Пам'ятки Закарпатської області

Верецький водоспад - карпатський перевал на вододілі річок Стрий та Латориця, яким проходить кордон Закарпатської та Львівської областей. Також відомий як Воротський перевал чи Руські Ворота, нині називається Середньоверецьким.

У 894-896 pоках через Верецький перевал перейшли племена угрів (угорців) під проводом Арпада, переселяючись з Уралу до Придунайської низовини. Відвоювавши придунайські землі у болгар, угорці тим самим здобули свою нову батьківщину. Цим шляхом на Закарпаття переселялися українці.

В 1896 році на перевалі, яким проходила тоді кордон між угорською та австрійською частинами Австро-Угорської імперії, було встановлено монумент на честь здобуття угорцями батьківщини. Він складається із семи блоків, складених один на інший у вигляді арки. Вони символізують сім племен угрів, що перейшли через перевал.

В 1939 році тут відбувся масовий розстріл українських січовиків, які захищали Карпатську Україну. Після Другої світової війни з обеліска було знято пам'ятні таблички, він поступово руйнувався. В 2008 році монумент, незважаючи на протести українських патріотів, був відновлений.

З Верецького перевалу відкриваються захоплюючі краєвиди на навколишні гори.

Музейний комплекс "Лінія Арпада" створений у Колочаві на базі чотирьох бункерів, що збереглися з часів Другої світової війни.

600-кілометрову лінію оборони, що складалася з ланцюга окремих оборонних вузлів, збудували в 1943-1944 роках угорські війська проти наступу радянської армії.

У районі Колочави було близько тридцяти бункерів "Лінії Арпада", один із яких - біля мосту на березі річки Теребля. Для протидії руху військової техніки на дорогах та в руслах річок було розставлено ряди бетонних пірамід, багато з яких збереглося до наших днів. У зв'язку з тим, що основного удару радянські війська завдали на іншому напрямку, доти "Лінії Арпада" були залишені угорськими військами, що відступають, без бою.

Колочавський військовий музей "Лінія Арпада" включає чотири бункери, в яких відновлено інтер'єри: "Командний", "Оборонний", "Шпиталь", "Котлопункт". В експозиції представлено озброєння, обладнання, інструменти, предмети побуту гарнізонів.

Тривалість екскурсії всіма об'єктами комплексу - близько двох годин. Додатково можна замовити польовий обід та поїздку на БРДМ.

Водоспад Крутило на невеликій гірській річці Туриця знаходиться в урочищі Кичера приблизно за 2 кілометри вище за течією від села Лумшори, біля турбази "Водоспад".

За течією річку можна спостерігати багато дрібних водоспадів заввишки до 1 метра. Крутило - один з найбільших, вище 3 метрів. Його потужний струмінь вимив у скелях глибокий простір що добре підходить для купання.

Водоспад Скакало весело скаче по валунах на гірському струмку Матеків поряд із селищем Чинадійово, одразу за туркомплексом "Водограй".

Кам'яна гряда, що перетинає лісистий схил гори, перегороджує шлях водотоку, і струмок трьома сходами зривається з уступів, утворюючи чотириметровий каскад струменів, що ніби перескакують з каменю на камінь.

Водоспад Труфанець - найвищий природний водоспад Закарпаття – 36 метрів.

Розташований біля траси Ясіня-Рахів, за 2 кілометри від повороту на Драгобрат. Знаходиться на струмку (потоці) Труфанець - правій притоці річки Чорна Тиса, на південно-східних схилах Свидовецького хребта.

Утворений на місці виходу на поверхню стійких до руйнування пісковиків. Потік бере початок у субальпійському поясі на висоті 1720 метрів біля підніжжя Близниці. Довжина потоку – 2830 метрів. У лісовому поясі він частково (230 метрів) протікає під землею.

Водоспад Труфанець утворює кілька каскадів. Це один із наймальовничіших водоспадів каскадного типу в Українських Карпатах. Гідрологічна пам'ятка природи.

Водоспад Шипіт (Шипот, Шопіт) - один із найкрасивіших та найповноводніших водоспадів Закарпаття.

Знаходиться у горах на околиці села Пилипець. Прозваний Шипотом за гучний голос, який здалеку чується як шепіт. Вода стікає з полонин Боржави та падає мальовничими каскадами з висоти 14 метрів.

Водоспад особливо гарний навесні, під час танення снігів, а також восени, у сезон дощів. Влітку ж є невеликий струмок, що збігає з гори по кількох скельних уступах.

