Старовинне поліське село Копище на березі річки Уборть розташоване на півночі Житомирської області, поруч із білоруським кордоном. Адміністративно входить до складу Коростенського району.
Село відоме з середини XV століття, довгий час належало магнатам Немиричам. Під час Другої світової війни у Копищах сталася одна з найбільших трагедій українського народу окупанти - стратили 2887 жителів села за допомогу партизанам. 1981 року в Меморіальному парку в центрі Копища встановлено пам'ятник над братською могилою жертв Копищенської трагедії та відкрито музей.
Село Копище є одним із небагатьох осередків стародавнього бортництва - розведення бджіл у традиційних вуликах-колодах (бортях).
Старовинне поліське село Копище на березі річки Уборть розташоване на півночі Житомирської області, поруч із білоруським кордоном. Адміністративно входить до складу Коростенського району.
Село відоме з середини XV століття, довгий час належало магнатам Немиричам. Під час Другої світової війни у Копищах сталася одна з найбільших трагедій українського народу окупанти - стратили 2887 жителів села за допомогу партизанам. 1981 року в Меморіальному парку в центрі Копища встановлено пам'ятник над братською могилою жертв Копищенської трагедії та відкрито музей.
Село Копище є одним із небагатьох осередків стародавнього бортництва - розведення бджіл у традиційних вуликах-колодах (бортях).
Музей історії села Копище
Музей/галерея
Музей історії села Копище є частиною меморіального комплексу Копищенської трагедії, що розташований у Меморіальному парку в центрі села.
13 липня 1943 року за допомогу партизанським загонам гітлерівські окупанти розстріляли та спалили живцем 2887 жителів села, лише одиницям вдалося вижити. Центральним елементом експозиції музею є діарама "Копищанська трагедія".
В етнографічному розділі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, народний одяг, вишиті рушники.
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Житомирська |