Пам'ятки Харківської області

Ботанічний сад Харківського національного університету імені Василя Каразіна був заснований одночасно з Харківським університетом в 1804 році з ініціативи графа Северина Потоцького. Це найстаріший ботанічний сад України. Є об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.

Перша колекція базувалася на маленькій ділянці безпосередньо на території університету. Нині загальна площа Харківського ботанічного саду сягає близько 42 гектарів.

У ботанічному саду зібрано цінні колекції деревних і трав’янистих рослин: понад сім тисяч видів місцевої і світової флори представлені в експозиціях відділів дендрології, природної флори, квітково-декоративних рослин відкритого ґрунту та тропічних і субтропічних рослин. У ботанічному саду росте понад одну тисячу видів і форм деревних і чагарникових рослин, понад одну тисячу  видів трав’янистих рослин природної флори, понад дві тисячі видів і сортів квітково-декоративних рослин, три тисячі таксонів налічує колекційний фонд тропічних і субтропічних рослин.

Особливу цінність становлять реліктові види та ендеміки. 15 видів занесено до Європейського Червоного списку, 95 – до Червоної книги України. Близько півтори тисячі видів і сортів деревних і трав’янистих рослин уперше інтродуковано на північному сході України.

Дендрарій саду закладено за ботаніко-географічним принципом з елементами фітоценозів: експозиції "Європа", "Середземномор’я", "Сибір", "Далекий Схід", "Середня Азія", "Північна Америка", "Китай і Японія". Аборигенна флора представлена в експозиції "Північний схід України". 

Трав’янисті рослини природної флори представлені в експозиціях лікарських, ґрунтопокривних, гірських рослин та системі покритонасінних рослин України. Колекції квітково-декоративних рослин зібрано для експозиції у вигляді окремих монокультурних садів та комбінованих ділянок "Однорічники" і "Багаторічники".

В оранжерейному комплексі вирощуються рослини вологих тропічних лісів, вологих та сухих субтропіків, пустель і напівпустель (дерева, чагарники, трави). Це представники Австралії та Нової Зеландії, Південно-Східної Азії, Африки, Середземномор’я, Центральної та Південної Америки, Японії та Китаю. Найбільш широко представлені колекції бромелієвих, ароїдних і сукулентів.

Старий корпус Харківського університету збудовано в XVIII сторіччі як будинок генерал-губернатора.

Губернаторський палац є найстарішою в Харкові будівлею в стилі класицизму. Харківський університет розміщувався в будинку губернатора з 1805 по 1958 рік. Пізніше університет було перенесено до нових корпусів на майдані Свободи.

Наразі приміщення губернаторського палацу займає Українська інженерно-педагогічна академія.

Будинком Малевича в Пархомівці називають двоповерхову фахверкову будівлю навпроти центрального входу на територію Пархомівського цукрового заводу.

Підприємство збудував в кінці ХІХ століття цукрозаводчик Павло Харитоненко. У 1890-1895 роках керуючим на заводі служив Северин Малевич, батько майбутнього художника Казимира Малевича, який теж жив у Пархомівці, ходив тут до школи та вчився малювати.

Місцеві жителі стверджують, що родина Малевичів жила саме в цьому будинку, збудованому для службовців цукрового заводу.

Галерея АВЕК – один із основних виставкових майданчиків Харкова.

Відкрита в 2000 році в офісно-торгівельному центрі Platinum Plaza за сприяння благодійного фонду АВЕК великого харківського бізнесмена Олександра Фельдмана.

В галереї АВЕК неодноразово виставляли свої роботи найкращі майстри Харкова. Окреме місце займає проєкт "Діалог культур", в рамках якого проходили виставки: "Образи зниклого світу", "Фундамент вічності", "Етнічна різноманітність України", виставка робіт Нікаса Сафронова "Спогади дитинства. З любов'ю до України" та інші.

