Пам'ятки Вишгородського району

Дзвінкова криниця в Нових Петрівцях -  старовинне джерело в Межигірському урочищі, єдиний об'єкт Києво-Межигірського Преображенського монастиря, що зберігся.

За легендою, ченці влаштували над джерелом цілу систему дзвіночків, які видавали мелодійний дзвін, звідки й пішла назва (за іншою версією, тут відливали церковні дзвони).

Заснування монастиря приписують князю Володимиру Великому, чи князю Андрію Боголюбському, хоча у документах Межигір'я вперше згадується в XV сторіччі як козацький монастир. Ним опікувалися гетьмани Петро Сагайдачний та Богдан Хмельницький. Коштом козаків утримувався військовий шпиталь та притулок для ветеранів. У 1843 році. тут побував Тарас Шевченко, описавши потім Межигір'я в поемі "Чернець" (зберігся дуб Шевченко - 4,4 метри в обхваті).

У 1935 році монастир був висаджений у повітря, на його місці створили закрите дачне селище партійної еліти (так звана "дача Щербицького", пізніше - резиденція Віктора Януковича "Межигір'я"). Зберегти вдалося лише джерело, що славиться смаком та цілющими властивостями насиченої залізом води. У 2005 році споруджено невелику каплицю, потім купальню, а в 2011 році освячено дерев'яну церкву Преображення Господнього Межигірського (служби проходять у вихідні та свята о 12:00).

Гімназія в центрі Димера була побудована в 1912-1913 роках, ставши найсучаснішою будівлею міста, оскільки вже тоді мала водяне опалення, що в ті часи було великою рідкістю.

В гімназії було запроваджено чотирикласне навчання за програмою семи класів. Учнів навчали читання, письма, церковного співу, природознавства та основ креслення. В роки Другої світової війни школа була закрита і служила притулком для льотчиків-винищувачів, а пізніше будівля використовувалася німцями як в'язниця.

В 1945 році навчання в школі було відновлено, а в 1963 році їй було надано статус восьмирічної, неповної середньої школи. Нині це Навчально-виховний комплекс "Димерська гімназія - загальноосвітня школа І ступеня".

Димерська міська бібліотека для дорослих розміщена в старовинному дерев'яному будинку, зведеному на початку ХХ століття.

Офіційно будівля бібліотеки не вважається пам'яткою архітектури, проте є однією з найяскравіших пам'яток міста Димер.

ДОТ 578 батальйонного району №21 Київського укріпрайону (КіУР) розташований на узліссі та височіє над заплавою річки Ірпінь.

Споруда є двогарматним артилерійським напівкапаниром, призначеним для ведення флангового артилерійського вогню.

ДОТ підірвано, проте деякі приміщення збереглися. Зокрема, один із гарматних казематів.

ДОТ 582 батальйонного району №21 Київського укріпрайону (КіУР) розташований у лісі на північ від села Лютіж, неподалік берега Дніпра.

Споруда є типовим залізобетонним одноповерховим триамбразурним ДОТом типу "М2", розрахованим на 3 станкових кулемета.

ДОТ 582 також відомий як "ДОТ лейтенанта Новаковського". У серпні 1941 року гарнізон ДОТу під командуванням лейтенанта Івана Новаковського прийняв бій з німецькими частинами, що наступали на Київ, і оборонявся доти, доки німцям не вдалося його підірвати. 14 бійців потрапили до полону. Лейтенант Новаківський - єдиний із комендантів гарнізонів КіУРу, який залишився живим.

Парк щасливих тварин "12 місяців" (Зоопарк "XII місяців") розташований за 40 кілометрів від центру Києва трасою на Димер, між Демидовом і Литвинівкою.

На території площею 16 гектарів розташовані вольєри, побудовані за сучасними технологіями. У зоопарку можна побачити понад 100 видів тварин. Серед його мешканців - білий лев і левиця, білий тигр, жирафи, чорний ягуар, червоний вовк, гепарди, пума, гієни, камчатські ведмеді, різні мавпи, носоріг, антилопа канна, бізони, альпаки та інші. Очікується прибуття індійських слонів.

Для дітей у "12 місяцях" працює контактний зоопарк, де можна поспілкуватися з осликами, баранчиками, міні-коровами та іншими домашніми тваринами. Для активного дитячого відпочинку підготовлено великий ігровий майданчик та піратський корабель.

