Пам'ятки Херсонської області

Біосферний заповідник Асканія-Нова - найстаріший заповідний комплекс України. Заснований в кінці ХІХ століття Фрідріхом Фальц-Фейном як приватний заповідник "Чаплі" на 500 десятинах землі.

Тут збережена в первозданному вигляді велика ділянка незайманого ковильно-типчакового степу - Великий Чапельський під, де вільно утримуються стада диких тварин. В умовах, наближених до природних, можна побачити 250 видів ссавців та птахів з усіх континентів. Зокрема, тут було врятовано від зникнення коня Пржевальського. Гордістю заповідника вважається африканська антилопа канна, яку вдалося приручити. Особливо красивий степ під час цвітіння ковили наприкінці весни.

До комплексу входить зоопарк (1886 рік) із секціями колегрудих птахів, страусів та копитних, а також дендрологічний парк зі штучними озерами (1885 рік), за аричну систему зрошення якого Фальц-Фейн отримав золоту медаль на виставці в Парижі. На території зібрано 14 половецьких кам'яних статуй (XI-XII сторіччя).

Відновлено садибу Фальц-Фейна.

За попереднім замовленням організують екскурсії з фото-сафарі до загонів Великого Чапельського на мікроавтобусах або в кінні екіпажі (з травня по вересень, тільки в суху погоду).

Лемурійським озером або просто "солоною ямою" називають водоймище на північному березі Сивашу неподалік Григорівки.

Згідно з місцевою легендою, солоне озеро є затопленою вирвою на місці вибуху бомбардувальника, який зазнав аварії в 1960-х роках. За іншою легендою, це залишки легендарного Лемурійського моря, що нібито існувало мільйони років тому.

Вода в озері має незвичайний рожевий колір і є рапою - насиченим соляним розчином. Рапа вважається лікувальною, оскільки містить мінерали, солі хлористого магнію та калію, йодистого натрію, бромистого магнію. Також для лікування використовуються сиваські грязі.

Берег Лемурійського озера обладнаний душовими кабінами з прісною водою, альтанками для відпочинку, дитячим майданчиком.

Бірючий острів є розширеним південно-східним краєм Федотової коси, від якого до 1929 року був відокремлений невеликою протокою, чому і називається островом.

Зараз острів Бірючий пов'язаний із материком сухим перешийком. Розміри – приблизно 20 на 5 кілометрів.

За легендою, Бірючий острів був насипаний за наказом Петра I. Назву можна трактувати як "Вовчий острів" (бірюк - самотній вовк). Можливо, колись вовки справді жили на острові, але зараз основними мешканцями є олені, завезені 1928 року з Асканії-Нови. Також водиться степова антилопа сайга, зайці та лисиці, єнотоподібні уссурійські собаки та фазани.

На території Бірючого острова створено Азово-Сиваський національний природний парк. Проводиться науково-дослідна робота з акліматизації нових рослин та тварин. Для екскурсійного відвідування потрібен спеціальний дозвіл адміністрації заповідника.

Заповідний острів Джарилгач, що омивається водами Чорного моря, розташований навпроти міста Скадовська.

Від суші відокремлений вузькою протокою, яку періодично заносить піском, перетворюючи Джарилгач на півострів.

Назва перекладається з тюркської як "обпалені дерева". У грецьких джерелах згадується як Берег Ахілла.

Фауна та флора острова Джарилгач настільки цінна, що більшість видів занесено до Червоної книги. Тут можна зустріти оленів, муфлонів, єнотовидних собак, зайців тощо.

В 1902 році на крайньому східному краю острова коштом Сергія Скадовського встановлено 24-метровий маяк, виготовлений у Парижі за проєктом одного з учнів Гюстава Ейфеля.

Південний берег є локальною курортною зоною, влітку є постійне поселення Очеретяне містечко.

У високий сезон на острів із причалу регулярно ходить рейсовий катер. Іншим часом про трансфер необхідно домовлятися з приватними перевізниками чи рибалками.

В ході россійсько-української війни в 2022 році острів Джарилгач опинився в зоні російської окупації. Російські окупаційні війська з’єднали острів Джарилгач з материковою частиною Херсонської області. З метою більш інтенсивного використання природоохоронної території національного парку для військових потреб російська армія засипала піском переправу до острова і перетворила острів на полігон. 

В серпні 2023 року на окупованому росіянами острові Джарилгач виникла пожежа, яка тривала майже тиждень. Вогонь знищив всю заповідну зону природного парку - вогонь знищив більшу частину унікальної екосистеми, постраждали популяції всіх рідкісних рослин і тварин, зокрема копитних. На відновлення степової, лугової, солончакових ділянок потрібно в середньому від 4-5 до 8-12 років. Тамариксові зарослі можуть відновитися лише за 15-30 років.

Фортеця Кизи-Кермен (Кази-Кермен) побудована турками в кінці XV сторіччя на березі Дніпра, на місці захопленої ними литовської "митниці Вітовта".

Служила як форпост для набігів на українські землі, а також для протидії запорозьким козакам, які час від часу здійснювали походи на чайках вниз по Дніпру. Під час Кримського походу 1689 року російсько-українське військо князя Василя Голіцина обложило фортецю, проте взяти її вдалося лише в 1695 році козакам Івана Мазепи.

На березі річки збереглися фрагменти фортеці зі слідами пізніших переробок.

Аджигольський маяк поблизу села Рибальче – це унікальна гіперболоїдна конструкція, створена в 1911 році за проєктом інженера та вченого Володимира Шухова, автора Шаболовської телевежі в Москві.

Маяк знаходиться на штучному острові біля мису Аджигол на Дніпровському лимані. Являє собою вертикальну сітчасту металеву конструкцію висотою 70 метрів, виконану у формі однопорожнинного гіперболоїду обертання.