У внутрішньому дворику влітку працює світломузичний фонтан. Тут же встановлено скульптурні композиції "Оркестр", "Сімейство при справі" та "Захоплений фотограф" (2008 рік) відомого ізраїльського скульптора Франка Мейслера, а також "Глобус Харкова" ("Планета Харків"; 2011 рік) художника Миколи Розенфельда.

Вхід вільний.

Гора Кременець (Крем'янець) - геологічна пам'ятка природи, історичне ядро міста Ізюм, найвища точка Харківської області (218 метрів над рівнем моря).

Місце, де річка Сіверський Донець огинає величезний виступ верхньомілових і юрських порід, здавна служило природним укріпленням для людей, що тут жили. На схилі гори Кременець встановлені зібрані на околицях кам'яні статуї. Згідно з давньою легендою, племена, що жили в степу, поклонялися богу-сонцю, але прогнівали його і були перетворені на камінь. Датовані серединою XII сторіччя, вони дають уявлення про фізичну подобу кочівників, їх одяг, прикраси та озброєння.

На височини зберігся вал і рів Ізюмської фортеці, побудованої в 1681 році для захисту південних кордонів Росії від набігів кримських татар. Фортеця була однією з найпотужніших фортифікаційних споруд того часу і стала основою закладки міста.

Інші пам'ятники на горі Кременець нагадують про події XX століття - радянсько-української та Другої світової воєн. У 1985 році споруджено величний меморіальний комплекс. Виставлено бойову техніку періоду Другої світової війни: легендарну "Катюшу", танки Т-34 та КВ, самохідні артустановки та інше.

Під час російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Ізюм, російська армія неодноразово обстрілювала гору Кременець. В результаті цих обстрілів було зруйновано меморіал "Атака", присвячений загиблим у Другій світовій війні, та знищено одну з дев'яти половецьких баб (датовані IX– XIII століттями).

Комплекс будівель Будинку державної промисловості споруджений у Харкові з ініціативи Фелікса Дзержинського, ставши ядром нового адміністративного центру міста, який тоді був столицею України.

Це перша висотна залізобетонна споруда в СРСР (63 метри). Корисна площа приміщень складає 60 тисяч квадратних метрів. Будівлю виконано за проєктом групи ленінградських архітекторів у модному та передовому тоді стилі конструктивізму. Будівництво під керівництвом інженера Павла Роттерта було закінчено в рекордні терміни - за 3 роки.

До 1934 року тут розміщувалася Рада Народних Комісарів України. В 1955 році на даху була встановлена одна з перших в СРСР телевізійних вишок заввишки 45 метрів. Зараз у будівлі розміщується обласна влада, офіси багатьох фірм.

В 5-му під'їзді є музей Держпрому, створений у 1980-х роках за участі харківського письменника Едуарда Звоницького.

Будівля Держпрому визнана пам’яткою архітектури національного значення - вона є найбільшою у світі пам'яткою конструктивізму.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи, на якій розташований комплекс Держпрому, зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття.

7 вересня 2023 року ЮНЕСКО внесла Держпром у список обʼєктів для посиленого захисту та до попереднього списку Світової спадщини.

2 січня 2024 року будівля Держпрому вдруге зазнала сильних пошкоджень, коли російська ракета влучила поруч з будівлею. Удар ракети ворога пошкодив скління вікон та вітражів у майже всій північно-західній частині будівлі Держпрому.

28 жовтня 2024 року будівля Держпрому вчергове зазнала руйнувань. Внаслідок прямого влучання керованою авіаційною бомбою ФАБ-500 в один з під'їздів Держпрому під час повітряного обстрілу Харкову, завданого російськими окупантами, повністю зруйновано 3 поверхи будівлі.

Козак Харько (Харитон) - міфічний засновник міста Харкова, про якого складено кілька міських легенд.

Згідно з "Топографічним описом Харківського намісництва" (1785 рік), "...якщо повірити поголоску, то на цьому місці завів собі хутір хтось із заможних малоросіян, але хто він був такий, звідки і коли, про те відомостей немає, іменем Харитон, а за просторіччям Харько, від якого нібито це місто та річку звання своє отримали".

