Вокзал узловой железнодорожной станции "Жмеринка" - один из самых больших и красивейших в Украине.

Построен в 1899-1904 годах архитекторами Зиновием Журавским и Валерьяном Рыковым. В архитектуре величественного здания сочетаются мотивы модерна и ренессанса (этот стиль называют украинским модерном). Здание часто сравнивают с кораблем, направляющимся из Одессы в Киев.

Был предусмотрен небольшой, но богато украшенный Царский зал с отдельным выходом на платформу (сейчас платный зал ожидания).

По легенде, после того, как вокзал увидел император Николай II, архитектор Журавский застрелился, превратно истолковав восторженное восклицание царя: "Вот, сукин сын!".

В 1920-х годах здесь временно размещался штаб красного командира Григория Котовского.

Вокзал узловой железнодорожной станции "Жмеринка" - один из самых больших и красивейших в Украине.

Построен в 1899-1904 годах архитекторами Зиновием Журавским и Валерьяном Рыковым. В архитектуре величественного здания сочетаются мотивы модерна и ренессанса (этот стиль называют украинским модерном). Здание часто сравнивают с кораблем, направляющимся из Одессы в Киев.

Был предусмотрен небольшой, но богато украшенный Царский зал с отдельным выходом на платформу (сейчас платный зал ожидания).

По легенде, после того, как вокзал увидел император Николай II, архитектор Журавский застрелился, превратно истолковав восторженное восклицание царя: "Вот, сукин сын!".

В 1920-х годах здесь временно размещался штаб красного командира Григория Котовского.

В советские времена здание жмеринского вокзала утратило многие элементы декора, однако в 2013 году была завершена реставрация, возвратившая ему аутентичный вид.

На привокзальной площади до 2012 года стоял памятник Остапу Бендеру - герою сатирических романов Ильфа и Петрова, в которых Жмеринка упоминается как один из "мировых очагов культуры" (вопреки расхожему мнению, более популярная крылатая фраза о "последнем городе", о который "разбиваются волны Атлантического океана", относится к Шепетовке).

Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радя ...

Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радянських часів будівля жмеринського вокзалу втратила багато елементів декору, проте в 2013 році було завершено реставрацію, яка повернула їй автентичний вигляд.

На привокзальній площі до 2012 року стояв пам'ятник Остапові Бендеру - героєві сатиричних романів Ільфа та Петрова, в яких Жмеринка згадується як один із "світових осередків культури" (всупереч поширеній думці, більш популярна крилата фраза про "останнє місто", про яке " розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).