Пам'ятки Умані

Державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" об'єднує 68 об’єктів історико-культурної спадщини в центральній частині міста Умань.

Адміністрація і виставковий зал розташовуються в приміщеннях Василіанського монастиря - найдавнішої будівлі міста. Монастир збудував воєвода Київський Францішек Салезій Потоцький у 1764-1784 роках для греко-католицького монастиря з василіанським училищем, яке стало колискою поетів "української школи" у польській літературі.

Після ліквідації Польської держави 1832 року та конфіскації маєтків власника Умані графа Потоцького василіанську школу було закрито, будівлі монастиря використовувалися для адміністративних цілей. За радянських часів тут перебувала військова частина.

З 2006 року в колишньому монастирському комплексі розміщується адміністрація Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" з виставковими залами, в яких проводяться тимчасові виставки.

У підземних приміщеннях організовано туристичний маршрут "Таємничі підземелля Василіанського монастиря".

Також в заповіднику можна замовити міські екскурсії "Вулицями старої Умані", "Умань в роки Другої світової війни", "Умань і хасиди".

Могила цадика Раббі Нахмана (Брацлавського) в Умані - одна з найшанованіших святинь хасидів, місце щорічних масових паломництв.

Засновник бресловської течії хасидизму (ортодоксальної гілки юдаїзму) цадик (праведник) Раббі Нахман, згідно з його заповітом, у 1810 році був похований на території єврейського цвинтаря в Умані.

Під час Другої Світової війни могила цадика Нахмана була знищена, за радянських часів на місці цвинтаря було збудовано житловий мікрорайон. Після 1991 року на це місце стали регулярно приїжджати хасиди з усього світу, навколишні будинки були частково або повністю викуплені, на місці могили Нахмана в Умані спорудили тимчасову синагогу. Згодом тут побудували найбільшу в Україні синагогу на 7 тисяч осіб.

Кожен вересень, під час святкування Рош Ха-Шана (єврейського Нового року), цей район, заповнюючись паломниками, набуває яскравого близькосхідного колориту.

Знаменитий парк "Софіївка" в Умані – шедевр садово-паркового мистецтва світового рівня, зразок пейзажної композиції води, землі, архітектурних споруд та скульптур. Закладений у 1796 році графом Станіславом-Феліксом Потоцьким та подарований на день народження своїй дружині, красуні-гречанці Софії в 1802 році.

Парк у романтичному стилі з використанням сюжетів римської та грецької міфології побудував бельгійський військовий інженер Людвіг Метцель. На той час "Софіївка" включала Великий водоспад із залізним містком, Амстердамський шлюз, вирубаний у скелі, грот Лева (або Громовий), Грот Венери з водоспадом, басейн Рибки, Верхній та Нижній ставки, підземну річку. Стикс та інших. Потім з'явилися: вхідні ворота (1850-1852 роки); павільйон флори (1842-1844 роки); рожевий павільйон на острові Любові (1850-1852 роки) у стилі ренесансу; Китайська альтанка (1841 рік).

Оригінали паркової скульптури з парку "Софіївка" виставлені в готелі-музеї біля центрального (старого) входу. Навпроти автовокзалу розташований новий вхід та магазин, який торгує саджанцями.

У вихідні буває великий наплив відвідувачів.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані збудовано за ініціативою графа Андрія Потоцького на місці старого дерев'яного храму Святого Антонія.

За радянських часів було знято дві вежі з банями та хрестами. Приміщення використовувалося у різних цілях, а в 1977 році в ньому відкрили художню галерею.

В постійній експозиції два відділи: “Західноєвропейське та українське мистецтво ХІХ - початку XX століття (роботи західноєвропейських художників Джузеппе Беццуолі, Жана-Батіста Греза, Симона, польських майстрів Станіслава Рейхана, Казіміра Мардзевича, Крижановського, німецького художника Буша), а також ”Сучасне українське мистецтво”.

Щонеділі в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії проводяться богослужіння.

Музей макетів кораблів в Умані відкрито у 2020 році на оновленій набережній Осташівського ставу. Під час відкриття музей отримав сертифікат рекорду України за найбільшу кількість макетів історичних кораблів на одній локацїї.

Макети власноруч виготовляє уманський майстер-ентузіаст, депутат міської ради Микола Чистик. Судномоделюванням він захоплюється з 18 років.

Зараз в експозиції просто неба представлено 12 макетів кораблів різних часів.  Серед них є козацька чайка, "Титанік", "Чорна перлина", Ноєв ковчег, "Летючий голландець", дракар вікінгів та інші моделі.

Планується, що в подальшому колекція кораблів на Осташівському ставі розшириться до 20 експонатів.

Пам'ятник Іванові Ґонті та Максимові Залізняку, керівникам повстання гайдамаків "Коліївщина" 1768 року, встановлено в 2015 році на місці Уманської фортеці в районі заводу "Мегометр".

В 1968 році, до 200-річчя "Коліївщини", тут було встановлено пам'ятний камінь, але спорудження монумента затягнулося майже на півстоліття. Перший ескізний проєкт кінного пам'ятника, що зображує момент зустрічі двох ватажків гайдамаків під Уманню, ще тоді розробив київський скульптор Іван Гончар. В остаточному варіанті бронзову скульптуру виготовив скульптор Ігор Зарічний.

