Пам'ятки Білої Церкви

Державний дендрологічний парк "Олександрія" Національної академії наук України закладений у 1793 році коронним гетьманом Францішком Ксаверієм Браницьким і названий на честь його дружини Олександри.

Парк Білої Церкви вважався одним із найкращих у Європі. План розробив французький паркобудівник Мюффо. Парк займає понад 200 гектарів, має 25 водойм, налічує 2500 видів рослин, у тому числі з Південної Америки, Китаю та Японії: червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія Кобус, рододендрон японський та інші.

Основу планування становить Велика галявина, від якої на 20 кілометрів розбігається мережа алей, прикрашених парковою архітектурою та скульптурами: "Романтичні руїни", "Китайський місток", джерело "Лев" та інші. Колонада "Эхо" має унікальну акустику: слово, сказане пошепки в одному кінці колонади, чути у протилежному. За легендою, під "Ротондою" похований князь Потьомкін-Таврійський.

Літній палац Браницьких знищений в радянський період, проте "Бальний павільйон" вже відновлено у первісному вигляді.

У саду "Мур" (1816 рік) площею 4 гектари, обнесеному кам'яною стіною заввишки 3 метри, вирощують понад 300 плодових та ягідних культур з усіх континентів світу (проводяться екскурсії з дегустаціями).

Найвища точка парку – Палієва гора, на якій встановлено пам'ятник Семенові Палію.

У корпусі "Економічного двору" зараз розташована дирекція та Музей живої природи, флори і фауни парку "Олександрія", в якому також представлені мармурові паркові скульптури. Тут можна придбати розсаду.

Білоцерківський краєзнавчий музей представляє велике зібрання предметів матеріальної і духовної культури Південної Київщини.

Музей заснував у 1924 році краєзнавець Степан Дроздов-Мишківський на основі власної колекції старожитностей. Зараз музей розташовується в оригінальній будівлі у стилі конструктивізму, зведеній у 1983 році на Замковій горі навпроти костелу Святого Івана Хрестителя, поруч із фундаментами давнього храму Святого Георгія часів князя Ярослава Мудрого.

Експозиція скдадається з дев'яти розділів, які розповідають про природу Південної Київщини, давню історію краю, події польсько-литовської доби та Козаччини, період розквіту міста у XVIII-XIX століттях, розвиток промисловості та освіти, радянську добу та сучасність.

Серед найцінніших експонатів музею: скіфський меч акінак, унікальний черняхівський світильник із зображенням обличчя людини, давньоруські жіночі прикраси. Цінними реліквіями часів козацтва є прапор козацької сотні Білоцерківського полку, булава, бунчук, литаври та зброя. Основу колекції нумізматики складають римські монети, київські гривні, гроші козацької доби. У відділі мистецтва представлені ікони, картини та скульптури ХVII-XX століть з колекції Браницьких. Особливу зацікавленість відвідувачів викликають відтворені інтер’єри житла різних верств населення того часу.

На Замковій горі стародавнього Юр'єва поруч із Білоцерківським краєзнавчим музеєм збудована сучасна реконструкція храму Святого Георгія, який дав місту нинішню назву. На оглядовому майданчику над річкою Рось встановлено пам'ятник засновнику міста, князю Ярославу Мудрому.

Водяний млин на річці Рось в Білій Церкві в даний час не працює. Зберігся комплекс будівель млина і гребель, що перегороджує річку.

Від млина відкривається мальовничий краєвид на річку Рось та церкву Святої Марії Магдалини.

Зимовий палац Браницьких служив міською резиденцією графської родини у Білій Церкві, тоді як улітку Браницькі жили у заміському палаці на території парку "Олександрія".

Двоповерхова будівля у стилі класицизму збудована в кінці ХVІІІ сторіччя на березі Росі на захід від Замкової гори. Головний фасад прикрашений чотириколонним портиком іонічного ордера.

Зараз у приміщенні колишнього зимового палацу розміщується Білоцерківська школа мистецтв імені Юрія Павленка. Інтер'єри майже не збереглися.

