Пам'ятки Кременчуцького району

Гора Пивиха в Градизьку на березі Кременчуцького водосховища вважається однією з найвищих точок Лівобережної України (169 метрів).

Виникла внаслідок настання материкових льодів під час Льодовикового періоду. Є виступи блакитного мергеля - рідкісної сильновапняної глини, яка використовується в будівництві.

Вважається, що назва гори пов'язана з поселенням, яке існувало тут у давнину, що належало боярам Пивам.

У XVI сторіччі було засновано Пивогорський монастир, біля якого виникло поселення Городище, а згодом нинішній Градизьк.

Після спорудження Кременчуцького водосховища гора Пивиха поступово руйнується. Є історико-геологічним заповідником.

Гранітна скеля на березі Дніпра в Кременчуці - геологічна пам'ятка природи та старовинний геодезичний знак.

До середини XX століття використовувався як репер - знак, що закріплює точку земної поверхні, висота якої щодо вихідної рівняної поверхні визначена шляхом нівелювання.

Скеля є виходом сірих біотит-плагіоклазових магматитів віком 2,5-3 мільйрдів років. Її також називають гранітним реєстром.

На скелі, що височіє на 5-6 метрів над рівнем річки, нанесено позначки найбільших рівня води під час повеней на Дніпрі починаючи з ХVIII століття. Ці повені сталися в 1789, 1820, 1845, 1877, 1888, 1889, 1895, 1945 роках.

З 1970 року гранітний репер є пам'яткою природи місцевого значення.

Краєзнавчий музей міста Горішні Плавні працює з 2000 року. Експозиція розповідає про історію будівництва міста Горішні Плавні та місцевого гірничо-збагачувального комбінату, а також про давню історію краю.

Експонуються палеонтологічна та археологічна колекції. Етнографічна експозиція "Українська хата" відтворює інтер'єр сільської оселі. В кінолекційній залі міститься мінералогічна колекція та картинна галерея.

В експозиції "Святині" на подвір’ї Горішньоплавнівського краєзнавчого музею представлена колекція "кам'яних скринь" – поховальних споруд археологічної культури доби енеоліту, знайдених під час археологічних розкопок місцевих курганів, а також антропоморфні чи аморфні надмогильні та надкурганні обтесані плити.

Кременчуцький краєзнавчий музей відкрито в 1975 році. Експозиція музею розміщена в 11 залах й охоплює географію, історію, етнографію та мистецтво краю.

Кількість експонатів, що зберігаються у фондах краєзнавчого музею, складає понад 66 тисяч одиниць. Палеонтологічна колекція музею — найбільша в Полтавській області. У фондах зберігається чудова колекція мінералів та гірських порід, а також  унікальний зразок викопного бурштину вагою 525 грамів, якому понад 30 мільйонів років. Археологічна колекція музею нараховує понад 6 тисяч предметів, що охоплюють часовий діапазон  з мустьєрської доби палеоліту до матеріалів розкопок пізньосередньовічної фортеці Кременчук.

Найстаріший рукописний документ, який зберігається в музеї, датований 1813 роком. Значною за обсягом є тематична колекція "Побут кременчужан на межі 19 і 20 століть".

Оновлений художній салон у Кременчуці – це активний творчий майданчик, що поєднує виставковий простір, демократичний бар, майданчик для творчих експериментів, магазин дизайнерських речей та літературний будинок.

Це простір для презентації творчих робіт, свободи творчого вираження, комунікації між художником та глядачем. Тут проводяться воркшопи, культурно-освітні програми, круглі столи, дискусії, майстер-класи, лекції, семінари, зустрічі з молодими та визначними представниками сучасної культури.

Мануйлівський літературно-краєзнавчий музей у селі Верхня Мануйлівка почав працювати 13 липня 2022 року. Його створили на базі Літературно-меморіального музею Максима Горького, який закрили в травні 2022-го року за рішенням селищної ради в рамках декомунізації. 

Музей розміщений у п'яти залах повоєнної будівлі у парку колишньої садиби поміщиці Олександри Орловської.

Наразі триває зміна формату музею. Над наповненням нових експозицій музею працює спеціально робоча група, створена з місцевих краєзнавців, а також фахівців із Полтави. 

Музей формально працює, але експозицію тільки починають створювати.

Педагогічно-меморіальний будинок-музей видатного педагога Антона Семеновича Макаренка відкрито в його батьківській хаті у Кременчуці в 1951 році.

В цьому будинку Антон Макаренко провів 1905-1911 та 1917-1919 роки. Кременчуцький музей став першим на теренах колишнього СРСР музеєм відомого педагога.

Наразі музейна експозиція налічує близько 34 тисяч експонатів, серед яких ососбисті речі Антона Макаренка (шахи, окуляри, сурма, скрипка), меблі та книги його батьків.

Кременчуцький музей історії авіації та космонавтики відкрито в 2014 році з ініціативи ентузіаста та історика-аматора Анатолія Бишенка, через 6 років після початку робіт.

Музей розташований у підвалі будинку, поряд з яким силами активістів громадської організації "Кременчуцький музей історії авіації та космонавтики" раніше було розбито сквер та встановлено пам'ятник загиблим льотчикам-кременчужанам.

