
вулиця Гагаріна
Додати до обраного
Додати до маршруту
Відгуки про Бушу
Географічна інформація про Бушу
| {{itemKey}} | {{itemValue}} |
|---|---|
| Область |
Вінницька |
Навколишні міста та села
Практичні поради, щоб відвідати Буша
Наразі дані відсутні
Функціонал тимчасово недоступний
Стежте за нами
 1.svg "Twitter"){kind=icon}
 1.svg "Facebook"){kind=icon}
 1.svg "Instagram"){kind=icon}
