Пам'ятки Житомирської області

Цукровий завод у Червоному в XIX столітті придбала у поміщиків Грохольських родина промисловців Терещенків. Вони модернізували завод відповідно до передових на той час технологій.

Федір Терещенко, який захоплювався авіабудуванням, заснував при заводі авіаційну майстерню. Як аеродром використовувався іподром. У 1910 році на базі французьких "етажерок" було побудовано сім літаків, один з яких воював у російській армії у Першу світову війну. Інженером на підприємстві працював один із батьків світової авіації Ігор Сікорський, який згодом коштом Терещенка створив найбільший літак того часу "Ілля Муромець".

Після радянсько-української війни завод був націоналізований, згодом на території відкрили музей підприємства.

В останні роки експозиція поповнилася матеріалами про сім'ю Терещенків та їх внесок в авіабудування. Звертатись на прохідну.

Народний краєзнавчий музей у селищі міського типу Народичі заснований у 1990 році. Експозиція у трьох кімнатах розповідає про історію Народиччини від найдавніших часів до сьогодення.

В археологічному розділі представлено знаряддя праці первісних людей. Етнографічна колекція включає чимало предметів побуту поліщуків, а також ікони, вишиті рушники тощо.

Демонструються вироби народних майстрів.

Окрему експозицію присвячено ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Народний історико-краєзнавчий музей села Криве на Житомирщині засновано в 2003 році з ініціативи місцевих краєзнавців.

Музей розташований на території Кривенської гімназії імені Йосипа Юркевича. Гімназія носить ім'я свого фундатора, відомого лікаря і громадського діяча Йосипа Юркевича, який народився в Кривому в 1853 році.

Основна частина експозицію музею також присвячена родині Юркевичів та їнхіх друзів і сусідів Рильських, що мешкали неподалік у Романівці. Зокрема, представлені особисті речі й документів, передані музею нащадками Йосипа Юркевича.

Районний народний музей імені Джозефа Конрада відкрився у селі Терехове поблизу Бердичева в 1987 році.

Музей носить ім'я видатного англійського письменника польсько-українського походження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського, більш відомого як Джозеф Конрад, який народився у Тереховому в 1857 році. Життю і творчісті цього класика світової літератури присвячено кілька музейних кімнат. Вони розповідають про дитинство та молодість, родину та особисте життя письменника, про його майже 20-річні морські мандри. Представлено літературний доробок письменника.

Музей також має краєзнавчу експозицію, де представлені предмети епохи неоліту, трипільської та черняхівської культур, українські старожитності, матеріали Другої світової війни та повоєнної відбудови.

Народний музей історії села Кодня заснований у 1976 році, розташований у місцевому будинку культури.

У музеї можна дізнатися про історію села Кодня з давніх-давен, ознайомитися з археологічними знахідками, артефактами козацтва та архівними документами.

Основну експозицію присвячено подіям гайдамацького повстання "Коліївщина". Як відомо, після розгрому польськими та російськими військами повстанських загонів під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, за рішенням польського суду в Кодні було страчено понад 200 учасників - запорожців та гайдамаків.

В експозиції представлені копії документів, пов'язаних із гайдамацьким рухом в Україні, карти, зразки козацької зброї, старовинні знаряддя селянської праці та побуту, матеріали про історію Кодні.

Народний музей композитора Бориса Лятошинського відкрився в 2013 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 1, яка носить ім'я цього класика української музики ХХ століття, що народився в Житомирі в 1894 році.

Експозиція містить матеріали про життя і творчість митця та його родину, яка мала польське коріння. Представлені особисті речі композитора, сімейні фото, архівні документи.

Окрема експозиція присвячена історії Житомирської музичної школи з 1905 року та її видатним випускникам.

Єдиний в Україні музей видатного українського піаніста Святослава Ріхтера відкрився в 2015 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 2, яка також носить ім'я Святослава Ріхтера.

