Вижниця

Музей Вижницького коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка відкрито до 60-річчя навчального закладу, що носить ім'я знаменитого різьбяра по дереву, який викладав тут із 1905 року.

Експозиція налічує 23 тисячі експонатів. Представлені найкращі дипломні роботи випускників коледжу: художня обробка дерева, ювелірне мистецтво, ковальська справа, художнє ткацтво, вишивка, моделювання одягу та інше.

Частину робіт можна придбати.

Будинок Анни Москви-Голоти, дружини Вижницького адвоката та депутата Австрійського парламенту Михайла Москви, збудований у Вижниці у другій половині ХIХ століття.

Анна Москва-Голота була однією з найосвіченіших жінок Буковини, добре розумілася на політиці та культурі, знала декілька іноземних мов, володіла грою на фортепіано, закінчила учительську гімназію, була загартована у боротьбі за права жінки, за волю України. Надзвичайно енергійна і патріотично налаштована, вона власним коштом відремонтувала Народний дім у Вижниці (нині він знаходиться на території Вижницької школи-інтернату) й стала останнім очільником товариства "Просвіта" в місті.

Помешкання Москвів було затишним місцем для відпочинку, душевного спокою, спілкування з творчими людьми за філіжанкою кави та рому, бажаючі могли скористатися бібліотекою рідкісних книг родини. Будинок Москвів, який місцева інтелігенція тоді між собою називала "Домом під зеленою ліхтарнею", в часи Австро-Угорщини став своєрідним Будинком творчості, в якому гостювали діячі культури, письменники та науковці. У Москвів неодноразово зупинявся Іван Франко – вперше у 1884 році під час своєї експедиції зі збору матеріалів про легендарного опришка Олексу Довбуша та керівника селянського повстання Лук’яна Кобилицю. Влітку 1901 року Леся Українка разом зі своїм чоловіком, етнографом Климентом Квіткою, теж гостювала в будинку Анни Москви-Голоти, з якою товаришувала до самої смерті. Тут на початку ХХ століття побували письменники Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Юрій Федькович та багатьох інших видатниї українців.

На фасаді будинку Москвів донині збереглась стара вивіска крамниці, яку утримувала родина.

На честь 150-річчя від дня народження Івана Франка з ініціативи творчої інтелігенції та товариства "Просвіта" на будинку було відкрито барельєф Іванові Франку, Лесі Українці та Ользі Кобилянській. Автор барельєфу – скульптор Володимир Римарь.

Будівля Вижницької міської ратуші знаходиться у центрі міста, на колишній площі Ринок.

Двоповерхова будівля міського магістрату із стильною декоративною баштою збудована на початку XX століття. Весь час свого існування воно виконувало адміністративні функції: була магістратом за австрійських часів, мерією під час румунської окупації, повітовою управою за часів української державності 1918-1920 років, відділенням Держказначейства за часів Незалежності. Нині це міський суд.

Перед ратушею встановлено пам'ятник депутату австрійського парламенту Лук'яну Кобилиці, керівникові народних повстань 1843-1849 років.

Масивна триповерхова будівля Головної синагоги – одна з архітектурних домінант центральної площі Вижниці.

Це була одна з 11 юдейських святинь, що існували в місті за часів австрійської влади.

У роки Першої світової війни храм згорів. У 1960-ті роки будинок реконструювали під районний будинок культури. Саме тут розпочалася артистична кар'єра відомого співака Назарія Яремчука, дитинство та юність якого пройшли у Вижниці.

Нині бірюзова будівля колишньої синагоги - це міський будинок народної творчості та дозвілля.

Костел Святих Апостолів Петра і Павла у Вижниці збудований у 1876 році на місці старого дерев'яного храму, заснованого в 1812 році польськими переселенцями.

Новий кам'яний костел споруджено коштом магната вірменського походження Григорія Айваса.

В 1930 році в костелі Петра і Павла відбулося вінчання батьків Юрія Федьковича – шляхтички Анни Дашкевичевої та відомого німецького кліматолога Адальберта Гординського-Федьковича.

У 1946 році, після приходу радянської влади, Петропавлівський костел був закритий.

На початку 1990-х років, із здобуттям Україною Незалежності, костел був повернутий римо-католицькій громаді Вижниці.