Пам'ятки Кременецького району

Розкішний палац у стилі класицизму з елементами французького ренесансу збудував у Вишнівці останній із роду Вишневецьких, великий польський магнат Михайло Сервацій.

Над будівництвом працювали українські, польські та французькі архітектори протягом 30 років. Палац заснований на фундаментах середньовічного Вишнівецького замку, який неодноразово перебудовувався та розширювався з XVII століття.

Палац Вишневецьких складається з кількох об'ємів, об'єднаних під час перебудови в кінці XVIII століття в симетричну П-подібну композицію з осьовими та кутовими ризалітами. На першому поверсі розташовувалася дзеркальна зала завдовжки 80 метрів – точна копія дзеркальної зали Версаля, парадний хол був прикрашений білою керамічною плиткою із блакитним малюнком. Від палацу до річки спускалися 3 каскади садів.

У 1744 році маєток перейшов до Мнішеків, родичів Вишневецьких. Вони перетворили палац Вишневецьких на першокласну магнатську резиденцію в стилі пізнього рококо з чудовою картинною галереєю. Палац вважався найрозкішнішим на Волині. Оноре де Бальзак, який відвідав Вишнівець у 1848 році, назвав його "малим Версалем".

Останні господарі мало дбали про пам'ятку, а особливо він постраждав під час Другої світової війни. Відновлений в 1950 році, але без внутрішнього оздоблення. Тут розташовувалися різні установи.

Нині це філія заповідника "Замки Тернопілля". З 2005 року ведеться повна реконструкція, у відреставрованих залах вже розміщена експозиція, проводяться екскурсії.

Кам'яний Кременецький замок на місці давньоруського городища виник у XII сторіччі на вершині Замкової гори (Бони). В XV столітті, за наказом Великого князя Литовського Вітовта, його зміцнили оборонними мурами.

Розквіт Кременецького замку пов'язаний з ім'ям неаполітанської принцеси Бони Сфорца, дружини польського короля Сигізмунда I, який подарував їй Кременець у 1536 році. Родичка римського імператора, Бона зміцнила замок, що мав на той час три вежі, високі стіни та озброєний гарматами гарнізон. На замковому дворі розміщувалися казарми, пороховий льох, облоговий колодязь (80 метрів) та палац, який Бона перетворила на розкішну резиденцію. Хоч достовірних відомостей про перебування королеви Бони в Кременці немає, але з тих часів ходять легенди про її красу, темперамент, досвідченість в інтригах, але також і про крайню жорстокість.

В 1648 році Кременецький замок був узятий штурмом і повністю зруйнований козацьким загоном Максима Кривоноса. Збереглися вежа з воротами та оборонні стіни.

Екскурсії проводять працівники Кременецько-Почаївського державного історико-культурного заповідника.

Літературно-меморіальний музей видатного українця, письменника, публіциста та громадського діяча Уласа Самчука відкрився у селі Тилявка, на малій батьківщині митця, в 1993 році у приміщенні місцевої школи.

Музей було засновано за ініціативи місцевого етнодослідника, вчителя історії та багаторічного директора музею Петра Панасюка за підтримки дружини Уласа Самчука пані Євгенії Пастернак, яка у 1994 році передала із Торонто великі фонди матеріалів, творів, особисті речі Уласа Самчука та бібліотеку письменника. Тож нині в Тилявському літературно-меморіальному музеї Уласа Самчука можна побачити стіл, за яким творив видатний майстер слова, письмове приладдя, фотоапарат, магнітофон, друкарську машинку, окуляри, телефон, предмети одягу тощо.

Музей Уласа Самчука включає в себе 5 відділів - чотири експозиційних та один науковий. У фондах музею нараховується близько п’яти тисяч експонатів. Особиста бібліотека письменника, яка представлена в музеї, нараховує більше тисячі примірників.

В 2005 році перед школою, в якій розташований меморіальний музей письменника, встановлено погруддя Уласа Самчука.

На околиці Тилявки, по вулиці Дерманській, розташоване обійстя Самчуків - хата, побудована в 1920-х роках, до сьогодні повністю збереглася. На її фасаді встановлено меморіальну табличку на честь Уласа Самчука.

Музей просто неба "Табір УПА "Волинь-Південь" заснований у 1992 році в урочищі Дігтярня поряд з Антонівцями, де у 1942-1944 роках діяв штаб військового округу Української повстанської армії.

