Пам'ятки Самбірського району

Оборонний католицький костел Мучеництва святого Іоанна Хрестителя в Самборі, збудований у XVI сторіччі за проєктом архітектора Юзефа Тарновчика замість дерев'яного храму, що згорів, дійшов до наших днів після кількох реконструкцій.

Найбільша була проведена після пожежі в 1642 році. Архітектура костелу поєднує в собі риси готики та ренесансу. Це найвища та найвеличніша споруда міста.

Костел відрізняється багатством внутрішнього оздоблення. Зберігся неоготичний орган, змонтований в 1888 році фірмою Яна Слівінського зі Львова.

В 2007 році перед костелом святого Іоанна Хрестителя встановлено пам'ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ.

Перша дерев'яна ратуша була побудована в Самборі ще в 1390 році, після того, як місто отримало Магдебурзьке право.

Кам'яна будівля на нинішньому місці була збудована в 1580 році, проте через півстоліття вона згоріла під час пожежі. Збереглися лише підвальні приміщення, які стали основою для спорудження нинішньої ратуші.

Будівництво двоповерхової будівлі в стилі ренесансу з високою 40-метровою вежею було завершено в 1670 році. У той же час, над одним із входів розміщені цифри "1606", що дає підставу деяким дослідникам вважати самбірську ратушу найстарішою в Україні.

В 1844 році було проведено капітальну реконструкцію. Баштовий годинник роботи празького майстра Гейнца, що йде досі, був встановлений на вежі в 1885 році на місці зламаного старого годинника.

Самбірська ратуша досі служить за призначенням - в ній розміщені органи державної влади: Мерія та Міська Рада народних депутатів.

Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі була збудована в 1728 році коштом магнатів Комарницьких на місці першої дерев'яної української церкви, яку польська влада дозволила збудувати всередині міста в 1558 році.

Розписи виконав іконописець Мартин Яблонський. У новий храм зі старого було перенесено чудотворну Самбірську ікону Божої Матері, яка вважається однією з найдавніших в Україні (коронована в 1928 році Папою Римським Пієм XI). Після Другої світової війни ікона вважалася загубленою, але в 1996 році була знайдена, відреставрована та повернута до храму.

Туристів більше приваблює той факт, що в церкві Різдва Пресвятої Богородиці зберігаються мощі Святого Валентина - покровителя закоханих. Святі мощі, що спочивали раніше на цвинтарі святої Присцилли в Римі, в 1759 році були передані Ватиканом на зберігання в Самбір. Справжність реліквії підтверджує документ Папи Римського. У День закоханих та на Стрітення мощі обносять навколо храму і на тиждень виставляють на тетраподі для загального шанування.

Великий триповерховий будинок у стилі класицизму, в якому зараз розміщена самбірська філія Дрогобицького педуніверситету, вважається однією з найкращих споруд старого Самбора.

Він збудований у 1909 році як будівля повітового суду на місці ліквідованого бернардинського монастиря. При суді було споруджено в'язницю (зараз - виправний центр). Біля входу до в'язниці встановлено пам'ятник жертвам більшовицького терору, присвячений зокрема політв'язням, розстріляним у Самбірській в'язниці в 1941 році перед відступом Червоної армії.

За радянських часів будівля повітового суду була у віданні військових. В 1999 році в ній відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана. Франка. Перед входом до корпусу встановлено бюст Івана Франка, ім'ям письменника названо площу.

Василіянський монастир Святого Онуфрія Великого під Добромилем вперше згадується у 1613 році, коли Ян Щенсний Гербурт та його дружина Єлизавета, княгиня із роду Заславських, надали святій обителі фундаційну грамоту.

Спочатку було збудовано церкву Святого Отця Миколая, яка простояла понад двісті років і після стихійного лиха за наказом ігумена Венедикта Ольшинського була розібрана. У 1723 році побудована кам'яна церква Святого Онуфрія, а в 1731 році - двоповерховий корпус келій і дзвіниця, що примикає до нього.

У плані дзвіниця квадратна, з фасаду – двоярусна, але всередині має чотири поверхи. Нижній ярус із проїздом, перекритий напівциркульним склепінням, верхній – завершений цибулинною главою. Фасади оформлені пілястрами композитного ордера та плоскими нішами.

