Пам'ятки Веприка

Меморіальну садибу-музей Кирила Стеценка відкрито в селі Веприк на Фастівщині, де композитор провів останні роки свого життя – з 1920 по 1922 рік.

Стеценко, котрий звернувся в роки революції до церкви, відгукнувся на запрошення громади Веприка, яка хотіла мати українського священика. В селі композитор створив два народні хори: сільський та дитячий. Навесні 1922 року Кирило Стеценко захворів на тиф і помер, трохи не доживши до свого 40-річчя. Його поховали у Веприку, мешканці доглядають його могилу.

В музеї зберігаються речі композитора, рояль, а також предмети етнографії та побуту, які допомагають відтворити ту обстановку, в якій жив та творив Кирило Стеценко.

Хутір Млинок виник неподалік Веприка в XVII-XVIII сторіччі, коли мірошник Дем'ян Цукренко поставив тут водяний млин на річці Кирша при її впадінні в Ірпінь.

Проте поселення на цьому місці існували з найдавніших часів, починаючи з неоліту (XII-X сторіччя до нашої ери), про що свідчать археологічні знахідки. Збереглися укріплення пізнішого скіфського городища VI-V сторічь до нашої ери. Вал довжиною 1,5 кілометри, висотою 5 метрів, шириною до 25 метрів з ровом глибиною 2 метри захищає площу близько 40 гектарів. Це одне із найбільших скіфських городищ на Кевщині. У розрізі вал можна побачити прямо на під'їзді до хутора, поруч із оригінальними дерев'яними воротами та сторожовою вежею.

На березі водосховища споруджено каплицю Нерукотворного Образу Ісуса Христа та Феодорівської Ікони Божої Матері.

Дерев'яна церква Святої Параскеви у селі Веприк на Фастівщині заснована в 1856 році.

Парафіяльним священиком у цьому храмі в 1920-1922 роках служив видатний український композитор Кирило Стеценко, якого місцеві жителі запросили очолити місцеву парафію після того, як він наприкінці життя звернувся до церкви.

За радянських часів церкву Святої Параскеви було знищено. На початку 1990-х років її відновили на колишньому фундаменті в первісному вигляді за кресленнями, що збереглися.