У центрі комплексу, поряд із ставком, розташований ресторан у стилі казкового замку, схожого на баварський замок Нойшванштайн – прообраз замку Білосніжки із диснеївських мультфільмів. Багато тварин можна годувати з рук.

Російсько-українська війна

Від початку повномасштабної російсько-української війни, в лютому 2022 року, зоопарк "!2 місяців" одразу опинився в російській окупації, в епіцентрі бойових дій, та фактично був відрізаним від зовнішнього світу. Понад місяць у надважких умовах без світла, газу і кормів, під постійним ворожими обстрілами, семеро працівників парку доглядали тварин і врятували більшість з них. На жаль, кілька тварин загинули через стрес від вибухів - вони не змогли витримати звуки снарядів, які літали над парком і вибухали.

Наразі Парк щасливих тварин "!2 місяців" відновив свою роботу і радо запрошує відвідувачів.

Іванківський історико-краєзнавчий музей розташований у міському парку, на місці давньоруського городища Х-ХІІІ cтоліть.

В експозиції представлені зразки фауни та флори краю, зібрання старовинних побутових речей, реконструкція інтер'єру української хати поліського краю.

Про життя містечка в умовах нацистської окупації та вивезення мешканців на примусові роботи до Німеччини розповідає виставка "Іванків та Мюнстер у другій світовій війні – українськр-німецький дослідницький проект".

Експозиція "Чорнобиль – наш біль" розповідає про аварію на Чорнобильській АЕС та ліквідацію її наслідків.

Гордість музею – виставка картин народної художниці України Марії Примаченко, яка жила в сусідньому селі Болотня.

На початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року, коли Іванків зазнав обстрілів, Іванківський історико-краєзнавчий музей ущент згорів. Але співробітникам вдалося врятувати всі картини Марії Примаченко. Планується відновлення музею.

Історична експозиція Вишгородського історико-культурного заповідника представлена в старовинному "Будинку Клюкви" в центрі Вишгорода.

Це двоповерхова житлова будівля, яку побудував у 1905 році десятник Іван Школьний на прізвисько Клюква. За переказами, ще наприкінці XIX століття Клюква почав збирати різні старожитності, які тоді часто знаходили на Вишгородщині. Пізніше цей будинок використовувався як сільрада, школа, гуртожиток. З 1995 року він належить Вишгородському історико-культурному заповіднику.

Основу експозиції історичного музею складають матеріали археологічних розкопок на городищі Давнього Вишгорода. В археологічній експозиції можна побачити найдавніше в Україні великоднє яйце (XI століття), печатку князя Ізяслава Ярославича ХІ-ХІІ сторічь, складний хрест-енколпіон Х століття, фрагменти скандинавської фібули першої половини Х століття.

Наочне уявлення про середньовічне місто дає настінне панно "Давній Вишгород ХІІ-ХІІІ сторічь", виконане заслуженим художником України Генрі Ягодкіним. Класичні методи музейного (вітринного) експонування доповнюються інноваційними музейними технологіями: 3D-моделювання, інтерактивні мапи, QR-коди.

Київська ГЕС - верхній ступінь каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі, перша ГЕС у СРСР, побудована зі збірних залізобетонних конструкцій із застосуванням горизонтальних капсульних гідроагрегатів, що дозволило запроєктувати будівлю ГЕС поєднану з водозливною частиною

Будівництво продовжувалося з 1960 по 1968 рік. Споруди: будівля ГЕС (440 МВт), бетонна водозливна гребля з 20 водозливами, судноплавний шлюз, земляні дамби, споруди гідроакумулюючої станції з верхньою водоймою. Зведення греблі та міста енергетиків створило сучасний промисловий архітектурний вигляд стародавнього Вишгорода.

За легендою, під час проєктування дніпровського каскаду в 1930-х роках, Йосип Сталін зажадав, щоб при руйнуванні греблі Київської ГЕС у разі війни водяний вал знищив би й усі інші греблі та мости нижче за течією, створивши таким чином природну водну перешкоду. Ця легенда, а також побоювання за технічний стан греблі постійно викликають дискусії про загрозу Києву з боку станції.

Комплекс "ВишГора" розташований у Вишгороді ву мальовничому місці, на крутих берегах Київського водосховища, поряд із старою бобслейною трасою.