Музей висвітлює події, пов'язані з міською історією авіації, але загалом експозиція побудована на темі Другої світової війни. В музеї представлені військова та цивільна форма пілотів (як сучасна, так і часів ДСВ), документи, фотографії, нагороди, предмети побуту, зразки зброї, моделі військових літаків тощо.

Всеукраїнський музей історії однострою у Кременчузі заснував колекціонер Роман Пацовський у 2018 році за підтримки ветеранських організацій. З 2020 року експозиція розміщується у другому корпусі Кременчуцької гімназії №27.

Колекція музею однострою нараховує близько 4000 уніформ державних структур, що діяли на території України у XX-XI століттях. Представлені зразки одягу та спорядження Радянської Армії, ВМФ та ВПС СРСР, Збройних сил України, МВС, КДБ, СБУ, прикордонних військ, прокуратури, військових навчальних закладів, фіскальної служби, митної служби, цивільного морського та річкового флотів, цивільної авіації, поштових служб, МНС, лісової охорони, виконавчої служби, служби виконання покарань, залізничного транспорту.

Співробітники музею проводять тематичні екскурсії містом Кременчук.

Філією Музею історії однострою є Кременчуцький військово-історичний музей, розташований у тому ж приміщенні.

Пам'ятник бабусі, що торгує насінням "на склянку", відкритий в Горішнях Плавнях у 2006 році.

Скульптура розміщена на центральній вулиці міста, де понад 30 років, всупереч намаганням міської влади та перевіряючих служб, ведеться вулична торгівля. Під табуреткою у продавчині насіння припасена й чекушка для постійних клієнтів.

Місцеві торговки вигадали прикмету у зв'язку з відкриттям пам'ятника: якщо посидіти поряд з ним до сходу сонця, то цілий день чекає успіх у торгівлі.

Пам'ятник сантехнікам у Кременчуці створено коштом працівників місцевого водоканалу. Він покликаний увічнити нелегку працю слюсарів та сантехніків.

Пам'ятник встановлено біля входу до комунального підприємства "Кременчукводоканал" з нагоди 95-річчя підприємства.

Скульптура зображує двох робітників, що закручують засувку водогону.

Скульптура сантехніка, що до пояса виглядає з каналізаційного люка, - одна з нових пам'яток Горішніх Плавнів.

Сантехнік зображений з розвідним ключем у руці і, судячи з виразу обличчя, трохи напідпитку. Навпроти нього на кришці люка сидить пес.

Автор пам'ятника – скульптор Олег Рябо.

Пам'ятник Тарасові Бульбі, героєві однойменного твору Миколи Гоголя, встановили у Келеберді до 200-річчя від дня народження письменника.

Бронзова скульптура зображує запорозького отамана Бульбу, що сидить на камені з люлькою в роті на високому скелястому мисі і дивиться в задумі на широку гладь Дніпра. Поруч із ним пасеться кінь, неподалік стоїть козацька гармата.

Автори скульптурної композиції – художник Володимир Чепелик та його син, скульптор Олексій Чепелик.

Поруч знаходиться Спасо-Преображенська церква (2005 рік) та пам'ятник воїнам, які загинули під час форсування Дніпра у 1943 році.

Піраміда-усипальниця в Комендантівці, створена за мотивами гробниць єгипетських фараонів, є 15-метровим гранітним чотиригранником.

Офіцер російського флоту Олександр Білевич, який брав участь у російсько-турецькій війні і воював на Балканах, перебуваючи на початку 1860-х років в Єгипті у складі обмеженого контингенту російських військ, під враженням від побачених там пірамід здійснив у 1864 році будівництво храму-піраміди у своєму маєтку край села Комендантівка.

Піраміда зводилася з гранітних блоків, здобутих у місцевому кар'єрі, які тросами витягали дерев'яними жолобами вгору. Оскільки блоки скріплювалися дорогим вапняним розчином із додаванням крові худоби та яєчних білків, будівництво розтяглося на 13 років.

Споруда триярусна. Підземний ярус складали три похоронні камери, з'єднані між собою ходами. У першому надземному ярусі розміщувався православний храм з іконостасом та вівтарем. Верхній ярус служив дзвіницею. Споруду вінчав православний хрест.

У 1877 році в усипальниці було поховано дружину Білевича Софію, а в 1916 році - самого будівельника Комендантівської піраміди, яка була освячена як православна церква Святої Софії.

В середині XX століття могили Білевичів були розорені, у піраміді влаштували склад добрив.

Нині богослужіння відновлено парафією УПЦ московського патріархату, храм ремонтується. До нього зроблено прибудову, яка своїм сучасним виглядом порушує композиційну цілісність пам'ятки архітектури.

Свято-Покровська церква в Кам'яних Потоках відома з 1692 року. Тоді вона була дерев'яною і незабаром згоріла під час грози.

Ймовірно, з тих часів церква кілька разів перебудовувалась, і була остаточно розібрана лише на початку ХХ століття. Будівництво цегляного храму Покрови Пресвятої Богородиці було завершено в 1913 році. На той час храм був найбільшим у районі.

Нині храм діючий.