Штаб був створений легендарним командиром партизанського загону Іваном Климишиним, відомим під псевдонімом "Крук", який прославився рядом успішних бойових операцій проти фашистів. В результаті територія "Антонівецької республіки" серед Шумських лісів була вільна від окупантів. Тут працювала школа старшин, шпиталь, курси медсестер, пекарня, миловарня, видавалася газета УПА "Повстанець". У 1943 році табір витримав удар дивізії СС генерала фон дем Баха за підтримки авіації.

В 1944 році в урочищі Гурби відбувся найбільший бій в історії УПА, коли 5-тисяч повстанців прорвали оточення 35-ти тисячного з'єднання військ НКВС та Радянської армії. В пам'ять про ці події на території Антонівецького табору створено меморіал УПА, відтворено об'єкти табору: штаб військового округу "Волинь-Південь", літній клас школи старшин, табірна каплиця поруч із джерелом, бункер-криївка.

В 2008 році затверджена обласна програма створення духовно-культурного музейного комплексу "Антонівецька республіка". Розпочато реконструкцію музею просто неба "Табір УПА "Волинь-Південь".

Замкова церква Вознесіння Господнього збудована в 1530 році як родова усипальниця князів Вишневецьких. До її будівництва причетний був Іван Вишневецький, батько Дмитра-Байди.

У церкві поховано близько 20 представників роду Вишневецьких, у тому числі овруцький староста Михайло Вишневецький та його дружина Раїна Могилянка.

Храм має форму корабля і вирізняється чудовою акустикою. Усередині розташовані релігійні фігури, виконані народними майстрами.

У 1872-1873 роках проведено капітальний ремонт, відлито нові дзвони, позолочено іконостас. Дві ікони Пресвятої Богородиці, виконані у давньоруському та візантійському стилях, подаровані князями Костянтином та Михайлом-Сервацієм Вишневецьким.

За часів боротьби з православ'ям Вознесенська церква залишалася єдиним православним храмом на всю округу. В 1963 році храм було закрито та пограбовано, лише через 26 років його повернули православній церкві.

Нині церква Вознесіння Господнього належить до Православної церкви України.

Заснований у XVII сторіччі Кременецький православний Богоявленський монастир нині займає приміщення збудованого в 1760 році Станіславом Потоцьким католицького монастиря реформаторів.

Саме при Богоявленському монастирі в 1633 році в Кременці було створено першу школу, друкарню та лікарню. Обитель отримала благословення митрополита Петра Могили. В 1638 році в братській друкарні було видано один із перших церковнослов'янських підручників - "Кременецьку граматику". Згодом школу було перетворено на єзуїтський колегіум, а нинішнє приміщення Богоявленський монастир отримав після ліквідації греко-католицької унії в 1832 році.

На початку XX століття над Святою брамою звели триярусну дзвіницю. При монастирі діяла братська Свято-Миколаївська церковно-парафіяльна школа. В 1959 році монастир було закрито, в 1990 році відродився як жіночий УПЦ московського патріархату.

Божою горою називають гору-останець, яка знаходиться поряд із селом Великі Бережці під Кременцем на території заповідника Медобори, але відокремлена від Кременецької гряди річкою Іквою.

Висота гори над рівнем моря - 366 метрів. Гора вкрита лісом із багатою рослинністю. На гору веде стежка здоров'я, де знаходяться кілька святинь. Під самою вершиною розташоване Живоносне джерело, перетворене на колодязь.

За легендою, у давнину на цьому місці стояв монастир. Коли татари обклали його, і захисників святині почала мучити спрага, їм з'явився образ Божої Матері, і на цьому місці із землі забило цілюще джерело. Поруч із джерелом знаходиться печера монаха-самітника з цілющою глиною, над якою споруджена дерев'яна церква Ікони Божої Матері.

На найвищій точці Божої гори, на місці каплиці зі слідом стопи Божої Матері, яка була знищена у 1950-х роках, нещодавно споруджено дерев'яну церкву Святої Трійці та майданчик для огляду околиць. Під храмом знаходиться система печер монастирського сикту XIII сторіччя.

Будинками-близнюками в Кременці називають незвичайний за архітектурою житловий будинок у стилі бароко.

Складається із двох симетричних частин, які накриті окремими двосхилими дахами і трохи відрізняються один від одного в деталях оформлення.

За легендою, колись тут мешкали брати-близнюки.

Планується реставрація.

Залишки укріплення Данилів град із кам'яною церквою XIII сторіччя розташовані на крутій горі Стіжок (або Трійця) на східній околиці села Стіжок.

Місто оточили три концентричні кола земляних насипів, укріплених дерев'яними, а потім і кам'яними стінами. Розташована у центрі Троїцька церква також виконувала оборонні функції. За легендою, фортецю заклав у 1201 році князь Роман Мстиславич, назвавши її на честь свого сина Данила, але за іншими даними місто існувало і раніше – з X сторіччя.