З 1930 року музична школа розташовується в історичній будівлі на розі вулиць Івана Франка і Святослава Ріхтера, зведеній у 1904 році як прибутковий будинок. Тут навчалися композитор Олександр Білаш і диригент Вадим Гнєдаш, виступало багатьох діячів культури, серед яких всесвітньо відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 100-річчя від дня народження музиканта було відкрито музей "Кімната пам'яті Святослава Ріхтера", який з 2018 року носить ім'я народного. В експозиції представлені архівні документи, фотоматеріали та особисті речі музиканта. Також експонуються живописні роботи Ріхтера, зокрема картина "На дачі", написана олією. Працює постійна виставка "Світ очима Святослава Ріхтера", де представлено майже 50 світлин, зроблених ним особисто.

Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова відкрито в 1970 році в Житомирі, де в 1907 році народився майбутній основоположник практичного освоєння космічного простору.

Меморіальна частина музею знаходиться у маленькому будинку, в якому на початку XX століття жила родина Корольових. Інтер'єри відновлені за спогадами матері.

Навпроти розташований павільйон "Космос", відкритий у 1991 році. В експозиції представлені оригінали та макети космічних апаратів, скафандри та інше спорядження космонавтів. Серед них - технологічний зразок космічного корабля "Союз", макет "Лунохода-2", оригінал спускового апарату корабля "Союз-27", що побував у космосі. Одним із найцінніших експонатів є капсула з ґрунтом Місяця, подарована NASA.

Музей активно застосовує сучасні музейні технологі та інноваційні методи роботи з аудиторією. Зокрема, під час дитячих екскурсій використовується робот-помічник екскурсовода Мекканоїд, який розпізнає голосові команди, пересувається, жартує та навіть танцює. У музеї можна замовити інтерактивну екскурсію "Зореліт Еней", під час якої використовується обладнання на кшталт тренажерів для підготовки професійних авіапілотів. За допомогою окулярів віртуальної реальності відвідувачі можуть побувати на Місяці чи на Венері. 

Житомирський музей космонавтики забезпечує високий рівень безбар'єрності. На вході тут є пандус, експозиційних приміщеннях немає порогів та сходів, доступні адаптовані екскурсії та інклюзивна вбиральня.

Комунальний заклад "Олевський краєзнавчий музей" відкрився у 1995 році.

Спочатку мав лиша дві зали: бойової слави та природи. Згодом відкрилася зала старожитностей, яка розповідає про давні промисли та ремесла поліщуки, а також зала історії Олевщини. Зокрема, представлені археологічні знахідки часів Середньовіччя, зроблені під час розкопок на території Олевського городища в урочищі Бабина гора: гарда від меча, свинцева печатка короля Пруссії, намисто зі скла різного кольору та бурштину, бронзові прикраси.

В експозиції "Олевська республіка" на п'яти стендах висвітлено основну інформацію про діяльність Поліської Січі та отамана Тараса Бульбу-Боровця.

Розроблено стенди "Єврейська община в Олевську" та "Місцеві цікавинки", створено нову експозицію "Бурштин-сукциніт".

Музей пропонує оглядові екскурсії містом Олевськ і виїзді екскурсії до "Кам'яного села".

Двоповерховий особняк у стилі бароко на південній околиці Житомира належав житомирському нотаріусу, адвокату Івану Філіпову.

Спочатку будинок 1886 року побудови був дерев'яним. Філіпов реконструював його в 1903 році, перетворивши на розкішний особняк.

Зараз у будівлі розміщуються одразу 3 державні організації: управління юстиції, управління культури та Палац щастя.

Особняк Філіпова є пам'яткою архітектури місцевого значення, однією з маловідомих архітектурних перлин Житомира.

Палац у стилі неоренесансу другої половини ХІХ століття споруджений в Андрушівці цукрозаводчиком Миколою Терещенком на місці старого палацу графів Бержинських.

Другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус, надбудований в 1975 році.

В роки радянсько-української війни в палаці розташовувався Волиньревком, потім штаб Першої кінної армії під керівництвом командира Семена Будьонного.

Наразі в приміщенні палацу Миколи Терещенка розташовується середня школа. В інтер'єрах збереглися фрагменти ліпного декору на стелях, мармурові сходи, старовинний різьблений стіл.

Палац розташований над лебединим ставком посеред старого парку. Серед паркової рослинності можна зустріти кедр та пробкове дерево. В парку встановлено пам'ятник Миколі Терещенку, відкритий у 2014 році коштом місцевого підприємця Євгенія Гринишина.