Це найвищий маяк традиційної конструкції в Україні та 16-й за висотою у світі.

На оглядовий майданчик Аджигольського маяка, з якого відкривається велика панорама лиману, можна піднятися гвинтовими сходами всередині металевої труби (офіційно екскурсії не проводяться).

Неподалік розташований ще один маяк Шухова меншого розміру.

22 липня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, російські війська трьома ракетами зруйнували Аджигольський маяк, який є архітектурною і туристичною пам’яткою. Дві російські ракети вразили в основу маяка і одна - в конструкцію.

Монументальна будівля адміралтейського арсеналу - найбільша споруда Херсонської фортеці, яка збереглася до наших днів.

Закладена в 1784 році за проєктом архітектора Вікентія Ванрезанта. Це був найбільший арсенал півдня російської імперії, де зберігалися гармати, мушкети, холодна зброя та боєприпаси для армії, що дислокована у Новоросійському краї. Фасад будівлі з двома чотириколонними портиками виходив на Палацову площу, створюючи спільний ансамбль із Катерининським собором.

Після землетрусу 1802 року арсенал було перебудовано. Коли Херсонську фортецю було скасовано, будівлі арсеналу пристосували під в'язницю, де відкрили Покровську домову церкву. З того часу арсенал не змінював свого профілю. Наразі у ньому розміщено слідчий ізолятор № 28, а також обласне телебачення.

Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша засновано в 1830 році з ініціативи дворянства Херсонської губернії.

Будівлю театру було зведено в 1884 роц. За основу проєкту архітектор Владислав Домбровський взяв один із найкращих театрів Європи - Одеський оперний театр.

В 1944 році ця пам'ятка архітектури сильно постраждала. Лише в 1962 році з'явилася нинішня будівля Херсонського обласного театру, але відновлена вона була не в первісному вигляді.

З 1998 року в середині червня в театрі імені Миколи Куліша проходить Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії".

Кам'яний триарковий міст через Бургунську балку споруджено в 1780-ті роки для забезпечення візиту Катерини II до Криму, що відбувся в 1787 році.

Арочний міст виконаний у стилі римських віадуків. Знаходиться прямо навпроти повороту на село Бургунка із траси Херсон-Берислав.

Двоповерховий архієрейський будинок в Херсоні збудований у стилі класицизму. Також використовувся як будинок начальника адміралтейства.

В архітектурно-планувальному рішенні застосовано прийом з'єднання цивільної та культової споруди.

Нині в стані реконструкції.

Бериславський історичний музей створений в 1958 році на громадських засадах. В 1967 році отримав статус народного музею. Від 1981 року є відділом Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Розміщується у будинку, де в 1920 році знаходився штаб командира 51-ї стрілецької дивізії Червоної армії Блюхера.

Фонди Бериславського історичного музею налічують більше 7,5 тисяч експонатів. Серед них цікаві археологічні знахідки (знаряддя праці, прикраси, предмети побуту), елементи одягу XVIII-XX століть, нумізматична колекція, добірка плакатів та фото кінця XIX - початку XX століття, документи.

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, Бериславський історичний музей зазнав суттєвих руйнувань в результаті обстрілів Берислава російською армією 23 березня 2023 року.

Один із найраніших кам'яних будинків міста. Побудований наприкінці XVIII сторіччя для капітана Херсонського порту, віце-адмірала Сенявіна, який прожив у Херсоні 3 роки.

Будинок зі сферичним куполом збудований у стилі російського класицизму, головний фасад оформлений шестиколонним портиком. Розташований дещо в глибині кварталу і обмежений вздовж червоної лінії вулиці кам'яною огорожею зі стовпами та металевими ґратами.

Нині в дуже поганому стані.

Будинок підприємця Іосифа Гольденберга на вулиці Ерделівська (зараз Старообрядницька) - одна з найяскравіших в ансамблі Покровської площі в Херсоні.

Еклектична будівля, облицьована цеглою, багато декорована в романському та мавританському стилі. З 1911 року тут розміщувалося Херсонське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку.

Наразі будинок Гольденберга займає Херсонське обласне управління Державного казначейства України, комерційний банк та інші організації.

Голопристанський міський будинок культури "Сузір'я" відкрито в 2007 році. При ньому функціонує кінотеатр, картинна галерея та музей.

Постійні експозиції: "Місто козацького краю" (історія заснування та розвитку Голої Пристані), "Довге відлуння війни": Герої Голопристанщини" (до 66-річчя визволення України та 67-ї річниці визволення Голої Пристані від німецьких загарбників у роки Другої Світової війни), "Обрані часом" та "Афганець - я!" (присвячена учасникам бойових дій на території інших держав), "Сімейне добро української хати" (колекція старовинних предметів побуту), "Темна смуга" (до Дня Чорнобильської трагедії).

Будинок губернського правління, в якому в 1792-1794 роках жив та працював полководець Олександр Суворов, що керував закінченням будівництва Херсонської фортеці. Під командуванням генерал-аншефа велося зміцнення підступів до фортеці та оборона Кінбурнського району.

Зараз у будинку Суворова розміщуються магазини та офіси. На будинку вивішена меморіальна дошка, зліва встановлено барельєф роботи херсонського скульптора Івана Білокура "Солдати Суворова в бою".

На початку пішохідної вулиці Суворова був встановлений пам'ятник полководцю, відлитий в 1904 році майстром Миколою Рукавишниковим. В 2022 році, під час окупації Херсона російськими військами в ході російсько-української війни, напередодні відступу з міста в результаті успішної контрнаступальної операції української армії, російські окупанти демонтували пам'ятник та вивезли його з міста.