Генічеськ

Бірючий острів є розширеним південно-східним краєм Федотової коси, від якого до 1929 року був відокремлений невеликою протокою, чому і називається островом.

Зараз острів Бірючий пов'язаний із материком сухим перешийком. Розміри – приблизно 20 на 5 кілометрів.

За легендою, Бірючий острів був насипаний за наказом Петра I. Назву можна трактувати як "Вовчий острів" (бірюк - самотній вовк). Можливо, колись вовки справді жили на острові, але зараз основними мешканцями є олені, завезені 1928 року з Асканії-Нови. Також водиться степова антилопа сайга, зайці та лисиці, єнотоподібні уссурійські собаки та фазани.

На території Бірючого острова створено Азово-Сиваський національний природний парк. Проводиться науково-дослідна робота з акліматизації нових рослин та тварин. Для екскурсійного відвідування потрібен спеціальний дозвіл адміністрації заповідника.

Генічеський краєзнавчий музей представляє цікаву колекцію, присвячену історії виникнення міста Генічеська.

В залі "Природа краю" є 2 діорами: "Азовське море" та "Острів Бірючий".

Серед унікальних експонатів: стела сарматського періоду, кістки південного слона (мамонта), античні амфори, картини народного художника Купріянова, архівні документи періоду фашистської окупації, побут, одяг, посуд XVIII-XIX століть.

Особливий експонат - дерев'яна носова прикраса середньовічного судна "Голова туру" (X-XI століття), яка є туристичним символом Генічеська.

Арабатська Стрілка - найбільша в Україні піщана коса, яка відокремлює чорноморську затоку Сиваш від Азовського моря.

Утворилася внаслідок намивання піску 850 років тому. Довжина - близько 115 кілометрів, ширина - від 270 метрів до 8 кілометрів. З континентального боку починається від портового міста Генічеськ, біля основи з боку Криму - руїни турецької Арабатської фортеці (1651 рік), взятої російськими військами в 1771 році.

Коса Арабатська Стрілка є популярною та недорогою курортною зоною, функціонує близько 100 здравниць. Вся східна частина коси являє собою суцільний піщаний пляж, західна - затока Сиваш з унікальними цілющими грязями та солями.

В районі села Щасливцеве є термальне джерело лікувальної мінеральної води.

Бетонна автодорога з боку Генічеська доходить лише до села Стрілкове, подальший автомобільний рух ґрунтовою дорогою, прозваною "пральною дошкою", дуже ускладнений.

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці розпочали будувати в 1905 році при чоловічому монастирі, який заснував у Генічеську старий жебрак Созонтій, який вважався блаженним.

Церква збудована у формах русько-візантійського стилю.

За радянських часів храм вдалося зберегти, хоча він використовувався як спортзал та зерносховище.

В 1989 році церкву було відкрито знову, проведено реставрацію.