Провінційне містечко Ічня розташоване між Борзною і Прилуками, на відстані від основних автомагістралей.
Вперше згадується в XIV сторіччі, коли воно входило до складу Великого князівства Литовського. Татарська назва річки Іченька, яка тут протікає (татарською "Ічень" - водопій), вказує на те, що колись тут була стоянка татар.
З 1590 року Ічнею володів князь Костянтин Вишневецький, і в цей період вона отримала статус містечка. В 1648-1649 роках був створений Ічнянський полк, але потім Ічня увійшла до складу Прилуцького полку. В XVII-XVIII століттях існував Ічнянський замок (не зберігся). Розвитком промисловості в XIX столітті займався поміщик Григорій Галаган.
Збереглися Воскресенська церква (1810 рік), Преображенська церква (1811 рік) і дзвіниця Миколаївської ...
Провінційне містечко Ічня розташоване між Борзною і Прилуками, на відстані від основних автомагістралей.
Вперше згадується в XIV сторіччі, коли воно входило до складу Великого князівства Литовського. Татарська назва річки Іченька, яка тут протікає (татарською "Ічень" - водопій), вказує на те, що колись тут була стоянка татар.
З 1590 року Ічнею володів князь Костянтин Вишневецький, і в цей період вона отримала статус містечка. В 1648-1649 роках був створений Ічнянський полк, але потім Ічня увійшла до складу Прилуцького полку. В XVII-XVIII століттях існував Ічнянський замок (не зберігся). Розвитком промисловості в XIX столітті займався поміщик Григорій Галаган.
Збереглися Воскресенська церква (1810 рік), Преображенська церква (1811 рік) і дзвіниця Миколаївської церкви (1879 рік).
В селі Качанівка неподалік від Ічні розташований палац Тарновських - один з найкращих палацово-паркових комплексів України, яскравий зразок садибної архітектури Лівобережжя.
Провінційне містечко Ічня розташоване між Борзною і Прилуками, на відстані від основних автомагістралей.
Вперше згадується в XIV сторіччі, коли воно входило до складу Великого князівства Литовського. Татарська назва річки Іченька, яка тут протікає (татарською "Ічень" - водопій), вказує на те, що колись тут була стоянка татар.
З 1590 року Ічнею володів князь Костянтин Вишневецький, і в цей період вона отримала статус містечка. В 1648-1649 роках був створений Ічнянський полк, але потім Ічня увійшла до складу Прилуцького полку. В XVII-XVIII століттях існував Ічнянський замок (не зберігся). Розвитком промисловості в XIX столітті займався поміщик Григорій Галаган.
Збереглися Воскресенська церква (1810 рік), Преображенська церква (1811 рік) і дзвіниця Миколаївської ...
Провінційне містечко Ічня розташоване між Борзною і Прилуками, на відстані від основних автомагістралей.
Вперше згадується в XIV сторіччі, коли воно входило до складу Великого князівства Литовського. Татарська назва річки Іченька, яка тут протікає (татарською "Ічень" - водопій), вказує на те, що колись тут була стоянка татар.
З 1590 року Ічнею володів князь Костянтин Вишневецький, і в цей період вона отримала статус містечка. В 1648-1649 роках був створений Ічнянський полк, але потім Ічня увійшла до складу Прилуцького полку. В XVII-XVIII століттях існував Ічнянський замок (не зберігся). Розвитком промисловості в XIX столітті займався поміщик Григорій Галаган.
Збереглися Воскресенська церква (1810 рік), Преображенська церква (1811 рік) і дзвіниця Миколаївської церкви (1879 рік).
В селі Качанівка неподалік від Ічні розташований палац Тарновських - один з найкращих палацово-паркових комплексів України, яскравий зразок садибної архітектури Лівобережжя.
Воскресенська церква
Храм , Пам'ятка архітектури
Воскресенська церква розташована у самому центрі Ічні.
