Збараж

Богатый историческими памятниками городок Збараж раскинулся на берегах речки Гнезна (приток реки Серет), на северо-западных оконечностях горной гряды Товтры.

Известен с 1211 года, входил в состав Галицко-Волынского княжества, затем Польши, Австро-Венгрии. В урочище Старый Збараж сохранилось древнерусское городище с остатками замка, построенного в XIV веке князем Дмитрием Корибутом из династии Гедиминовичей. С 1434 года город стал резиденцией польских князей Несвицких, которые вскоре стали именоваться Збаражскими. В 1589 году город и замок были полностью сожжены татарами.

После этого братья Христофор и Юрий Збаражские решили перенести свою резиденцию восточнее - на место нынешнего Збаража, где и заложили ...

Богатый историческими памятниками городок Збараж раскинулся на берегах речки Гнезна (приток реки Серет), на северо-западных оконечностях горной гряды Товтры.

Известен с 1211 года, входил в состав Галицко-Волынского княжества, затем Польши, Австро-Венгрии. В урочище Старый Збараж сохранилось древнерусское городище с остатками замка, построенного в XIV веке князем Дмитрием Корибутом из династии Гедиминовичей. С 1434 года город стал резиденцией польских князей Несвицких, которые вскоре стали именоваться Збаражскими. В 1589 году город и замок были полностью сожжены татарами.

После этого братья Христофор и Юрий Збаражские решили перенести свою резиденцию восточнее - на место нынешнего Збаража, где и заложили новый замок, прекрасно сохранившийся до наших дней.

В XVIII веке он принадлежал князьям Вишневецким. Збаражский замок прославился во время Освободительной войны, выдержав в 1649 году осаду казацких войск Богдана Хмельницкого, что закончилось подписанием Зборовского договора (эти события описаны в романе Генрика Сенкевича "Огнем и мечем"). В 1707 году в Збараже побывали гетман Иван Мазепа и русский царь Петр I.

Сейчас город является центром Национального заповедника "Замки Тернопольщины". Есть множество архитектурных достопримечательностей, развивается туристическая инфраструктура: гостиницы, рестораны.

Багате на історичні пам'ятки містечко Збараж розкинулося на берегах річки Гнєзна (притока ріки Серет), на північно-західних околицях гірської гряди Товтри.

Відоме з 1211 року, входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім Польщі, Австро-Угорщини. В урочищі Старий Збараж збереглося давньоруське городище із залишками замку, побудованого в XIV столітті князем Дмитром Корибутом з династії Гедиміновичів. З 1434 року місто стало резиденцією польських князів Несвицьких, які незабаром стали називатися Збаразькими. У 1589 році місто та замок були повністю спалені татарами.

Після цього брати Христофор та Юрій Збаразькі вирішили перенести свою резиденцію на схід - на місце нинішнього Збаража, де і з ...

Багате на історичні пам'ятки містечко Збараж розкинулося на берегах річки Гнєзна (притока ріки Серет), на північно-західних околицях гірської гряди Товтри.

Відоме з 1211 року, входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім Польщі, Австро-Угорщини. В урочищі Старий Збараж збереглося давньоруське городище із залишками замку, побудованого в XIV столітті князем Дмитром Корибутом з династії Гедиміновичів. З 1434 року місто стало резиденцією польських князів Несвицьких, які незабаром стали називатися Збаразькими. У 1589 році місто та замок були повністю спалені татарами.

Після цього брати Христофор та Юрій Збаразькі вирішили перенести свою резиденцію на схід - на місце нинішнього Збаража, де і заклали новий замок, що чудово зберігся до наших днів.

В XVIII столітті він належав князям Вишневецьким. Збаразький замок прославився під час Визвольної війни, витримавши в 1649 році облогу козацьких військ Богдана Хмельницького, що закінчилося підписанням Зборівської угоди (ці події описані в романі Генрика Сенкевича "Вогнем і мечем"). У 1707 році в Збаражі побували гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро I.

Зараз місто є центром Національного заповідника "Замки Тернопілля". Є безліч архітектурних пам'яток, розвивається туристична інфраструктура: готелі, ресторани.