Пам'ятник Засновникам Харкова на честь 350-річчя міста відкрито в 2004 році на початку проспекту Науки. Подарований місту відомим скульптором Зурабом Церетелі. Це перший за історію міста кінний монумент. Являє собою 12-тонну бронзову скульптуру вершника, козака Харька. В руці він тримає спис, щит, за плечима лук і сагайдак зі стрілами. Висота скульптури - 6 метрів, постаменту - 7 метрів.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Харкові вважається найкращим із усіх існуючих пам'ятником поетові.

Проєкт розробив скульптор Матвій Манізер. За задумом автора, багатофігурна скульптурна група уособлює оспівану Кобзарем боротьбу народу за свободу. Скульптору позували актори харківського театру "Березіль".

Урочисте відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку відбулося в Харкові 24 березня 1935 року. На той момент це була найбільша бронзова композиція в СРСР (загальна висота - 16 метрів, висота фігури поета - 5,5 метрів).

З пам'ятником Шевченку пов'язані деякі студентські традиції учнів Харківського університету.

Наталіївський парк - шедевр садово-паркової архітектури ХІХ століття.

Садибу на березі річки Мерчик заснував відомий промисловець та меценат Іван Харитоненко, назвавши її на честь своєї молодшої онуки Наталії (в заміжжі - Горчакової). Будівництво продовжив його син Павло.

Серед вікової діброви (вік деяких дерев сягає 300 років) було споруджено садибний будинок, флігелі, господарські будівлі, манеж. Парк оточувала витончена огорожа з парадною брамою у вигляді широкої арки зі стрілчастим дахом.

Окрасою садиби є Спасо-Преображенська церква (1913 рік), побудована академіком архітектури Олексієм Щусєвим, який проєктував Мавзолей Леніна та Казанський вокзал у Москві. Храм виконано в стилі псковсько-новгородського православного зодчества. Стіни прикрашені орнаментом та рельєфними медальйонами роботи скульптора Олександра Матвєєва, біля південної стіни розташована скульптура Сергія Коненкова "Розп'яття". За легендою, точна копія Преображенської церкви знаходиться в Ніцці, але насправді Щусєв спроєктував схожий храм в італійському Барі.

В роки Другої світової війни головний корпус Наталіївської садиби було зруйновано. В флігелях розмістився туберкульозний санаторій "Володимирівський". В останні роки проведено часткову реставрацію.

Наразі одна з будівель садиби "Наталіївка" знаходиться у віданні Національного природного парку "Слобожанський", йдуть ремонтні роботи, планується створення візит-центру та музею екологічної та природоохоронної спрямованості.

Скульптура "Скрипаль на даху" була встановлена на будівлі консерваторії Харкова - пам'ятці архітектури ХІХ століття.

Автор композиції Сейфаддін Гурбанов. Прототипом "Скрипаля" став відомий альтист Юрій Башмет, але образ вважається збірним, а пам'ятник присвячений усім харківським художникам, артистам та музикантам - людям творчих професій.

"Скрипаль на даху" став символом премії "Народне визнання" - "харківського Оскара", який щороку присуджують у номінаціях "Музика", "Образотворче мистецтво", "Література", "Театр" та "Архітектура".

В 2017 році пам'ятник був перенесений на дах будинку "Platinum Plaza".

Центральний парк культури та відпочинку закладено в Харкові в 1893-1895 роках і урочисто відкрито через два роки, коли трохи підросли дерева.

Спочатку називався Миколаївський чи Заміський парк. Площа складає близько 130 гектарів. Зараз це один із головних центрів відпочинку та розваг, тут проходять масові урочистості та народні гуляння. На території є парк атракціонів, кінотеатр "Парк", дитяча залізниця "Мала Південна", канатна дорога, тенісні корти та інше.

В 2006 році до Дня міста Харкова перед входом було відновлено колонаду з боку вулиці Сумської. Також відновили центральний фонтан.