Взимку на горі, протяжністю близько 200 метрів, діє три різнопрофільні схили та сноутюбінг для катання на надувних тюбах. Працює сучасний стрічковий витяг, снігові гармати, є нічне освітлення. Спорядження можна взяти напрокат, працюють інструктори. Відвідувачам пропонують м'ясні страви з тандира, гарячий глінтвейн, чай та каву. Комплекс працює у снігову погоду, або коли середньодобова температура дозволяє використовувати снігові гармати.

Влітку комплекс вміщує водні гірки довжиною 200 метрів, басейн 20*20 метрів з pool-баром та зоною для засмаги й відпочинку площею більше 400 квадратних метрів.

В липні 2020 року адміністрація комплексу "ВишГора" повідомила про повне припинення діяльності.

Краєзнавчий музей міста Славутича та Чорнобильської АЕС представляє експозиції, присвячені природі, історії та культурі Поліського регіону.

Основне місце посідають матеріали з історії Чорнобильська атомної електростанції та будівництва міста Прип’ять, аварії 1986 року та ліквідації її наслідків на ЧАЕС і в 30-кілометровій зоні відчуження, будівництва об’єкту "Укриття" та нового конфайнменту.

Фонди музею налічують понад 10 000 експонатів. Зокрема, в експозиційній залі "Історія будівництва міста Прип’ять і аварії на Чорнобильській АЕС" демонструються документи, фотографії станції, стенди, присвячені ліквідації наслідків аварії, а також макет промислового майданчика станції з об’єктом "Укриття".

В експозиції "Будівництво міста Славутича" представлені ескізи художніх та архітектурних рішень, авторські проекти забудови кварталів і рекреаційних зон відпочинку, за які група архітекторів на чолі з Федором Боровиком отримала Державну премію України.

В залі "Етнографічна світлиця" експонуються старовинні українські рушники, вишиті майстринями сіл Чернігівського і Ріпкінського районів, інші предмети традиційного побуту. Також можна побачити речі, якими користувалися жителі Прип’яті напередодні Чорнобильської аварії.

Меморіал на честь героїв Чорнобиля встановлено в 1988 році на Центральній площі Славутича.

Архітектори – Готальський, Белик, Аптукова. Композиція складається з пілону, в котрому встановлений дзвін, та двох плит на яких розмістили 30 фотографій працівників ЧАЕС та пожежників, які в перші години ліквідації аварії набрали критичну дозу радіації.

Традиційне місце для покладання квітів під час урочистостей.

Біля пам’ятника висаджено 30 кущів троянд під назвою "Славутич". Цей абсолютно новий сорт був створений до 30-ї річниці Чорнобильської трагедії французькою компанією "Meilland".

Монумент "Яйце життя" встановлений у 2000 році на виїзді з Іванкова в бік Овруча, неподалік автостанції.

Незвичайну бетонну скульптуру у вигляді величезного яйця подарував селищу німецький архітектор Армін Кьольблі як символ життя та родючості землі, які мають відродитися після тяжкої "чорнобильської хвороби".

Музей гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника знайомить із Вишгородщиною як із провідним історичним осередком традицій гончарного ремесла Київської Русі.

Великий гончарний центр Давнього Вишгорода виявили в середині XX століття під час будівництва інфраструктури Київської ГЕС. За оцінками археологів, в XI сторіччі на території 5-6 гектарів тут діяло близько 250-300 гончарних горнів. Імовірно, тут виготовляли мірний посуд для оподаткування. Велику частину знахідок було знищено під час будівництва житлових будинків міста енергетиків.

Над єдиним уцілілим середньовічним гончарним горном споруджено експозиційний павільйон. Поруч, в сільській хаті середини XX століття, розміщено експозицію археологічних знахідок на території Вишгородського гончарного центру, колекцією виробів Межигірської фарфоро-фаянсової фабрики, виставку робіт сучасних майстрів.

Музей давньоруського гончарства регулярно проводить різноманітні заходи і свята. Майстри гончарної справи запрошують на майстеркласи, під час яких кожен може власноруч виготовити собі на пам’ять сувенір.

Інноваційний музей сучасного мистецтва Славутича відкрився 2021 року в межах проєкту OFAR (Open Format Art Residence).

Музей розташовується у виставковій залі на 2-му поверсі будинку культури "Енергія".

Тут експонуються роботи сучасних митців у жанрах графіки і фото. За допомогою окулярів віртуальної реальності можна побачити масштабні 3D-скульптури, які інтегруються в міський ландшафт без порушення його фізичного простору.