Щорічно з 1993 року водоспад збирає тисячі неформалів із різних країн на хіппівський фестиваль "Шипіт". Про традиції, кульмінація свята припадає на Івана Купала, 7 липня.

Брукована пішохідна вулиця Корзо в центрі Ужгорода з'єднує площу Корятовича з вулицею Августина Волошина.

У перекладі з італійської "корзо" означає "місце для прогулянок". Назва, дана вулиці ще колишніми власниками міста Другетами, виправдана й зараз. Це улюблене місце для прогулянок містян та гостей Ужгорода – тут безліч кафе та магазинів, фасади старовинних будинків відреставровано, а міські служби ретельно підтримують чистоту.

Гейзер мінеральної води у Вучковому знаходиться на березі гірського потоку в урочищі Петровець на під'їзді до Міжгір'я з боку Хуста.

Вода в джерелі солона, з високим вмістом заліза, що видно по червоно-жовтогарячому кольору навколишніх каменів.

Раніше гейзер бив нагору вільним 7-метровим фонтаном з постійною періодичністю 4 рази на добу. У радянські часи, під час закладення санаторію, він був укладений у трубу, основний потік відведений до річки.

В даний час гейзер знову вивергається вертикально догори фонтаном висотою 5-7 метрів. Періодичність вивержень може змінюватися від 20 хвилин до кількох годин (у середньому кожні дві години). Тривалість виверження – близько 10 хвилин.

На іншому боці річки є джерело зі смачною залізистою мінеральною водою - "квасом".

На в'їзді в урочище знаходиться бджільницьке господарство, на території якого встановлений єдиний у Європі пам'ятник бджолі. Саме тут у 1960-ті роки було виведено морозостійкий вид бджоли-карпатянки.

Географічний центр континентальної Європи обчислено і відзначено в селі Ділове, в району Рахова, угорськими геодезистами в 1887 році.

Тут було встановлено двометровий бетонний геодезичний знак у вигляді зрізаної чотиригранної піраміди. На прямокутному постаменті висічено латиною: "Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, за допомогою спеціального приладу, виготовленого в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, визначено тут Центр Європи. 1887".

Згодом обчислення угорських геодезистів неодноразово заперечувалися вченими з інших країн, але залишаються загальновизнаними.

В радянські часи поряд була встановлена нова стела заввишки 7,2 метри. У 2005 році поряд зі стелою з'явилася Алея європейських прапорів, що наголошує на символічності даного місця. У колибі-музеї представлено колекцію автентичних гуцульських предметів побуту.

У 2010 році відкрито еколого-просвітницький центр із музеєм природи та культури Карпат, для якого збудували двоповерховий дерев'яний будинок у гуцульському стилі. Еколого-культурологічний рекреаційний комплекс "Центр Європи" є філією Карпатського біосферного заповідника.

Гора Високий Камінь височить над селами Жденієво та Підполоззя біля злиття гірських річок Жденіївки та Латориці.

Висота гори – 836 метрів над рівнем моря. Під час прогулянки можна побачити природу Закарпаття у всій її різноманітності. Можна помилуватися чудовими видами гір, вдихнути незабутній аромат смерек, почути шум листя букових дерев.

Протяжність маршруту на гору Високий Камінь – 2 кілометри крутим схилом.

Горянська ротонда (церква Святої Анни) в Ужгороді - найдавніший храм Закарпаття, унікальна пам'ятка романо-візантійської архітектури, в якій фахівці вбачають риси великоморавської архітектури.

Найбільш вірогідним часом будівництва вважається XIII сторіччя, проте існують і більш ранні датування - аж до X сторіччя. Храм-ротонда в Горянах виконаний у формі шестигранника з потужними стінами завтовшки 2-2,5 метри та вузькими вікнами, складений із цегли, аналогічної давньоруській плінфі. Ймовірно, храм Святої Анни був каплицею укріпленого замку та виконував оборонні функції.

За легендою, Горянську ротонду збудувала княжна Грагісса, яка володіла Горянським замком у XIII столітті. Коли замок захопив магнат Матуш Чак Тренчинський, рятуючись від безчестя, Грагісса назавжди пішла в замкові підземелля, де на її душу досі чекає звільнення.

В XV столітті до ротонди був прибудований неф Миколаївської церкви.

Всередині Горянської ротонди збереглися фрески, створені в 1360-1370 роках італійськими майстрами школи Джотто. На східній стіні нефа знаходяться розписи XV століття, виконані в техніці "саль секко" в манері тірольської та чеської живописних шкіл.

Старий винний підвал у Береговому віком понад 300 років знову використовується за призначенням завдяки родині ентузіастів відродження берегівського виноробства: Олегу та Тетяні Гаврильченко.

