Поселок городского типа Торчин на реке Серна расположен на юге Волынской области, между Луцком и Владимиром, в 25 километрах к западу от областного центра. Административно входит в состав Луцкого района Волынской области.
Основателем поселения считается дружинник луцкого князя Давыда - Иоанн Торч (Торчак), который, вероятно, происходил из кочевого племени торков, которые в XI-XIII веках были на службе у древнерусских князей.
В 1480 году Павел Торч переписал городок в собственность Луцкой католической епископии, и с тех пор в течение трех веков Торчин находился во владении луцких епископов. В 1540 году епископ Ежи (Юрий) Хвальчевский построил Торчинский замок, имевший оборонительные валы с дубовыми крепостными стенами и сторожевыми башнями. С этого времени Торчин стал епископ ...
Поселок городского типа Торчин на реке Серна расположен на юге Волынской области, между Луцком и Владимиром, в 25 километрах к западу от областного центра. Административно входит в состав Луцкого района Волынской области.
Основателем поселения считается дружинник луцкого князя Давыда - Иоанн Торч (Торчак), который, вероятно, происходил из кочевого племени торков, которые в XI-XIII веках были на службе у древнерусских князей.
В 1480 году Павел Торч переписал городок в собственность Луцкой католической епископии, и с тех пор в течение трех веков Торчин находился во владении луцких епископов. В 1540 году епископ Ежи (Юрий) Хвальчевский построил Торчинский замок, имевший оборонительные валы с дубовыми крепостными стенами и сторожевыми башнями. С этого времени Торчин стал епископской резиденцией и получил Магдебургское право.
На территории поселка зафиксировано много археологических памятников, находки из которых представлены в местном историческом музее, однако архитектура Торчина не отличается выразительностью. Единственным памятником архитектуры местного значения здесь является здание Торчинской детской музыкальной школы 1920 года. Приходской костел Пресвятой Троицы и святого Иоанна Крестителя в неороманском стиле построен в 1995-1998 годах.
Сейчас Торчин известен благодаря одноименной торговой марке расположенного здесь предприятия по производству соусов и кетчупов.
Селище міського типу Торчин на річці Серна розташоване на півдні Волинської області, між Луцьком і Володимиром, за 25 кілометрів на захід від обласного центру. Адміністративно входить до складу Луцького району Волинської області.
Засновником поселення вважається дружинник луцького князя Давида - Іоан Торч (Торчак), який, імовірно, походив із кочового племені торків, що у XI-XIII століттях були на службі у давньоруських князів.
В 1480 році Павло Торч переписав містечко у власність Луцької католицької єпискропії, і з тих пір протягом трьох століть Торчин перебував у володінні луцьких єпископів. В 1540 році єписокоп Єжи (Юрій) Хвальчевський побудував Торчинський замок, що мав оборонні вали з дубовими фортечними стінами і вартовими вежами. Відтоді Торчин став єпископською ...
Селище міського типу Торчин на річці Серна розташоване на півдні Волинської області, між Луцьком і Володимиром, за 25 кілометрів на захід від обласного центру. Адміністративно входить до складу Луцького району Волинської області.
Засновником поселення вважається дружинник луцького князя Давида - Іоан Торч (Торчак), який, імовірно, походив із кочового племені торків, що у XI-XIII століттях були на службі у давньоруських князів.
В 1480 році Павло Торч переписав містечко у власність Луцької католицької єпискропії, і з тих пір протягом трьох століть Торчин перебував у володінні луцьких єпископів. В 1540 році єписокоп Єжи (Юрій) Хвальчевський побудував Торчинський замок, що мав оборонні вали з дубовими фортечними стінами і вартовими вежами. Відтоді Торчин став єпископською резиденцією та отримав Магдебурзьке право.
На території селища зафіксовано багато археологічних пам'яток, знахідки з яких представлені у місцевому історичному музеї, проте архітектура Торчина не вирізняється вирізністю. Єдиною пам'яткою архітектури місцевого значення тут є будівля Торчинської дитячої музичної школи 1920 року. Парафіяльний костел Пресвятої Трійці і святого Йоана Хрестителя у неороманському стилі зведений у 1995-1998 роках.
Найбільше Торчин відомий однойменною торговою маркою розташованого тут підприємства з виробництва соусів і кетчупів.
Исторический музей имени Григория Гуртового
Музей/галерея
Торчинский народный исторический музей носит имя своего основателя - историка и краеведа Григория Гуртового.
Это самый старый музей Волыни, который начал действовать на общественных началах - с 1957 года. Фонды музея насчитывают более 10 тысяч предметов, относящихся к истории Торчина и волынских земель.
Большую часть из них краевед лично собрал в окрестных селах. Среди них кремневые орудия труда, монетный клад начала XVI века, казацкое оружие (в частности, оригинальная пушка-мортира), фрагменты амуниции воинов двух мировых войн, обширное этнографическое собрание.
Особого внимания заслуживают шкаф и зеркало из дома известного польского писателя Юзефа-Игнация Крашевского в соседнем Городке.
Торчинский исторический музей имени Григория Гуртового в 2009 году занял первое место на Всеукраинском конкурсе музеев в номинации "История родного края".
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Волынская |