Пам'ятки Львівської області

Дуже давній храм Іоанна Хрестителя – одна з небагатьох споруд, що збереглися у Львові з князівських часів. Знаходиться в районі Старого Ринку, біля підніжжя Високого Замку.

За легендою, тут поховано угорську принцесу Констанцію, дружину галицько-волинського князя Лева Даниловича, короля Русі.

Перша письмова згадка про храм Іоанна Хрестителя у Львові датується 1371 роком. Будівля перебудована в ХІХ столітті в псевдороманському стилі, проте донині дійшли окремі фрагменти первісної архітектури.

Наразі приміщення храму Іоанна Хрестителя займає Музей найдавніших пам'яток Львова (філія Львівської національної галереї мистецтв). Експозиція розповідає про культуру, ремесла та побут у часи, що належать до заснування міста. Найцінніший експонат – ікона "Львівська Богородиця" (XIV століття). Також експонується пластична панорама Львова XVIII століття.

З 2009 року в храмі Іоанна Хрестителя щонеділі та у свята проводяться богослужіння Української греко-католицької церкви.

Храм Христа Спасителя (Церква Воскресіння) на вулиці Пекарській у Львові збудований у 1874 році як римо-католицький костел та монастир ордену воскресінців.

Проєкт виконав архітектор Альбін Заґурський, головний вівтар оформили архітектори Ян Томаш Кудельський та скульптор Петро Гарасимович. У 1881-1882 роках до монастиря прибудували будинок інтернату. Остаточно будівництво було завершено у 1889 році.

В 1932 році інтер'єр храму розписали у стилі модерн художники Казимир Смучак та Станіслав Еренфельд.

Нині це храм Христа Спасителя протестантської громади Союзу Християн Віри Євангельської

Художній музей "Сокальщина" відкрито в 1981 році до 30-річчя входження Шептицького до складу України.

Близько 1000 експонатів: унікальна колекція творів народного мистецтва, предметів побуту, старовинних меблів. Специфікою експозиції музею є те, що вона представляє народне мистецтво Сокальщини, дуже оригінальне та своєрідне, яке свідчить про вишуканість та обдарованість сокальчан.

В експозиції - "добрячинські" чорно-білі вишиванки, букети весняних квітів на "завишенських" сорочках. Сокальщина славиться своїми майстрами вишивки: чорна вишивка – це раритет музею, кожна сорочка є ексклюзивним виробом, і жоден орнамент не повторюється. Зразки весільних костюмів вражають своєю вишуканістю – в одній сорочці майстер використовував 6-7 різних технік виконання.

Гордістю музею "Сокальщина" є виставка унікальних зразків чорної кераміки та неповторні писанки Тараса Городецького.

Також цікавим є інтер'єр сокальського житла кінця XIX - початку XX століття.

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця.

Знаходиться у двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя.

Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття.

Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі.

Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького створено у колишній оселі художника у Львові. Розташований в будинку, спорудженому 1891 року за проєктом Густава Бізанца.

Визначний український графік ХХ століття Леопольд Левицький вважається одним із піонерів українського графічного дизайну та реклами. Його музей засновано у 1984 році з ініціативи дружини художника Гені Левицької.

Експозиція в трьох кімнатах висвітлює творчі здобутки художника у графіці та живописі, а й відтворює особливе середовище львівської інтелігенції, в якому він жив і творив.

Музей Леопольда Левицького є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського знаходиться у Львові в будинку, в якому славетний український маляр жив з 1913 року.

Вишукана червоноцегляна вілла, зведена наприкінці ХІХ століття  у неороманcькому стилі за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича, свого часу була відома як палац польського художника Яна Стики.

В 1907 році її придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб церковного музею. За сприяння митрополита у 1923-1935 роках тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського – перший на Заході Україні художній навчальний заклад для молоді, що став провідним центром мистецького життя Львова.

Творча майстерня художника розташовувалася на другому поверсі будинку, а поруч у п’яти кімнатах мешкала його родина. З 1972 року у цих приміщеннях облаштовано художньо-меморіальний музей, що висвітлює основні етапи творчого шляху художника.

Музей Олекси Новаківського є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької відкрито у 1971 році в колишньому помешканні художниці у Львові, на третьому поверсі житлового будинку кінця ХІХ століття.

Згідно із заповітом художниці, уся її творча спадщина, помешкання та особисті речі були передані в дар українському народові.

