Пам'ятки Гораївки

Залишки стародавнього Бакотського Михайлівського скельно-печерного монастиря, відомого з 1362 року, розташовані на стрімкому схилі Білої гори над Бакотською затокою Дністра. Вапнякова гора здіймається над рікою на 120 метрів. Це один із найпопулярніших туристичних об'єктів Національного природного парку "Подільські Товтри".

При дослідженні келій і скельної монастирської церкви, що збереглися, було виявлено напис імовірно ХI сторіччя, в якому йдеться про заснування ігуменом Григорієм монастиря на честь Святого Михайла. Його вважають найстарішим на території Поділля. Був частиною великого давньоруського міста Бакота, яке згадується в XI-XIII сторіччях як найважливіший політико-адміністративний центр Дністровського Пониззя, потім Поділля, що входило до Галицько-Волинського князівства.

За легендою, під час нашестя татарської орди ченці, що сховалися в печерах, відмовившись зректися своєї віри, були замуровані живцем.

Відродженню монастирю в XIV сторіччі сприяли литовські князі Коріатовичі (Корятовичі), проте після повстання 1431 року Бакота втратила статус міста, а невдовзі з літописів зникли і згадки про монастир.

Населений пункт Бакота проіснував до 1981 року, коли під час будівництва Новодністровської ГЕС він був повністю затоплений водою. Обвал Білої гори в 1996 році знищив більшу частину печер із давньоруськими фресками. Нечисленні руїни Михайлівської церкви та залишки печер можна оглянути лише в одному місці на схилі гори.

Звідси відкривається захоплююча панорама Дністра.

Щороку на Маковея (14 серпня) у відродженому Бакотському Михайлівському скельному храмі при великому збігу людей відбуваються святкові богослужіння.

Урочище Бакота на березі Бакотської затоки Дністра – одна з найпопулярніших природних туристичних локацій України, частина Національного природного парку "Подільські Товтри".

Розташовується на вапняковій Білій горі, що здіймається над рікою на 120 метрів, поблизу села Гораївка, за 45 кілометрів на схід від Кам'янця-Подільського, по дорозі на Стару Ушицю.

Назву Бакота носило давньоруське місто, що існувало на цьому місці у XII–XIII і було столицею Дністровського Пониззя. Згодом цю ж назву мало велике село на березі Дністра, яке було затоплене у 1981 році під час створення штучого Дністровського водосховища. Лише на схилі Білої гори збереглися залишки Бакотського Михайлівського скельного монастиря, куде веде туристична стежка.

Своєю популярністю Бакота завдячує приголомшливим краєвидам на Бакотську затоку, що відкривається з оглядового майданчика на вершині Білої гори, які особливо зачаровують на заході сонця. У межах проєкту "Бакота – у пошуках затопленої спадщини" тут встановлено пам'ятник затопленим селам.

На майданчику обладнана підвісна дерев'яна доріжка, бінокль для огляду протилежного беріга, тактильна мапа Бакоти для людей з порушеннями зору. Працює туристичний візит-центр. Облаштовано маршрут стежкою "Давня Бакота" з QR-кодами на ключових точках, які дозволяють прослухати екскурсію онлайн.

Вхід на територію парку та автомобільна парковка платні. Пропонуються послуги екскурсоводів, оренда місць для наметів та вогнищ, користування столами тощо. Біля підніжжя гори є пляж.