У 1240 році Данилів град опинився серед трьох волинських міст, які зміг взяти нападом хан Батий. Однак у 1261 році за договором між волинським князем Васильком Романовичем та ханським темником Бурундаєм фортеця була зрита, і з того часу не відновлювалася.

Збереглася лише Троїцька церква. У 1551 році її було реконструйовано. Особливе заступництво їй надавав Святий Іов Почаєвський. Зі східного боку гори збереглися залишки стародавнього печерного монастиря-скиту Х-ХІІ сторіччя, ровесника княжого граду.

Гора "Дівочі скелі" у Кременці - пам'ятка природи державного значення.

Мальовничий скельний відрог висотою 376 метрів розташований у північно-східній частині міста, в межах Національного парку "Кременецькі гори".

З горою пов'язана легенда про полонених татарами дівчат - мешканок розореного кримчаками Кременця. Не бажаючи потрапити в рабство, дівчата кинулися в прірву зі скелі, яку відтоді називають "Дівочою".

Ламані, нагромаджені в первозданному хаосі брили, стрімкі урвища та дивовижні кам'яні композиції, чорні прірви гротів та печер довгою стрічкою довжиною 2,6 кілометри опоясують гору. Черепашкові щільні вапняки, що виходять на поверхню стрімкими карнизами, створюють своєрідну неповторність та красу.

Величний комплекс будівель єзуїтського костелу, монастиря та колегіуму в стилі бароко є архітектурною домінантою Кременця.

В XVIII-XIX сторічях це був один із найбільших центрів освіти на подільських та волинських землях. Монахів-єзуїтів запросив до Кременця князь Януш Вишневецький для створення католицького колегіуму на базі братньої школи Богоявленського монастиря. В 1731-1743 роках відомий італійський архітектор Паоло Фонтана коштом Вишневецьких збудував костел Святого Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки (зараз Преображенський собор Православної церкви України) з прилеглими до нього навчальними корпусами.

В 1805 році з ініціативи історика та просвітителя Тадеуша Чацького колегіум було перетворено спочатку на Волинську гімназію, а потім на Волинський ліцей. Відомий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер) заклав при ньому ботанічний сад, що існує й досі. В 1832 році, після придушення польського повстання, вищу школу було закрито, а її бібліотечні фонди та викладацький склад стали основою для створення Київського університету. Замість ліцею було відкрито духовну семінарію.

Після повернення поляків на початку XX століття ліцей було відновлено, а за радянських часів на його базі відкрили педагогічне училище. Нині це Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка.

Окремі будівлі монастиря босих кармелітів розташовані на схід від палацу Вишневецьких, ліворуч від центральної брами.

Будівництво монастиря велося у 1640-х роках одночасно із спорудженням нового Вишнівецького замку, монастир став частиною його оборонної системи.

У 1645 році Іван Вишневецький заклав бароковий костел Святого Михайла, а закінчив будівництво його нащадок Михайло Сервацій. Саме в Михайлівському костелі було поховано всіх Вишневецьких, які сповідували католицизм.

У 1648 році монастир було зруйновано козаками Максима Кривоноса, які захопили Вишнівець, але незабаром відроджено. Закритий в 1832 році, згодом занепав. Костел був підірваний за радянської влади. Зберігся келійний корпус та огорожа з монументальними воротами у стилі бароко.

Руїни костелу Святого Станіслава розташовані на протилежному від палацу Вишневецького березі річки Горинь і його добре видно з палацових та паркових терас.

Костел збудований у XVIII сторіччі на території Старого Вишнівця, неподалік старого замчища XIV-XV століть. Зруйнований у ХІХ столітті.

Костел святого Станіслава у Кременці збудований у XIX столітті коштом парафіян після того, як російська влада відібрала у католиків францисканський монастир і переробила його на православний собор Святого Миколая.

За зразок нового католицького храму було взято костел Святої Катерини у Петербурзі. В 1908 році храм прикрасили чеськими вітражами.

При вході в костел Святого Станіслава привертає увагу високохудожня мармурова чаша з барельєфом Богоматері, виготовлена в 1872 році відомим волинським скульптором Віктором Бродзьким. Зліва від входу – пам'ятник Юліушу Словацькому роботи польського скульптора Вацлава Шимановського.

Зберігся орган на 8 регістрів.

Будівля Кременецької школи мистецтв імені Михайла Вериківського збудована в ХІХ століттіц, є пам'яткою архітектури.

За польських часів у ній розміщувалася поліклініка. З 1939 року – музична школа.