Римо-католицький костел Іоанна Хрестителя збудовано в Білій Церкві в 1812-1813 роках графом Ксаверієм Браницьким на Замковій горі, де за княжих часів розташовувався дитинець.

За однією з версій, на цьому місці стояла стародавня церква, яка дала назву місту. Браницький звів костел на згадку про сина Олександра, який загинув у дитинстві.

У плані будівлі лежить традиційний для католицької архітектури латинський хрест, витягнутий на осі схід-захід. Інтер'єр костелу прикрашений орнаментальним ліпленням зі складними за сюжетом та технікою ажурними розетками. Костел розписаний монументальним живописом роботи невідомих майстрів. На одній зі стін збереглася біломармурова стела на згадку про Катерину Браницьку-Сангушко.

В 1990 році встановлено орган чеської фірми Rieger-Kloss. Нині костел Іоанна Хрестителя – це Білоцерківський міський будинок органної та камерної музики із залом на 300 місць.

Музей електричного зв'язку у Білій Церкві розташований у приміщенні Центру електрозв'язку "Укртелекому".

Експозиція розповідає про історію зв'язку та пошти. Представлені апарати, якими передавали повідомлення у різні часи, перший телевізор та інше.

Пам'ятник загиблим байкерам відкрито біля КП на в'їзді до Білої Церкви з боку Києва в 2007 році.

Бронзова скульптура мотоцикліста, що летить (скульптор Антон Маслик), розташована на 7-метровій висоті на бетонній опорі заввишки 11 метрів. Вертикальна опора та розкинуті руки мотоцикліста утворюють хрест. Ще один маленький хрестик знаходиться на вершині пам'ятника.

Кошти на створення пам'ятника зібрав благодійний фонд "Пам'ять загиблим байкерам".

Пам'ятник Ярославу Мудрому у Білій Церкві встановлено в 1983 році на оглядовому майданчику Замкової гори, де у XI-XIII сторіччях розташовувався дитинець давньоруського міста Юр'єв, заснованого Ярославом в 1032 році.

Між пам'ятником та будівлею краєзнавчого музею знаходяться законсервовані залишки фундаменту пізнішої Георгіївської церкви, яка дала нинішню назву місту.

В 2011 році з ініціативи Благодійного фонду Костянтина Єфименка на території Замкової гори розпочалося будівництво нового храму Святого Георгія, стилізованого під давньоруську архітектуру, у зв'язку з чим пам'ятник було пересунуто трохи убік.

Середньовічний парк "Гюргівська фортеця" створений 2022 року на острові посеред річки Рось у Білій Церкві.

Це розважальний комплекс на основі стилізованої дерев'яної середньовічної фортеці за зразками архітектури Київської Русі. До фортеці прокладено дерев'яний міст через протоку Росі. Вї'зна брама з надбрамною вежею веде на територію, обгороджену частоколом зі сторорожовими вежами. На території обладнана сцена, ристалище, ярмаркові навіси, прокладені дощаті доріжки.

У фортеці проводять концерти, міжнародні та всеукраїнські змагання з середньовічного бою, фестивалі історичної реконструкції тощо.

Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка розташований у центрі міста.

Заснований у 1931 році як парк імені Петровського на місці осушеного болота між Торговою та Соборною площами. З 2003 року носить ім'я поета Тараса Шевченка, який неодноразово відвідував Білу Церкву, зокрема у 1845 році.

На сьогоднішній день дендрологічний склад парку налічує понад сто видів та форм дерев та чагарників. В 1983 році в парку Шевченка встановлено пам'ятник гетьману Богданові Хмельницькому (художник Губрій). Також у парку можна побачити пам'ятник Героям космосу та скульптуру казкових героїв Карлсона та Фрекен Бок. Для дітей є парк атракціонів.

Парк Шевченка у Білій Церкві – улюблене місце відпочинку городян. Тут регулярно проводяться різноманітні міські заходи.

Комплекс споруд поштової станції виник у Білій Церкві в XIX столітті, коли налагоджувалося регулярне сполучення Москва-Одеса.

