Вишгород

Київська ГЕС - верхній ступінь каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі, перша ГЕС у СРСР, побудована зі збірних залізобетонних конструкцій із застосуванням горизонтальних капсульних гідроагрегатів, що дозволило запроєктувати будівлю ГЕС поєднану з водозливною частиною.

Будівництво Київської ГЕС продовжувалося з 1960 по 1968 рік. Споруди: будівля ГЕС (440 МВт), бетонна водозливна гребля з 20 водозливами, судноплавний шлюз, земляні дамби, споруди гідроакумулюючої станції з верхньою водоймою. Зведення греблі та міста енергетиків створило сучасний промисловий архітектурний вигляд стародавнього Вишгорода.

За легендою, під час проєктування дніпровського каскаду в 1930-х роках, Йосип Сталін зажадав, щоб при руйнуванні греблі Київської ГЕС у разі війни водяний вал знищив би й усі інші греблі та мости нижче за течією, створивши таким чином природну водну перешкоду. Ця легенда, а також побоювання за технічний стан греблі постійно викликають дискусії про загрозу Києву з боку станції.

Борисоглібську церкву у Вишгороді відбудовано в ХІХ столітті на місці давньоруського городища на горі Ольги. Входить до складу Вишгородського історико-культурного заповідника.

Перший храм започаткував тут князь Володимир. В 1030 році на місці згорілої церкви Ярослав Мудрий збудував храм-усипальницю на честь святих Бориса і Гліба, куди були перенесені мощі святих мучеників, а в 1115 році онуки Ярослава звели кам'яний собор.

Зруйнований татаро-монголами храм Святих Бориса та Гліба відроджено протоієреєм Михайлом Сікачинським за проєктом архітектора Костянтина Тона.

За радянських часів Борисоглібська церква у Вишгороді була перетворена на музей. Нині храм діючий. Поруч знаходяться вали городища.

17 червня 2023 року громада проголосувала за перехід храму святих Бориса і Гліба до Православної Церкви України. 5 вересня у храмі Української Православної Церкви на честь Бориса і Гліба вперше відбулася служба українською мовою.

Історичний музей Вишгородського історико-культурного заповідника розташований в старовинному "Будинку Клюкви" в центрі Вишгорода.

Це двоповерхова житлова будівля, яку побудував у 1905 році десятник Іван Школьний на прізвисько Клюква. За переказами, ще наприкінці XIX століття Клюква почав збирати різні старожитності, які тоді часто знаходили на Вишгородщині. Пізніше цей будинок використовувався як сільрада, школа, гуртожиток. З 1995 року він належить Вишгородському історико-культурному заповіднику.

Основу експозиції історичного музею складають матеріали археологічних розкопок на городищі Давнього Вишгорода. В археологічній експозиції можна побачити найдавніше в Україні великоднє яйце (XI століття), печатку князя Ізяслава Ярославича ХІ-ХІІ сторічь, складний хрест-енколпіон Х століття, фрагменти скандинавської фібули першої половини Х століття.

Наочне уявлення про середньовічне місто дає настінне панно "Давній Вишгород ХІІ-ХІІІ сторічь", виконане заслуженим художником України Генрі Ягодкіним. Класичні методи музейного (вітринного) експонування доповнюються інноваційними музейними технологіями: 3D-моделювання, інтерактивні мапи, QR-коди.

Музей давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника знайомить із Вишгородщиною як із провідним історичним осередком традицій гончарного ремесла Київської Русі.

Великий гончарний центр Давнього Вишгорода виявили в середині XX століття під час будівництва інфраструктури Київської ГЕС. За оцінками археологів, в XI сторіччі на території 5-6 гектарів тут діяло близько 250-300 гончарних горнів. Імовірно, тут виготовляли мірний посуд для оподаткування. Велику частину знахідок було знищено під час будівництва житлових будинків міста енергетиків.

Над єдиним уцілілим середньовічним гончарним горном споруджено експозиційний павільйон. Поруч, в сільській хаті середини XX століття, розміщено експозицію археологічних знахідок на території Вишгородського гончарного центру, колекцією виробів Межигірської фарфоро-фаянсової фабрики, виставку робіт сучасних майстрів.

Музей давньоруського гончарства регулярно проводить різноманітні заходи і свята. Майстри гончарної справи запрошують на майстеркласи, під час яких кожен може власноруч виготовити собі на пам’ять сувенір.

В ніч проти 29 грудня 2025 року Музей давньоруського гончарства у Вишгороді зазнав пошкоджень внаслідок російського ракетного удару по Київській ГЕС. Було серйозно пошкоджено павільйон пам’ятки археології місцевого значення - гончарний горн X–XI століть, унікальний об’єкт, єдиний такого типу у Східній Європі. Також зазнали пошкоджень робочі приміщення музею та кімната для проведення майстер-класів, де проходили заняття для дітей.

Вишгородський історико-культурний заповідник заснований у 1994 році для охорони історичного ландшафту давньоруського міста Вишгород на площі 41,5 гектарів. Його найціннішою складовою є територія Вишгородського городища, що розтягнулося вздовж схилів високого берега Київського водосховища.

Архітектурною домінантою городища є церква Святих Бориса та Гліба, яка добре проглядається зі значної частини дитинця та з набережної. В межах Окольного граду й колишнього гончарного посаду, який займав площу понад 19 гектарів і не мав рівних за масштабами виробництва кераміки в Київській Русі, міститься археологічний культурний шар із залишками гончарних горнів, металургійних майстерень, житлових та господарчих приміщень. На їх базі, безпосередньо над місцем розкопок, у 2006 році було створено Музей давньоруського гончарства. Експозицію Історичного музею, заснованого ще 1982 року, розгорнуто в старовинній двоповерховій будівлі, що відома як Будинок Клюкви.

Загалом на території Вишгородського історико-культурного заповідника налічується 22 об'єкти культурної спадщини. Усі вони позначені інформаційними таблицями з QR-кодами, за якими можна отримати детальну інформацію.

Адміністрація Вишгородського історико-культурного заповідника та виставкові зали розміщються на першому поверсі сучасної житлової будівлі в центрі міста. Внаслідок російського ракетного удару 2022 року будівля адміністрації постраждала й тимчасово не працює.