Пам'ятки Володимира

Городище "Вали" (замчище, дитинець) у центрі сучасного міста Володимир на Волині є пам’яткою археології національного значення. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Перші укріплення між річкою Луга та двома її притоками виникли в ранньослов'янські часи. В угорських хроніках під 884 роком згадується місто Ладомир, яке було племінним центром дулібів. 

Земляні вали чотирикутної форми, що знаходяться між Слов'янським парком та автостанцією, відносяться до періоду розквіту міського будівництва після приєднання міста князем Володимиром Великим до Київської Русі в X столітті. Розквіт середньовічного Володимира припав на першу проловину XIII століття, коли ним володів князь Данило Романович.

Потужні вали підносяться в північній частині дитинця на шість метрів а в південній – на вісім метрів. На валах були дерев'яні міські стіни з вежами та кількома брамами, навколо валів проходив рів із водою. На території дитинця було кілька кам'яних храмів і палаців. Навколо розташовувалося Окольне місто, також укріплене земляними валами.

Із заходу до дитинця прилягає Єпископський замочок з Успенським собором і дзвіницею, зведений у 1494 році.

З XIX до середини XX століття уряд царської, потім радянської Росії використав Володимирську фортецю як в'язницю для політв'язнів, потім – як туберкульозну лікарню. Збереглася двоповерхова тюремна будівля, яка реставрується для розміщення музейної експозиції.

Встановлено пам'ятний знак на честь полеглих за волю України.

Парафіяльний костел святих Йоакима і Анни у Володимирі збудований в 1752 році єпископом Адамом Война-Оранським. Розташовується на місці попереднього дерев'яного римо-католицького храму, заснованого в 1554 році за підтримки княгині Анни Збаразької.

Тринафтова базиліка з двома вежами на головному фасаді виконана у строгих формах пізнього бароко. Збереглися підвали, перекриті циліндричними склепіннями.

У 1958 році костел закрили, облаштувавши у ньому спочатку меблевий магазин, а згодом – концертний зал та кав'ярню. Лише у 1992 році храм повернули місцевим римо-католикам.

Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Стародавній білокам'яний Свято-Успенський кафедральний собор велично підноситься над містом Володимир трохи осторонь центру, за валами дитинця. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Закладений у XII сторіччі Мстиславом Ізяславичем, майбутнім великим князем Київським. "Мстиславів храм" був резиденцією волинських єпископів та родовою усипальницею князів Мстиславичів. Тут поховано засновника Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславича.

Свято-Успенський храм неодноразово руйнувався і відбудовувався наново, остання перебудова в 1900 році надала йому давньоруські форми.

Поруч розташована збудована в XV сторіччі дзвіниця, а також будинок єпископів.

На території Свято-Успенського кафедрального собору встановлено пам'ятники давньоруським князям.

Свято-Василівська церква-ротонда – унікальний зразок православної архітектури. Ім'я архітектора Олекси, який збудував храм у XIII столітті, згадується в Галицько-Волинському літописі.

В конструктивно-технічному рішенні простежуються елементи готичної архітектури, зокрема восьмипелюсткове перекриття.

В 1901 році зверху була надбудована баня в російському стилі, яка до невпізнання змінила вигляд Василівської церкви.

Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Володимирський історичний музей імені Омеляна Дверницького розміщений в історичній будівлі повітоіого сеймику, що у старовинному сквері монастиря капуцинів у центрі Волоимира. Будинок зведено 1912 року в стилі ретроспективного модернізму, архітектурною особливістю є наріжна вежа.

Це одна з найдавніших збірок старожитностей Волинського краю, що бере початок з 1887 року, коли в місті задля збереження та вивчення пам'яток старовини володимирська громадськість організувала Давньосховище.

Зараз фонди Володимирського історичного музею налічують 18 тисяч одиниць. Представлена значна археологічна колекція, вироби володимирських  ремісників, знаряддя праці та речі побуту селян різних історичних періодів, велика етнографічна колекція, зокрема  зразків волинської вишивки та одягу.

В унікальній колекції монет VI-XIX століть представлено, зокрема срібляник князя Володимира Великого. Також експонується колекція стародруків, витвори мистецтва волинських майстрів різних епох.