Експозиція у чотирьох кімнатах розкриває працю мисткині у різних жанрах та видах образотворчого і ужиткового мистецтва. А також представляє її як новатора й творця модерного вислову в українській художній культурі.

Максимально збережений інтер’єр квартири відтворює естетичні уподобання мисткині щодо художнього оформлення міського житла в контексті української народної традиції та її творчого інтерпретування.

Музей Олени Кульчицької є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Дерев'яна церква Архістратига Михаїла побудована в 1856 році (за іншими даними - в 1807 році).

Знаходиться в центрі села Воля-Задеревацька, біля цвинтаря.

Церква Архістратига Михаїла вирізняється простими формами. Поруч знаходиться невелика двоярусна дзвіниця.

Дерев'яна церква Архістратига Михаїла в місті Комарно побудована в 1754 році.

Один із найкращих зразків галицької школи народної архітектури. Тризрубний триголовий храм пережив кілька реконструкцій, остання з яких, проведена у 1965-1967 роках під керівництвом архітектора Івана Могитича, повернула йому первісний вигляд.

Цікавою особливістю Михайлівської церкви є східний зруб із архаїчними крихітними нішами з півночі та півдня. В інтер'єрі – монументальний живопис XVIII сторіччя.

На захід від церкви Архістратига Михаїла розташована триярусна дзвіниця з шатровим завершенням, нижній ярус якої оточений піддашшям на кронштейнах оригінальної конструкції.

Поруч розташований новий мурований храм Святого Архангела Михаїла (1910 рік).

Церква Архістратига Михаїла у Підберізцях під Львовом збудована у 1891-1892 роках за проєктом відомого архітектора Івана Левинського.

Хрещатий у плані храм зведено у неовізантійському стилі. За сприяння митрополита Андрея Шептицького у 1907-1910 pоках інтер'єри були оформлені чудовим монументальним живописом роботи відомого художника Михайла Сосенка в стилі українського модерну.

Михайлівська церква у Підберізцях належить до Православної церкви України.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у Городку збудована в 1633 році на місці, де раніше стояв дерев'яний храм, перенесений сюди у 1547 році з передмістя.

У 1869 році стіни по периметру укріпили похилим кам'яним цоколем, а з північного боку влаштували потужні контрфорси. У 1880-х роках дерев'яні бані були замінені кам'яними. Пізніше до північної стіни прибудували каплицю. У 1950-х роках у храмі було споруджено іконостас.

Сучасний вигляд Благовіщенська церква отримала в результаті численних перебудов. Останню реставрацію здійснили в 1938 році.

Як пам'ятка архітектури, Благовіщенська церква у Городку є чудовим зразком ренесансної архітектури в Україні.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці належить до Української греко-католицької церкви.

Дерев'яна Церква Богоявлення Господнього в Орявчику збудована в 1865 році.

Виразний зразок бойківської архітектури ХІХ століття.

Парафія Богоявленської церкви належить до Православної церкви України.

Дерев'яна тризрубна церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі вважається однією з найкращих споруд у стилі галицької народної архітектури.

Храм заснований у XVI сторіччі, однак в результаті розбудови 1661 року втратив первісний вигляд.

Зберігся монументальний темперний розпис XVII століття та унікальні зразки іконопису XV-XVIII століть.

Церква Воздвиження Чесного Хреста знаходиться у передмісті Дрогобича Зваричі, на території пожежної частини. Поруч розташована дерев'яна дзвіниця XVII століття.

Церква Воскресіння Господнього в Золочеві споруджена в 1624-1627 роках Яковом Собеським, батьком короля Яна III Собеського, як парафіяльний католицький костел.

У 1838 році, внаслідок договору з римо-католицьким приходом, храм перейшов до греко-католицької громади Золочева.

Виконана в стилі ренесансу Воскресенська церква відрізняється простотою форм.

Нині це чинний православний храм.

Греко-католицька церква Воскресіння Господнього збудована в Жидачеві у 1900 році на місці згорілої дерев'яної Воскресенської церкви. Освячена у 1901 році.

За радянської влади Воскресенський храм перейшов у розпорядження російської православної церкви, але залишився чинним, завдяки чому зберігся розкішний іконостас (1912 рік) та внутрішній розпис.

З 1990 року церква Воскресіння Господнього знову належить Українській греко-католицькй церкві. Тут зберігається чудотворна ікона Богоматері "Жидачівська Оранта".