Путивль

Державний історико-культурний заповідник у місті Путивлі охороняє комплекс пам’яток історії, культури та археології історичного міста і його околиць – від давньоруських часів до XX століття. Загалом на його території перебуває 35 об’єктів культурної спадщини.

Пам'ятками національного значення є Городок (дитинець давньоруського Путивля), архітектурні ансамблі Молченського монастиря (XVI-XIX століття) та колишнього Святодухівського жіночого монастиря (XVII-XIX століття), церква Миколи Великоріцького (XVIIІ століття).

В приміщенні адміністрації заповідника діє Путивльський краєзнавчий музей. Він розташований у невеликому одноповерховому особняку в центрі Путивля, що належав у XIX столітті поміщику Черепову. Майже три тисячі експонатів розкривають історію міста з найдавніших часів до наших днів. Зокрема, в музеї представлені шафа XVIII століття, яка належала гетьманові Івану Мазепі; крісло російського самозванця Лжедмитрія Першого; дзвін, подарований місту царем Михайлом Романовим; щелепи бика з малюнками, знайдені у Молченському болоті.

Національний статус має Меморіальний комплекс "Спадщанський ліс", де розташовані Музей партизанської слави, Музей зброї та військової техніки та Музей монументального мистецтва тоталітарної доби "Парк тоталітарного періоду". Також до складу заповідника входять Музей горюнської культури та Монумент "Дзвін скорботи" в селі Нова Слобода.

Оборонний Молченський монастир-фортецю на березі Сейму в Путивлі споруджено на рубежі XVI-XVII сторічь на основі фортеці литовських часів, яку називали Кремлем.

Обитель заснували в 1570 році ченці, що переселилися в фортецю з розташованої за 20 кілометрів від Путивля Молченської пустині. В 1604 році за стінами монастиря ховався цар-самозванець Лжедмитрій I, виступивши звідси на Москву після смерті Бориса Годунова.

В комплексі Молченського монастиря домінує Собор Різдва Богородиці, збудований у 1575-1585 роках і який неодноразово перебудовувався в XVII-XVIII сторіччях. Дзвіницею служить надбрамна вежа фортеці, також зберігся фрагмент стіни з кутовою вежею.

До комплексу Молченського монастиря також входять зведені в ХІХ столітті церква Іоанна Предтечі, настоятельський та келійний корпуси, трапезна та господарські споруди. Входить до складу Путивльського державного історико-культурного заповідника.

Високий Спасо-Преображенський собор є головною спорудою, заснованого в Путивлі в XVI сторіччі Святодухівського жіночого монастиря.

В комплекс монастиря входять Хресто-Воздвиженська надбрамна церква з дзвіницею (XVII сторіччя) та кам'яні стіни з брамою. В інтер'єрах собору - чудовий іконостас та твори живопису.

Храм відновлено в 2006 році. Входить до складу Путивльського державного історико-культурного заповідника.

Давньоруське городище на пагорбі над Сеймом розташоване в самому центрі сучасного Путивля. Входить до складу Путивльського державного історико-культурного заповідника.

Будівництво прикордонного міста-фортеці "на шляху" почалося за наказом київського князя Володимира Святославовича для захисту Русі від кочівників. Будучи стольним градом, у X-XII сторіччях Путивль мав потужні оборонні споруди. Під час розкопок знайдено фрагменти оборонних стін та фундамент храму Вознесіння, звідки в 1185 році виступив на половців князь Ігор Святославич (залишки законсервовані під землею). Згідно з "Словом про похід Ігорів", на стінах Путивля плакала княжна Ярославна, яка чекала чоловіка з половецького полону.

Після монголо-татарської навали фортецю було відновлено, до XVII сторіччя вона складалася з 9 рубаних дубових веж. Вестова вежа досягала 27 метрів заввишки. До кінця XVIII століття фортеця втратила стратегічне значення та була розібрана. Зберігся рів і невисокий вал.

На території урочища Городок розбито парк із видовим майданчиком, встановлено пам'ятник Ярославні.

Церква Миколи Козацького у стилі українського бароко збудована в XVIII сторіччі коштом жителів Путивля – українських козаків.

Відрізняється незвичайним силуетом із двома рівними по висоті вежами. Спочатку храм був побудований тричастинним і одноверхнім, але пізніше із західного боку до нього прибудували багатоярусну дзвіницю. На першому поверсі двоярусного храму знаходиться "тепла церква" з низькими склепіннями. На другому поверсі – "холодна церква" з високим центральним верхом.

Нещодавно завершено реставрацію церкви Миколи Козацького, в храмі планують відкрити експозицію музею "Слова про похід Ігорів".