У радянські часи на території монастиря розміщувався психоневрологічний інтернат. Нині обитель знову належить отцям-василіянам.

Добромильська ратуша збудована у XVIII сторіччі в стилі ренесансу. На годинниковій вежі в 1883 році встановлений годинник, який діє досі.

На фасаді ратуші розміщено родовий герб Гербуртів – пронизане трьома мечами зелене яблуко.

Добромильський замок роду Гербуртів розташований серед букового лісу на Сліпій горі (566 метрів) за 3 кілометри на південь від Добромиля.

Львівський кастелян Станіслав Гербурт почав зводити його з каменю та цегли у 1566 році на місці дерев'яного укріплення, заснованого в 1450 році Миколою Гербуртом, але незабаром спаленого татарами. У 1614 році Ян Щасний Гербурт ґрунтовно перебудував твердиню. Овальна форма Добромильського замку у плані відповідала контуру гори.

Збереглися руїни північно-західної частини, що складаються із залишків масивної багатогранної вежі (внутрішній діаметр близько 17 метрів) і фрагментів стін, що розходяться від неї, завдовжки 25-26 метрів. Вежа двоярусна з в'їзними воротами. У першому ярусі вежі у двох рівнях розміщені бійниці з лучковими перемичками. Другий ярус відокремлюється невеликим уступом. Його стіни прорізані прямокутними вікнами. Башту завершує високий аттик із декоративною глухою аркадою, аналогічною аттику замку в Старому Селі. Таким же аттиком завершено оборонні стіни, верх яких знаходиться на рівні другого ярусу вежі. Ренесансний аттик дещо пом'якшує суворий вигляд потужних стін (товщина сягає 2 метрів). Бійниці нижнього ярусу вежі з великими камерами (внутрішніми) та бічними отворами в щоках призначалися для ведення перехресного вогню.

З XVIII сторіччя замок покинутий. На відміну з інших замків палацового типу мав виключно оборонне значення, яке житлові приміщення використовувалися лише тимчасового проживання.

Колегіум при монастирі єзуїтів був заснований у Самборі в 1680 році.

Тут навчався гетьман Петро Сагайдачний.

Нинішня будівля в стилі бароко збудована в 1756-1759 роках архітектором Каршницьким.

Пізніше єзуїтський колегіум було перетворено на гімназію. Нині це Самбірський коледж культури.

Перший музей товариства "Бойківщина" в Самборі був організований в 1927 році та присвячений історії та культурі корінних жителів бойківського краю, неформальною столицею якого вважається Самбір.

За радянських часів музей було закрито. Відновлений в 1990 році як Історико-етнографічний музей "Бойківщина".

Розміщений у колишній будівлі парафіяльної школи, побудованої у 1679 році на фундаментах ХVІ століття.

Постійні експозиції: "Матеріально-господарська культура бойків", "Родина Козакевичів" (один із найстародавніших самбірських пологів), "Боротьба за українську державність на Самбірщині та Бойківщині".

2023 року в двох залах музею "Бойківщина" відкрилася Аптека-музей "Під зіркою", що розповідає про історію медицини Бойківщини. У першій залі відтворено інтер’єр класичної міської аптеки XIX-XX століть, представлені скляні й керамічні ємності для ліків, різноманітне фармацевтичне обладнання. Друга зала оформлена як кімната знахарки.

Проводяться майстер-класи з розпису писанок.

Римо-католицький костел Преображення Господнього у Добромилі збудоваий у XVI-XVII сторіччях після того як пожежа в 1535 року знищила старий дерев'яний католицький храм.

Постраждалий під час Визвольної війни Преображенський костел ґрунтовно реконструювали у 1719 році коштом Войцеха Михальського. Вже в 1743 році власник міста Блажей Красінський  також провів реконструкцію, розмістивши на костелі герб своєї родини. Ще однієї перебудові Преображенський костел зазнав у 1884 році.

В радянські часи костел залишався чинним. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII століття.

Костел Святого Миколая у Старому Самборі має давню історію.