Палац у стилі ампір з античними мотивами у декорі збудовано у Верхівні в 1800 році за проєктом італійського архітектора Блеріо графом Вацлавом Ганським, який успадкував маєток Верхівня від батька Яна Ганського.

Садибу з палацом та флігелями, великим пейзажним парком та костелом-усипальницею граф подарував своїй молодій дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з перших красунь Польщі. Звідси Евеліна розпочала таємне листування з Оноре де Бальзаком, підписуючись псевдонімом "Іноземка". Незабаром відбулася їхня перша зустріч у Швейцарії, але лише через 15 років, коли помер чоловік Евеліни, письменник зміг приїхати до Верхівні.

В робочому кабінеті Бальзака, що зберігся, на другому поверсі палацу стоїть стіл, за яким він написав "Депутата від Арсі", "Дрібних буржуа", "Театр, який він є" і драму "Мачуха". Інтер'єр спальні Бальзака не зберігся - там експонуються портрети романіста у виконанні його сучасників. У цих кімнатах розміщено літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Інші приміщення палацу займає агротехнічний коледж, ведеться реставрація.

Великий, хоч і сильно занепалий триповерховий неоготичний будинок з двома вежами яскраво контрастує з навколишнім сільськогосподарським пейзажем селища Червоне.

Палац із стрілчастими вікнами та іншими готичними елементами споруджений магнатом Адольфом Норбертом Еразмом Грохольським, якому в XVIII-XIX століттях належало Червоне.

В кінці ХІХ століття маєток придбав у княгині Ванди Радзивіл цукрозаводчик Микола Терещенко, продавши (або передавши) його потім своєму братові Федору Терещенку, який реконструював палац та розташований по сусідству цукровий завод.

Його син Федір Терещенко-молодший на початку XX століття відкрив при заводі авіамайстерню, де в 1913 році було налагоджено виробництво аеропланів для військового відомства. При заводі діє невеликий музей, присвячений історії авіабудування та родині Терещенків.

Палац у Червоному наразі належить Житомирській єпархії УПЦ московського патріархату, в ньому відкрито Червоненський жіночий монастир Різдва Христового, проте реставраційні роботи не проводяться, будівля продовжує занепадати.

На території можна побачити неробочий фонтан, який раніше прикрашали чотири рибки. Ще один фонтан із унікальною чавунною скульптурою "Три грації", яку Терещенко замовив у Франції, зараз стоїть на площі перед будинком культури.

Красивий садибний будинок у стилі неоренесансу з елементами готики в Турчинівці належав родині багатих цукрозаводчиків та меценатів Терещенків.

Будівництво розпочав у 1899 році Федір Терещенко, про що нагадує дата на фасаді. Завершила будівництво в 1901 році донька цукрозаводчика Наталія, яка вийшла заміж за графа Сергія Уварова, ватажка дворянства Бердичівського повіту.

Будівля складена з теракотової цегли, майже всі декоративні елементи також цегляні. Фасад прикрашає герб Уварових із літерою У. Інтер'єри оздоблені ліпленням.

Палац знаходиться у старому парку на березі ставка (XIX століття), що залишилися від попередніх господарів маєтку. Поруч знаходиться господарський корпус із елегантною баштою.

З радянських часів у палаці розміщується ПТУ №30 (зараз Турчиновський професійний ліцей), завдяки чому будівля зберігається в хорошому стані.

Пам'ятник тризубу, гербу України, встановлено у маленькому сквері на залізничному вокзалі Коростеня.

Саме тут у 1918 році, в штабному вагоні урядового поїзда керівників УНР, державним гербом країни було затверджено тризуб – герб князя Володимира Великого.

Автором проєкту тризуба був художник та архітектор Василь Кричевський, якому голова Центральної Ради Михайло Грушевський доручив розробити державну символіку.

Пам'ятник спорудили коштом місцевого підприємця Володимира Козаренка. На гранітній стелі розміщена табличка з написом: ”Тут 12 лютого 1918 року Мала Рада (Президія Центральної Ради України) у місті Коростені затвердила тризуб як герб Української Народної Республіки, основу сучасного герба України”.