За легендою, винний підвал висічений в товщі скелі вручну полоненими турками. Відновлений підвал - один із небагатьох, що збереглися у Берегові з XVII сторіччя.

За традиційними технологіями тут виробляють марочні вина з місцевих сортів винограду Берегівського виноградного краю. Найскладнішими в виробництві є Біанка і Трамінер, але не менш цікавим смаком володіють Рислінг, Мерло і Цвейлгейт. Перлиною колекції Старого винного підвалу вважається вино Мюллер-Тургау.

Легендарна Долина нарцисів розкинулася в урочищі Кіреші між річками Тиса та Хустець на околиці Хуста.

Природа цієї реліктової долини збереглася з Льодовикового періоду. Популяція нарциса вузьколистого, що росте тут, унікальна тим, що знаходиться не в горах, а на рівнині (180-200 метрів над рівнем моря). Подібні зарості, але меншої площі, залишилися в небагатьох місцях - Альпах, гірських районах Румунії та в деяких Балканських країн.

Існує адаптована легенда про давньогрецького бога Нарциса, який, нібито, саме в дзеркальних водах Хустьця побачив своє відображення, закохався і помер від туги, перетворившись на квітку.

Охороняти долину почали ще за часів Австро-Угорщини. За радянської влади землю хотіли переорати, розпочалися меліоративні роботи, але завдяки зусиллям професора Василя Комендара територія опинилася під охороною Карпатського біосферного заповідника.

Масове цвітіння Долини нарцисів зазвичай починається у першій половині травня, триває близько двох тижнів (точна дата залежить від погоди). Земля вкривається білим квітковим килимом незвичайної краси, подивитися на яку приїжджають тисячі туристів.

Працює еколого-освітній центр "Музей нарциса", що розповідає про унікальну флору та фауну долини, історію її збереження.

Мукачівський замок "Паланок" - видатна історико-архітектурна пам'ятка, родове гніздо трансільванських князів Ракоці.

Замок зводився на високій вулканічній горі (65 метрів) у кілька етапів. У ХІ сторіччі за наказом короля Ласло I на місці давньоруських дерев'яних укріплень була побудована кам'яна вежа-донжон, у 1321 році за волею короля Карла Роберта італійські майстри розширили твердиню, в 1394 року перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович (Корятович), а нинішнього вигляду фортеця набула в XVII столітті за Дьєрді I Ракоці.

Мукачівський замок контролював торгові шляхи через Верецький перевал, що сполучав Середньо-Дунайську долину зі Східною Європою. Зовнішні лінії оборони включали рів, вал та частокіл (паланок), який дав назву всьому замку. До Нижнього замку вів міст через сухий рів, у Середньому замку була передбачена площа для урочистостей, у Верхньому замку розміщувалися князівські палати та облоговий колодязь (86 метрів).

Замок витримав безліч облог. Найвідомішу оборону в 1685-1688 роках очолювала Ілона Зріні, вдова Ференца Ракоці. Протягом трьох років вона відбивала атаки австрійців, які змогли примусити гарнізон до капітуляції лише хитрістю. Довгий час замок був оплотом угорської національно-визвольної боротьби під керівництвом її сина Ференца II Ракоці. Їм обом встановлено пам'ятники.

За австрійців тут розміщувалася в'язниця для політв'язнів, а за радянської влади - різні установи.

З 1993 року приміщення Мукачівського замку займає історичний музей та картинна галерея. Відпочити та перекусити можна у затишній кав'ярні. У замкових підвалах відкрито дегустаційну залу вин торгової марки "Чизай".

Кав’ярню-фотомузей "OttoFoto" відкрила в Ужгороді в 2023 році дружина відомого ужгородського колекціонера Аттіли Рунянина Ксенія. Колекція формувалась та поповнювалась протягом близько 7 років і тепер налічує більш ніж півтисячі різноманітних фотоапаратів і не тільки.

В кав’ярні-фотомузеї "OttoFoto" представлені біля трьохсот фотоапаратів, два мотоцикла та близько ста раритетних речей. Експозиція кафе в основному складається з фотоапаратів радянського, європейського та американського виробництва починаючи з 1920 року. Є тут і інші старовинні речі: грамофон, радянська радіола, стаціонарний телефон, яким користувались у минулому столітті, різноманітний антикваріат.

В кав’ярні можна проводити фотовиставки, майстеркласи та творчі зустрічі.

"OttoFoto" розташований в центральнй частині міста, недалеко від площі Корятовича.