Пам'ятник Залізняку та Ґонті споруджено з ініціативи організації "Уманське козацтво" коштом жителів Умані.

Комплекс світломузичних фонтанів "Перлина кохання" відкрили в 2017 році в сквері імені Тараса Шевченка в Умані.

Розташовані одночасно на суші та на воді, Уманські фонтани увійшли до трійки найбільших в Україні. Комплекс включає основну чашу фонтану на суші зі світломузичним шоу та шоу на водному екрані, світлодинамічний плаваючий фонтан на Осташівському ставку та три статичні фонтани зі світлодинамічною підсвіткою, колір якої не повторюється протягом дня.

Чаша головного фонтану має площу 450 квавдратних метрів, водний екран – майже 200 квавдратних метрів. Висота струменя води плаваючого фонтану на Осташівському ставку становить 19 метрів, а статичних 1,9 метри.

В світломузичному режимі фонтани працюють у будні з 18:00 до 20:30 та у вихідні з 17:00 до 19:00. З п'ятниці по неділю о 19:30 проходить світломузичне шоу на водяному екрані.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Умані - пам'ятка архітектури ХІХ століття. Знаходиться в центрі міста, на території колишньої фортеці.

Побудований архітектором Томашем Етлінгером на пожертви городян на честь перемоги над Наполеоном на місці, де колись стояв католицький костьол. В 1843 році набув статусу собору. В 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано та прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору (художник Верещака).

За радянської влади на початку 1930-х років Свято-Миколаївський собор був зачинений, спочатку був переданий на баланс заводу "Мегомметр" під клуб, потім в 1977 році був переданий краєзнавчому музею для створення музею атеїзму. В процесі відновлювальних робіт було втрачено всі настінні розписи.

У 1989 році храм передали церковній громаді УПЦ московського патріархату й освятили на честь Святителя Миколая.

Комплекс торгових приміщень (торгові ряди) збудовано в 1780 році за проєктом архітектора Тепінгера коштом Потоцьких.

Будівля була квадратною в плані, мурованою з цегли, мала просторий внутрішній двір із чотирма в’їздами. Зсередини двору було понад 40 комор для зберігання товарів приїжджими купцями. Східне та західне крила торгових рядів мали по два поверхи та вежі на кожному розі будівлі. З підвалів під будівлею йшли підземні ходи. Основна торгівля велась у внутрішньому дворі, в центрі якого було збудовано кам’яні лавки. Таке планування будинків для торгівлі відноситься до періоду будівництва дворів-фортець кінця XVII- початку XVIII століть і зустрічається дуже рідко.

В 1838 році Фессінгер повністю перебудував будівлю, пристосувавши його для розміщення міської ратуші, повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також в’язниці. Пізніше було розібрано чотири кутові вежі та другі поверхи над північним та південним проїздами.

Будівля торгових рядів досі використовується за призначенням - це частина міського ринку Умані.

"Уманською Ямою" називають місце, де в 1941 році нацистами був створений пересилочний табір "Шталаг-349", один із перших на території України концентраційних таборів.

Від 50 до 70 тисяч військовополонених та мирних жителів Умані утримували в нелюдських умовах на дні глиняного кар'єру цегельного заводу. Тисячі з них загинули від ран, хвороб та голоду, тисячі було розстріляно.

"Уманська Яма" проіснувала до 1943 року, поки не було знято окупацію. На братській могілі встановлено пам'ятник загиблим.

Уманський краєзнавчий музей розташований у будівлі колишньої приватної лікарні (1902 рік).

Історія заснування музею починається з 1906 року, коли з ініціативи вчителя та краєзнавця Данила Щербаківського було створено Товариство любителів старовини. Офіційне відкриття Історичного музею Уманщини відбулося у 1918 році.

Експонати трьох відділів розповідають про виникнення життя на Землі, геологічну структуру, корисні копалини, водну систему, ґрунти, клімат, рослинний та тваринний світ. До уваги відвідувачів представлені зразки гранітів, каолінів, бурого вугілля; є опудала тварин та птахів, занесених до "Червоної книги України".

В історичному відділі представлений макет Уманської фортеці, зразки старовинної зброї та обладунків.

В ХІХ столітті з Одеси до Умані було переведено Головне училище садівництва, у віданні якого опинився уманський парк "Софіївка" (Царицин сад).

Для нього на території службової частини парку було збудовано двоповерхову будівлю у стилі класицизму. З того часу студенти доглядають парк, використовуючи його для вдосконалення знань з садівництва.

Нині це Уманський національний університет садівництва, який готує фахівців із дев'яти напрямків.

Музей університету відкрито у корпусі №7. В експозиції поетапно представлені всі історичні періоди розвитку навчального закладу, починаючи з часу заснування в 1844 році в Одесі.

Вражаюча будівля чоловічої гімназії в Умані побудована за проєктом архітектора Владислава Городецького. Свого часу це був відомий навчальний заклад.

Наразі приміщення займає Уманський агротехнічний коледж.