В 2012 році відкрився оновлений парк атракціонів, у тому числі "американські гірки" та колесо огляду, які користуються найбільшою популярністю у відвідувачів. На алеях з'явилося багато оригінальних бронзових скульптур, які символізують кожну зону відпочинку.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році Центральний парк культури й відпочинку Харкова неодноразово ставав ціллю для російської артилерії. На початок лютого 2023 року за час російсько-української війни по території парку було близько 70 влучань з РСЗВ та два ракетні удари. Внаслідок обстрілів пошкоджені близько 20 атракціонів, паркові алеї, газони, скульптури, дерева.

Шарівський палацово-парковий комплекс, відомий як "Шарівський палац" або "Замок Кеніга", - одна з найкращих аристократичних садиб Слобожанщини, пам'ятка культурної спадщини національного значення.

Панську садибу в Шарівці, на березі річки Мерчик заклав у 1836 році секунд-майор у відставці Сава Ольховський (за іншими даними - його син, надвірний радник Петро Ольховський), збудувавши садибний будинок та розбивши на схилі двокілометрової балки великий парк. Пізніше садиба у Шарівці перейшла до братів Гебенштрейнів, які збагатили парк безліччю екзотичних рослин, збудували храм та школу.

Наприкінці XIX століття новий власник, цукрозаводник німецького походження Леопольд Кеніг капітально реконструював Шарівський палац, надавши йому рис неоготики з елементами ренесансу. Дві стилізовані оборонні вежі надають споруді вигляду середньовічного замку. В цьому ж стилі виконано парадний в'їзд: ворота з фортечними зубцями, будиночок для охорони зі стрілчастими вікнами, гостроверха сторожова вежа.

Шарівський парк реконструював відомий паркобудівник Георг Куфальдт, прикрасивши його терасами, сходами, басейном, фонтанами та кам'яним містком. Головним елементом парку стала широка липова алея.

З 1925 року до останнього часу в садибі розміщувався туберкульозний санаторій, відвідування було обмежене.

Наразі це Палацово-парковий комплекс "Садиба" у віданні обласного комунального підприємства "Знахідка". В останні роки проведено окремі реставраційні та консерваційні роботи. Збереглися багаті інтер'єри двоярусної бібліотеки з балконом та масивними шафами, Блакитної зали з розписною стелею та хорами для оркестру, деяких інших приміщень із кесонними стелями, мармуровими камінами, кахляними печами, ліпниною та розписами.

Вхід на територію платний, проводяться екскурсії.

"Будинком зі шпилем" називають висотний житловий будинок у центрі Харкова в стилі "сталінського ампіру".

Займає цілий квартал на розі майдану Конституції. Побудований у 1950-1954 роках за проєктом архітектора Петра Орешкіна для працівників Харківського турбінного заводу.

Основна 7-поверхова частина будинку з 11-поверховою вежею увінчана шпилем, що дав назву будівлі.

За результатами голосування в 2008 році "Будинок зі шпилем" увійшов до списку "Семи чудес Харкова".

Ротонда фонтану "Дзеркальний струмінь" у сквері Перемоги навпроти Оперного театру вважається візитівкою Харкова.

Споруджена в 1947 році за проєктом архітектора Віктора Коржа на честь Перемоги в Другій світовій війні.

До 1930 року на цьому місці розташовувалась Мироносицька церква (1701 рік), потім пустир та тролейбусний парк. За легендою, рішення про створення скверу з фонтаном було прийнято міською владою після того, як Микита Хрущов, що побував в Харкові, залишився незадоволеним видом з вікна обкому.

Спочатку фонтан-альтанка називалася "Скляний струмінь". В 2007 році до 60-річчя "Дзеркального струменя" було проведено його реконструкцію. Чергова реконструкція відбулася восени 2019 року.

Будівля Земельного банку у Вільшанах побудована в 1912 році (за іншими даними - в 1903 році).

Архітектура в стилі модерн. Наразі у будівлі розміщується селищна рада Вільшан.