Католицька парафія заснована в місті ще в XV сторіччі, тоді ж було збудовано дерев'яний храм. У XVI столітті коштом королеви Бони Сфорца побудований кам'яний готичний костел. У 1753 році він був реконструйований коштом польського короля Августа III, але через сторіччя він занепав і був розібраний.

Нинішня будівля костелу в стилі неоготики збудована в 1903 році (архітектор Яблонський). Інтер'єри розписав львівський художник Леонард Вінтеровський.

У 1940-х роках храм був закритий, приміщення використовувалося як склад. У 1991 році Миколаївський костел було повернуто католицькій громаді Старого Самбору.

Костел Святого Станіслава в Самборі є частиною цілого монастирського комплексу ордена єзуїтів, спорудженого в період з 1709 по 1751 рік за проєктом архітекторів Яна Деламаріса та Павла Гіжицького.

Костел у стилі бароко, прямокутний у плані, тринефний, базилікальний тип. Головний фасад фланкований низькими двоярусними вежами, завершеними трикутними фронтонами. В інтер'єрі шість опорних стовпів несуть систему склепінь.

Поруч у 1756-1759 роках архітектор Каршницький збудував барокову будівлю єзуїтського колегіуму.

Після ліквідації ордена єзуїтів монастир та колегіум перейшли до бернардинів. В 1935 році в костелі було змонтовано орган, збудований чесько-австрійською фірмою Gebruder Rieger з Південної Моравії, який після реставрації 1980-1987 років діє і зараз.

Келійний корпус монастиря бернардинів із радянських часів займає самбірське училище культури.

Будівля костела Святого Станіслава використовується як зал органної музики. Концерти відбуваються щосуботи об 11:30.

Костел-санктуарій Успіння Пресвятої Богородиці побудований в Рудках в 1728 році коштом роду Урбанських на місці більш раннього, дерев'яного костелу, який був заснований ще в XIV сторіччі та неодноразово перебудовувався.

В ньому зберігалася давня чудотворна ікона Богоматері Рудковської, відома як "Цариця Бещад". Після того як у 1921 році ікона була коронована Римським Папою, Успенський костел в Рудках став однією з найшанованіших сакральних споруд у довоєнній Польщі. У 1946 році ікону було вивезено до Польщі (в 1995 році в костел було повернуто лише копію).

Поруч збереглася вежа-дзвіниця XVII століття, що залишилася ще з часів дерев'яного храму.

У костелі знаходиться усипальниця родини відомого польського драматурга Александера Фредро, чий маєток знаходився в сусідньому селі Вишневе.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Турці збудований у 1779 році на місці першого дерев'яного римо-католицького храму, який був заснований у 1730 році з ініціативи магната Антонія Калиновського, який володів містом у ті часи.

Калиновський запросив до Турки отців-єзуїтів і доручив їм опіку над нечисленним католицьким приходом міста. У 1749 році орден єзуїтів було ліквідовано австрійським урядом і Успенський костел став парафіяльним.

У 1906-1914 роках проведено реконструкцію за проєктом Станіслава Маєрського. Після радянського періоду запустіння в 1992 році Успенський костел повернули турківським римо-католикам.

Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену отців василіан Київської митрополії. Головною святинею є храм Святого Онуфрія, вівтарна частина якого збереглася з XIII сторіччя. Згодом храм неодноразово перебудовувався – у XVII столітті після пожежі його відбудували в стилі українського бароко, а під час реставрації 1860-1867 років він набув теперішнього вигляду. Збереглися фрески XV сторіччя.

У підземному склепі-некрополі спочивають молдавські князі Костянтин Бассараб та Штефан Петричейку, а також деякі православні та греко-католицькі ієрархи.

Оборонні стіни монастиря датовані XIII-XVIII сторіччями, а корпус чернечих келій – 1902-1909 роками. Архаїчний вигляд має квадратна вежа-дзвіниця.

В період між Першою та Другою світовими війнами у монастирі діяв Василіянський ліцей. З 1994 році обитель знову належить чернечому ордену василіан.

На території зростає 700-річний дуб Лева Даниловича, під яким, за переказами, любив відпочивати князь.