Баранівка

Фарфоровий завод "Баранівка" відкрив у 1802 році підприємець Михайло Мезер, викупивши під нього землю у магнатів Любомирських-Валевських.

Сировиною служила глина, яку добували неподалік. Виготовлений на фабриці посуд прикрашав палаци вельмож та імператорів.

Змінивши кілька господарів, баранівська фарфорова фабрика продовжувала діяти за радянських часів і до початку 2000-х років залишалася провідним у країні підприємством цього профілю. Наразі підприємство не працює, проте у місті функціонують приватні міні-заводи з виробництва фарфора.

При баранівській фабриці з 1952 року діє музей, в експозиції якого зразки продукції, вік яких перевищує сто років.

Баранівський історико-краєзнавчий народний музей розташований у приміщенні міського будинку культури імені Анатолія Пашкевича.

Музей у Баранівці відкрився в 1970 році. Основна експозиція побудована на матеріалах археологічних досліджень міських територій понад берегами річок Случ та Душнівка. Представлені кам’яні знаряддя праці, глиняні вироби, старовинні речі домашнього вжитку, одяг, взуття, меблі, піч, жіночі прикраси.

Друга експозиція висвітлює долю баранівчан в часи Голодомору, репресій і Другої світової війни. Також у музеї можна дізнатися, як із Баранівкою пов'язані долі Лесі Українки, Анатолія Пашкевича, Івана Степанюка та інших видатних українців.

Експозиція "Назавжди у наших серцях" розповідає про сучасних героїв російсько-української війни.

Приміщення музею частково пристосовано для потреб маломобільних відвідувачів.

Відділами Баранівського історико-краєзнавчого народного музею є Музей баранівського фарфору і музей "Поліська хата" в Полянці.

Римо-католицький костел святого Станіслава Костки збудовано в місті Баранівка завдяки старанням майбутнього єпископа отця Станіслава Широкорадюка.

Храм було освячено в 1994 році, а в 1997 році біля католицької святині було відбудовано будинок францисканського новіціату. Костел святого Станіслава Костки належить ордену францисканців-бернардинів (орден Братів Менших).