Приміщення пошти (діє за призначенням), готелі (тут зупинявся Тарас Шевченко), заїзду, каретного двору, кузні та стайні виконані у класичному стилі, збережено архітектурну цілісність та первісне планування комплексу.

У одному з приміщеннь працює ресторан "Феліні".

Спасо-Преображенський кафедральний собор – головний православний храм Білої Церкви, яскравий зразок переходу у церковній архітектурі від барокових форм до класицизму.

Православний собор споруджено у 1833-39 роках коштом графині Олександри Браницької на місці напівзруйнованої Микільської церкви, заснованої в 1706 році гетьманом Іваном Мазепою. У місті існувало повір'я, що на того, хто збудує новий храм на місці Микільської церкви, чекає неминуча смерть. Графіня померла в рік закінчення будівництва і була похована в соборі, збудованому за її замовленням.

Кам'яна будівля має висоту 40 метрів, але виглядає доволі присадкуватою. Барабан, розташований над центральною частиною, вінчає масивне склепіння, що має напівсферичну форму. Стіни прикрашають пілястри.

У 1930 році Преображенський собор було закрито, в 1956 році проведено реставрацію. Нині храм діючий. Поруч розташована каплиця, що являє собою фрагмент Микільської церкви, що зберігся.

В 2023 році рішенням міської ради Білої Церкви будівлі Преображенського собору та Микільської церкви передані Білоцерківській єпархії Української Православної Церкви України.

Комплекс торгових рядів у Білій Церкві збудовано на початку ХІХ століття графом Браницьким. Назва "БрУМ", що прижилася, розшифровується як "Браницьких Універсальний Магазин".

Збудований у стилі раннього класицизму замкнутий Гостинний двір звернений на площу великими арками з парадними портиками по осі чотирьох фасадів. Портики грали велику композиційну роль, замикаючи перспективу чотирьох взаємно перпендикулярних вулиць, спланованих по осях квадратної Базарної площі. Оригінально вирішений торговельний комплекс площею близько 5 тисяч квадратних метрів було розраховано на 85 лавок. Відкриття торгових рядів значно стимулювало торгівлю у Білій Церкві та сприяло розширенню єврейської громади.

Старий БрУМ досі використовується за призначенням - тут розміщені магазини та кафе. На території проходять різноманітні фестивалі та культурні акції.

Хоральна (центральна) синагога збудована в XIX сторіччі коштом єврейської громади міста Біла Церква. Будівля виконана у стилі еклектики.

У віці 16 років тут почав свій шлях кантора Пінхас Мінковський, про якого писав Бабель в одному зі своїх оповідань про Беню Крика: "Похорон Йосипа буде за першим розрядом: шість коней, як шість левів, дві колісниці з вінками, хор із Бродської синагоги, сам Мінковський прийде відспівувати покійного вашого сина".

За радянських часів синагогу було закрито, зараз будівля належить технолого-економічному коледжу Білоцерківського національного аграрного університету.

Храм Святого Георгія Побідоносця на Замковій горі у Білій Церкві відновлено в 2013 році практично на тому ж місці, де в 1032 році князь Ярослав Мудрий заклав перший храм та дитинець міста Юр'єва.

За легендою, білокам'яна церква, що збереглася після монголо-татарської навали, дала місту нинішню назву. У литовсько-польські часи на місці дитинця було споруджено замок, церкву було розібрано. Її фундаменти виявив у 1980-х роках археолог Руслан Орлов.

Відновлення храму Святого Георгія було ініційовано в 2011 році Благодійним фондом Костянтина Єфименка. Проєкт розробив архітектор В’ячеслав Міщенко, ґрунтуючись на плані виявлених археологами фундаментів та зовнішнього вигляду типових давньоруських храмів XI-XIII сторічь. У підвалах планується відкриття музею Замкової гори з експозицією знахідок, зроблених під час будівництва. Оригінальні фундаменти, що збереглися, будуть накриті скляним павільйоном.

Поруч встановлено пам'ятник Ярославу Мудрому.