Комплекс-музей "Молотковская трагедия" открыт в 1985 году как центральная часть мемориального комплекса в память об убитых, сожженных заживо и замученных 29 апреля 1943 года немецкими фашистами 617 мирных жителей села. Авторы проекта – архитектор Иван Осадчук и скульптор Борис Рыжий.

Между двумя огромными земляными валами, символизирующими братскую могилу, дорога ведет на символическую улицу Смерти - улицу сожженного села, которая в свою очередь ведет в музей "Молотковская трагедия". По обеим сторонам - сожженные дома, красные полы цвета крови.

В экспозиции музея - диорама "Сожжение села" (художник Степан Нечай), фрагменты сожженного дома: обгоревшие двери, обугленные люльки и иконы (дизайн - Богдана Бошко и Степана Мамчура), Книга памяти, ...

Комплекс-музей "Молотковская трагедия" открыт в 1985 году как центральная часть мемориального комплекса в память об убитых, сожженных заживо и замученных 29 апреля 1943 года немецкими фашистами 617 мирных жителей села. Авторы проекта – архитектор Иван Осадчук и скульптор Борис Рыжий.

Между двумя огромными земляными валами, символизирующими братскую могилу, дорога ведет на символическую улицу Смерти - улицу сожженного села, которая в свою очередь ведет в музей "Молотковская трагедия". По обеим сторонам - сожженные дома, красные полы цвета крови.

В экспозиции музея - диорама "Сожжение села" (художник Степан Нечай), фрагменты сожженного дома: обгоревшие двери, обугленные люльки и иконы (дизайн - Богдана Бошко и Степана Мамчура), Книга памяти, содержащая воспоминания молотковцев о трагедии. На стендах – фотографии и списки казненных в Молоткове и соседних селах. Собранные здесь экспонаты рассказывают об истории села, участии его жителей во Второй мировой войне.

Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту - архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею - діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн - Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга пам'яті, що мі ...

Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту - архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею - діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн - Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга пам'яті, що містить спогади молотківців про трагедію. На стендах - фотографії та списки страчених у Молоткові та сусідніх селах. Зібрані тут експонати розповідають про історію села, участь його жителів у Другій світовій війні.