Будівництво церкви коштом парафіян почалося в 1806 році і через 4 роки відбулося освячення. Храм хрестоподібний, подовжений (60 метрів), із широким середнім куполом. Усередині – позолочений одноярусний іконостас роботи майстра Кулагіна. Стіни та купол прикрашені фресками.
У 1844 році побудовано двоярусну дзвіницю, на якій знаходився дзвін вагою 4272 кілограми, відлитий у Ніжині.
Наразі Воскресенський храм належить УПЦ московського патріархату.
Ічнянський краєзнавчий музей
Музей/галерея
Ічнянський краєзнавчий музей розташований у невеликій одноповерховій будівлі поряд із центром міста.
Заснований у 1961 році краєзнавцем Миколою Бутком. 7 тисяч експонатів відображають природу та історію Ічнянського краю.
На особливу увагу заслуговує оригінальна колекція самоварів, гончарних кахлів і виробів гончарства, ікон та стародруків, українських сорочок, рушників, виробів ткацтва та різьби по дереву. У музеї представлені твори місцевих художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема унікальна добірка різьблення по дереву Антона Штепи.
Відділом Ічнянського краєзнавчого музею є Музей художника Миколи Ге.
Ічнянський національний природний парк
Заповідна територія
Ічнянський національний природний парк охороняє унікальні лісостепові комплекси у верхів'ї річки Удай на північному заході Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.
У тутешніх лісах зустрічається клен, липа, граб і дуб, росте безліч лікарських рослин, зокрема. занесених до Червоної книги України (лілія лісова, плаун літній).
На території Ічнянського національного природного парку облаштовані еколого-пізнавальна стежка "У долині Іченька" та еколого-туристичний маршрут "Садове". У мальовничих куточках парку влаштовані місця для короткострокового відпочинку – лави, столи, навіси від дощу. Для тривалого відпочинку пропонується будиночки, діє прокат туристичного спорядження.
Музей художника Миколи Ге
Музей/галерея
Музей художника Миколи Ге було відкрито в 19179 році в селі Івангород неподалік Ічні завдяки зусиллям вчителя історії Олександра Циганка та внучатої племінниці художника Ольги Кузнєцової.
З ряду причин музей в селі Івангород згодом припинив свою діяльність. З метою збереження зібраних експонатів було прийняте рішення перенести музей в Ічню. В 2011 році, до 180-річчя з дня народження Миколи Ге, музей відкрився як відділ Ічнянського краєзнавчого музею, який присвячений життю і творчості видатного живописця другої половини ХІХ століття, одному із засновників Товариства пересувних художніх виставок.
Експозиція музею відображає життєвий і творчий шлях художника, представлені меморіальні речі того періоду, ряд раритетних експонатів, серед яких і посмертна маска Миколи Ге, унікальні фото, фотокопії найвідоміших його картин, а також роботи сучасних художників, скульпторів, які висвітлюють життя Миколи Ге.
Пам'ятник Іванові Мартосу
Пам'ятник/монумент
Пам'ятник скульптору-монументалісту Іванові Мартосу встановлено на його батьківщині в Ічні в 1980 році.
Іван Мартос народився в 1754 році в Ічні в козацькій родині. Найвідоміший його витвір - пам'ятник Мініну та Пожарському на Червоній площі в москві. Під час створення скульптур Мартосу позували його сини. На передньому горельєфі він зобразив себе у вигляді римського патриція, який підштовхує вперед своїх синів, віддаючи Батьківщині найдорожче, що має. Обличчя Мартоса виконав його учень Самуїл Гальберг, зберігши портретну схожість зі своїм учителем.
В Україні найвідоміші скульптури Мартоса – пам'ятник Дюку де Рішельє в Одесі, пам'ятник Григорію Потьомкіну в Херсоні та надгробок гетьмана Кирила Розумовського у Воскресенській церкві Батурина.
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Чернігівська |