Одеса

Музей геноциду "Територія пам'яті" в Одесі відкрив у 2024 році Одеський центр дослідження Голокосту. Заклад розташований у приміщенні відділу Головпоштамту в центрі міста.

Експозиція розкриває історію появи терміну геноцид, долю його автора Рафаеля Лемкіна, сутність поняття злочину геноциду в міжнародному праві, трагічні сторінки Голокосту та історії порятунку, теми геноциду вірмен та ромського народу, Голодомору в Україні, депортації кримських татар, геноцидів ХХІ століття. Окрема локація присвячена російсько-українській війні.

Мініатюрами представлені залізнична станція, звідки депортували татар, порохові склади, де спалювали одеських євреїв, епізод масового розстрілу та катувань у Бучі, зруйнований драмтеатр у Маріуполі, острів Зміїний та знищення крейсера "Москва".

Сучасний інтерактивний експозиційний простір широко використовує мультимедійні цифрові технології. Особлива емоційна атмосфера створюється за допомогою точкового освітлення. Багатофункціональний музейний простір включає бібліотеку та дискусійний майданчик.

Музей кіно Одеської кіностудії відкрився в Одесі у 2017 році. Музей розміщено у справжньому знімальному павільйоні, який побудовано у 1930-х роках. Цей павільйон є найбільшим на території Одеської кіностудії.

Експозиція музею кіно являє собою найбагатшу колекцію костюмів, декорацій, реквізиту до відомих фільмів, що знімалися на Одеській кіностудії і висвітлює історію розвитку кінематографа, розповідає про роль Одеси в становленні кіномистецтва, розкриває історії зйомок улюблених фільмів і те, що залишилося за кадром.

Відвідувачам музею кіно представлені локації з найвідоміших фільмів Одеської кіностудії, які вже давно стали класикою, а також експозиції "Золотий фонд кіно" (1970-1980 роки) та "Сучасне кіно Одеської кіностудії".

Під час екскурсії відвідувачі маюливість поринути в доповнену реальність, що дозволяє "оживити" музейні експонати, побачити їх використання безпосередньо у фільмі.

Музей Техніки Кіно розташовується під легендарним знімальним павільйоном №1, в цеху знімальної та освітлювальної техніки. У музеї техніки кіно представлені: знімальна та освітлювальна техніка, допоміжне операторське обладнання, проєкційна, звукозаписна та відтворювальна апаратура, монтажна, гримерна та фотографічна ділянки, ігровий і спеціальний транспорт в моделях і макетах, старий 35 міліметровий проєктор з оригінальною позитивною плівкою з фрагментами фільмів Одеської кіностудії різних років.

Одеський коньячний завод – найстаріше підприємство галузі в Україні.

Заснований в 1863 році Південноросійським товариством "Чорноморське виноробство". Пізніше завод купила родина відомих промисловців Шустових.

На Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році коньяк Шустових отримав перше місце, тим самим завоювавши право іменуватися "коньяком".

Наразі ПрАТ "Одеський коньячний завод" виробляє коньяки 16 сортів, починаючи від ординарного "Десна" і закінчуючи колекційними - "Ювілейний", "Одеса", "Київ", "Золотий Дюк".

В 2013 році відкрився Музей коньячної справи Миколи Шустова, який відтворює атмосферу старовинних коньячних підвалів. Музей включає кілька залів-"кессонів": три експозиційні та дегустаційні зали, кінотеатр, зал змінних експозицій.

Зокрема, представлено копію мідного шарантського аламбіку для спиртокуріння кінця ХІХ століття французької фірми Prulho, повнорозмірна модель дореволюційної конки, а також пляшка шустівського коньяку 1900 року, який завоював Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі.

Екскурсія в музей включає частину виробництва (купажний цех і цех витримки спиртів), відвідування старовинних підвалів, а також дегустацію кращих коньяків "Шустов".

Фіксований час екскурсій: 10.00, 12.00, 14.00, 16.00 та 18.00

Будівля Одеського національного академічного театру опери та балету вважається однією з найкрасивіших у світі.

ЇЇ створили віденські архітектори Герман Гельмер та Фердинанд Фельнер, які також будували театри у Відні, Будапешті, Дрездені, Загребі. Будівля в стилі ренесансу з елементами бароко багато прикрашена. Над фасадом оперного театру височить скульптура музи мистецтва Мельпомени.

Вражає красою глядацька зала у стилі французького "рококо". На стелі – чотири картини Лефлера зі сценами з творів Шекспіра, розкішна люстра. Тут виконували свої твори Петро Чайковський, Микола Римський-Корсаков, Сергій Рахманінов, співали Федір Шаляпін та Соломія Крушельницька, танцювала Анна Павлова.

В репертуар одеського театру опери і балету: "Жизель", "Спляча красуня", "Лускунчик", "Дон Кіхот", "Кармен-сюїта" та інше.

Працює музей Оперного театру, проводяться екскурсії.

Пам'ятник Арману Емманюелю дю Плессі, герцогу (дюку) де Рішельє, який був одним із найпопулярніших одеських градоначальників.

Герцог де Рішельє, француз за походженням, емігрував до росії після Великої французької революції 1789 року. В 1790 році брав участь у взятті Ізмаїла, в 1803 році був призначений містом Одеси, а потім і генерал-губернатором Новоросії.

Рішельє став іменуватися Еммануїлом Йосиповичем. За нього Одеса отримала тимчасове звільнення від податків і активно будувалася.

Коли в 1814 році у Франції повернулися до влади Бурбони, герцог вирушив на батьківщину, пожертвувавши все своє майно одеському Рішельєвському ліцею.

Після його смерті в 1822 році почався збір коштів, і в 1828 році було встановлено пам'ятник дюку Рішельє. Скульптор Іван Мартос створив герцога одягненим у римську тогу з сувоєм у руці та трьома латунними горельєфами, що символізують землеробство, торгівлю та правосуддя. Нині це найвідоміший символ Одеси.

Жартівники рекомендують поглянути на Дюка з водопровідного люка ліворуч від пам'ятника. З цього ракурсу сувій у руці дюка Рішельє виглядає дуже двозначно.