Сваловичи

Село Сваловичи расположено в удаленном месте посреди глухих полесских болот и лесов на берегу реки Припять при впадении в нее реки Стоход неподалеку от белорусской границы.

Относится к исчезающим населенным пунктам - численность населения сегодня составляет менее 30 жителей. В древности Сваловичи принадлежали пинским князьям, позже к были королевским селом, а в 1702 году стали собственностью пинского хорунжего Корженевского. Позже принадлежали Чарноцьим. В 1796 году село вошло в состав Любешовской волости Пинского уезда Минской губернии.

Во время Второй мировой войны село было сожжено нацистами, однако возродилось в аутентично-деревянном стиле XIX века, благодаря чему теперь напоминает живой музей архитектуры и быта полещуков: все дома построены из сруба, крыши перекрыты кам ...

Село Сваловичи расположено в удаленном месте посреди глухих полесских болот и лесов на берегу реки Припять при впадении в нее реки Стоход неподалеку от белорусской границы.

Относится к исчезающим населенным пунктам - численность населения сегодня составляет менее 30 жителей. В древности Сваловичи принадлежали пинским князьям, позже к были королевским селом, а в 1702 году стали собственностью пинского хорунжего Корженевского. Позже принадлежали Чарноцьим. В 1796 году село вошло в состав Любешовской волости Пинского уезда Минской губернии.

Во время Второй мировой войны село было сожжено нацистами, однако возродилось в аутентично-деревянном стиле XIX века, благодаря чему теперь напоминает живой музей архитектуры и быта полещуков: все дома построены из сруба, крыши перекрыты камышом. Историческую и культурную ценность имеют разнообразные народные промыслы, в частности лозоплетение, вышивка, ткачество. В селе производят домотканое льняное полотно, ткут полотенца, вышивают картины.

К селу ведет 10 километров гравийной дороги, улицы самого села песчаные. На территории села находится отдел Национального парка "Припять-Стоход", где можно получить информацию о местной флоре и фауне. Вид на Припять открывается с 10-метровой смотровой вышки.

Село Сваловичі розташоване у віддаленому місці посеред глухих поліських боліт і лісів на березі річки Прип'ять при впаданні в неї річки Стохід неподалік від білоруського кордону.

Відноситься до зникаючих населених пунктів - чисельність населення сьогодні становить менше 30 осіб. У давнину Сваловичі належали пінським князям, пізніше були королівським селом, а в 1702 році стали власністю пінського хорунжого Корженевського. Пізніше належали Чарноцьким. В 1796 році село увійшло до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії.

Під час Другої світової війни село було спалене нацистами, проте відродилося в автентично-дерев'яному стилі XIX століття, завдяки чому тепер нагадує живий музей архітектури та побуту поліщуків: всі будинки побудовані зі зрубу, дахи ...

Село Сваловичі розташоване у віддаленому місці посеред глухих поліських боліт і лісів на березі річки Прип'ять при впаданні в неї річки Стохід неподалік від білоруського кордону.

Відноситься до зникаючих населених пунктів - чисельність населення сьогодні становить менше 30 осіб. У давнину Сваловичі належали пінським князям, пізніше були королівським селом, а в 1702 році стали власністю пінського хорунжого Корженевського. Пізніше належали Чарноцьким. В 1796 році село увійшло до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії.

Під час Другої світової війни село було спалене нацистами, проте відродилося в автентично-дерев'яному стилі XIX століття, завдяки чому тепер нагадує живий музей архітектури та побуту поліщуків: всі будинки побудовані зі зрубу, дахи перекриті очеретом. Історичну та культурну цінність мають різноманітні народні промисли, зокрема лозоплетіння, вишивка, ткацтво. В селі виробляють домоткане лляне полотно, тчуть рушники, вишивають картини.

До села веде 10 кілометрів гравійної дороги, вулиці самого села піщані. На території села знаходиться відділ Національного парку "Прип'ять-Стохід", де можна отримати інформацію про місцеву флору та фауну. Вид на Прип'ять відкривається з 10-метрової оглядової вежі.