Синевир

Найбільший в Україні реабілітаційний центр бурих ведмедів створений у 2011 році на території Національного природного парку "Синевир" на Закарпатті. Сюди потрапляють на відновлення ведмеді, які зазнали травм через жорстоке поводження чи утримання в неналежних умовах у неволі.

У реабілітаційному центрі понад 30 ведмедів живуть у напіввільних умовах на площі 12 гектарів посеред карпатського лісу. У верхній його частині є 6 кліток та 2 секції для утримання груп та одиночних тварин різного віку та стану здоров’я, 24 штучні барлоги, кілька штучних водойм. Наявні природні плантації чорниці, малини і ожини, які полюбляють тварини. Всю територію обгороджено електропарканом.

Центр відкритий для туристів, про історію кожного вихованця можна дізнатися детальніше на спеціальних стендах. Кожна тварина має власну дієту, для них розроблений індивідуальний раціон.

Під час відвідування реабілітаційного центру слід дотримуватися правил безпеки. Ведмедів заборонено годувати.

Синевирський історико-краєзнавчий музей створено при екологічному візит-центрі Національного природного парку "Синевир". 

Експозиція представляє життя та побут карпатських горян: знаряддя, посуд, одяг, взуття тощо.

Особливе місце займає експозиція Музею лісу і сплаву, зруйнованого в 1998-2001 роках повінню. Тут можна було ознайомитись з макетами споруд та вузлів гірських гребель, з технологією лісосплаву, інструментами лісорубів. 

Виставкова зала знайомить з рідкісною місцевою "червонокнижною" флорою та фауною.

Декілька довгострокових вогневих точок Лінії Арпада - системи оборонних споруд, побудованої угорцями для захисту від наступаючих частин Радянської армії в 1943-1944 роках, незадовго до закінчення Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли. Відрізок, що зберігся біля Синевира, називався Лінія Святого Іштвана. ДОТи не з'єднуються між собою, кожен – як окрема кімнатка, але зазирнути та зайти в деякі можна.

Багатоповерховий командний пункт Синевирського укріпрайону знаходиться на схилі біля річки Теребля. Збереглося приміщення шпиталю, артилерійський капонір, ходи сполучення.

Невелике гірське озеро Озірце також називають Диким, а іноді – "молодшим братом Синевиру". Воно здавна вабить туристів своєю первозданною красою та загадковістю

Площа озера – 1,2 гектари, глибина – 10 метрів. Розташоване в оточенні хвойного лісу на висоті близько 1000 метрів на північному схилі хребта Пішконя.

За легендою, на місці озера хан Дикої орди закопав у землю золото, награбоване під час військового походу за Карпати.

Озеро Озірце вважається унікальним завдяки тому, що заболочування його походить не лише від периферії до центру, а й навпаки – від центру, де знаходиться так звана "сплавина" із моху червоно-бурого кольору.

На березі Дикого озера ростуть ялинки, явори та буки. Уздовж берега влаштований дерев'яний настил, яким можна обійти озеро по периметру. Є кілька колиб, які можуть бути укриттям від негоди.