Величний катедральний собор Різдва Христового височіє у центрі міста Володимир. Пам'ятка архітектури національного значення у стилі пізнього бароко. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Храм був побудований як єзуїтський костел Розіслання Апостолів у межах Окольного міста в 1755 році слонімським старостою Гнатом Садовським. Будівництво тривало 15 років. У 1762 році костел єзуїтів набув статусу монастиря "Серце Ісуса". Після скасування ордена єзуїтів костел перейшов до ордену Василіан, а в 1840 році монастир став православним, був резиденцією єпископів. У 1921 році знову перейшов у розпорядження римо-католицької єпархії.

Храм постраждав під час Другої світової війни. Зараз він відреставрований та освячений як православний катедральний соборо Різдва Христового Православної церкви України.

Георгіївська церква (Святого Юрія) - типовий військовий храм, збудований на початку XX століття для розквартированого у Володимирі 149 Чорноморського полку (так звані "Брусилівські казарми").

Подібні храми будувалися за рішенням Головного штабу військового міністерства російської імперії за зразковими проєктами, затвердженими у 1900 році.

У повоєнні роки його переобладнали у будинок офіцерів.

Нині церква Святого Георгія знову діюча. Належить до Православної церкви України.

Державний історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" створено 2001 року на основі комплексу пам'яток давнього міста Володимира (тодішнього Володимира-Волинського), заснованого, як вважається, київським князем Володимиром Святославичем у X столітті. Під його охороною перебуває 27 об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення на площі 14,5 гектарів.

За деякими даними, ще у IX столітті та навіть раніше на цьому місці, у заплаві річки Луга існувало давнє місто Ладомир племені дулібів. Підкоривши його, князь Володимир Великий нарік місто своїм іменем. Воно знаходилося на перетині важливих торговельних шляхів, тож мало виняткове економічне значення та зрештою набуло статусу столиці Волинської землі.

Ядро заповідника "Стародавній Володимир" становить городище (земляні вали) давньоруського Володимира та розташований поруч комплекс Успенського собору XII століття. Пізнішими пам'ятками є Василівська церква (ХІІІ-XIV століття), Домініканський монастир (XV століття), костел Іоакима і Анни (XVIII століття), собор Різдва Христового (XVIII століття), Миколаївська церква (XVIII століття). Також у середмісті збереглася низка адміністративних і житлових будинків XIX – початку XX століття.

Для туристів заповідник розробив цілу низку екскурсійних маршрутів, які включають не тільки територію середмістя, а й околиці міста. Співробітники заповідника проводять екскурсії.

Домініканський монастир у Володимирі заснований у 1497 році великим литовським князем Олександром Ягеллончиком, який пізніше став польським королем. До цього періоду деякі дослідники відносять зведення дзвіниці, яка зараз височить на розі вулиць Данила Галицького та Соборної.

Нинішній оборонний монастирський комплекс із Троїцьким костелом споруджений у 1789 році. Поряд розташовувався костел Святої Трійці, який вирізнявся розкішним внутрішнім декором.

Під час великої пожежі у середині XIX століття костел ущент згорів. Інші споруди домініканського монастиря, повністю позбавлені декору, були пристосовані для міських потреб – тут містився міський суд, потім казначейство, польське староство.

Нині це один із корпусів Регіонального професійного коледжу міста Володимир. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Каплиця Святого Володимира на початку вулиці Соборної у Володимирі побудована в русько-візантійському стилі. Відкрита в 1888 році до 900-річчя православ'я на Русі.

Чотирикутна у плані каплиця має восьмигранне завершення з арками у вигляді кокошників. Купол нагадує шолом давньоруського воїна.

Свято-Миколаївська церква споруджена у Володимирі в 1780 році як греко-католицька каплиця Святого Йосафата Кунцевича. Саме на цьому місці стояла хата батьків Кунцевича.

Невеликий храм збудований у стилі раннього класицизму. Головний фасад увінчаний фронтоном.

У 1800 році каплиця була передана православній церкві та освячена як церква Святого Миколая.

Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир".

Церква Святого Священномученика Йосафата  побудована у Володимирі в 1890 році як лютеранська кірха для німецької громади міста. Поруч розташований будинок пастора.

Після Другої світової війни кирху перетворили на склад хімікатів, потім спортивну залу.

Нині це греко-католицька церква та монастир Святого Йосафата Кунцевича.