Котюжани

Поміщицький палац у Котюжанах розташований на північній околиці села, серед пейзажного парку, що частково зберігся, з фруктовим садом, джерелами та водоспадом на північній околиці села.

У ХІХ столітті тут була садиба багатого лісопромисловця, яку на початку XX століття придбав відставний царський чиновник Іван Ценін. Його вдова Євгенія Ценіна на місці садиби, що згоріла під час селянських хвилювань, у 1912 році побудувала двоповерховий палац у суворих формах неоренесансу за проєктом петербурзького архітектора Оскара Мунца, стилістично схожий з Лівадійським палацом.

Палац П-образій у плані, з арочною лоджією на другому поверсі. На фасаді розміщені барельєфи з античними сценами та рослинними мотивами. На в'їзді в садибу збереглися два кам'яні арочні мости, перекинуті через струмок і яр. Власниця жила у палаці до більшовицького перевороту 1917 року, після чого виїхала за кордон.

У 1937 році час у колишньому маєтку Ценіних відкрився дитячий будинок. Під час Другої світової війни дітей намагалися евакуювати, але вони були змушені повернутися. На той час будівля була розграбована. 130 сиріт, що залишилися без даху над головою, взяли на виховання місцеві жителі.

Нині у маєтку розташовується Котюжанівська спеціальна школа для дітей із особливими освітніми потребами, які зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку.

До наших днів у колишньому пейзажному парку зберігся мурований триарковий міст. Сам парк перебуває у запустінні.

Свято-Миколаївська церква в Котюжанах зведена відносно недавно, проте її дзвіниця становить особливий інтерес, оскільки вона датується 1701 роком. Це єдина частина первісного храму, що збереглася.