Пам'ятки Харківської області

Ботанічний сад Харківського національного університету імені Василя Каразіна був заснований одночасно з Харківським університетом в 1804 році з ініціативи графа Северина Потоцького. Це найстаріший ботанічний сад України. Є об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.

Перша колекція базувалася на маленькій ділянці безпосередньо на території університету. Нині загальна площа Харківського ботанічного саду сягає близько 42 гектарів.

У ботанічному саду зібрано цінні колекції деревних і трав’янистих рослин: понад сім тисяч видів місцевої і світової флори представлені в експозиціях відділів дендрології, природної флори, квітково-декоративних рослин відкритого ґрунту та тропічних і субтропічних рослин. У ботанічному саду росте понад одну тисячу видів і форм деревних і чагарникових рослин, понад одну тисячу  видів трав’янистих рослин природної флори, понад дві тисячі видів і сортів квітково-декоративних рослин, три тисячі таксонів налічує колекційний фонд тропічних і субтропічних рослин.

Особливу цінність становлять реліктові види та ендеміки. 15 видів занесено до Європейського Червоного списку, 95 – до Червоної книги України. Близько півтори тисячі видів і сортів деревних і трав’янистих рослин уперше інтродуковано на північному сході України.

Дендрарій саду закладено за ботаніко-географічним принципом з елементами фітоценозів: експозиції "Європа", "Середземномор’я", "Сибір", "Далекий Схід", "Середня Азія", "Північна Америка", "Китай і Японія". Аборигенна флора представлена в експозиції "Північний схід України". 

Трав’янисті рослини природної флори представлені в експозиціях лікарських, ґрунтопокривних, гірських рослин та системі покритонасінних рослин України. Колекції квітково-декоративних рослин зібрано для експозиції у вигляді окремих монокультурних садів та комбінованих ділянок "Однорічники" і "Багаторічники".

В оранжерейному комплексі вирощуються рослини вологих тропічних лісів, вологих та сухих субтропіків, пустель і напівпустель (дерева, чагарники, трави). Це представники Австралії та Нової Зеландії, Південно-Східної Азії, Африки, Середземномор’я, Центральної та Південної Америки, Японії та Китаю. Найбільш широко представлені колекції бромелієвих, ароїдних і сукулентів.

Старий корпус Харківського університету збудовано в XVIII сторіччі як будинок генерал-губернатора.

Губернаторський палац є найстарішою в Харкові будівлею в стилі класицизму. Харківський університет розміщувався в будинку губернатора з 1805 по 1958 рік. Пізніше університет було перенесено до нових корпусів на майдані Свободи.

Наразі приміщення губернаторського палацу займає Українська інженерно-педагогічна академія.

Будинком Малевича в Пархомівці називають двоповерхову фахверкову будівлю навпроти центрального входу на територію Пархомівського цукрового заводу.

Підприємство збудував в кінці ХІХ століття цукрозаводчик Павло Харитоненко. У 1890-1895 роках керуючим на заводі служив Северин Малевич, батько майбутнього художника Казимира Малевича, який теж жив у Пархомівці, ходив тут до школи та вчився малювати.

Місцеві жителі стверджують, що родина Малевичів жила саме в цьому будинку, збудованому для службовців цукрового заводу.

Галерея АВЕК – один із основних виставкових майданчиків Харкова.

Відкрита в 2000 році в офісно-торгівельному центрі Platinum Plaza за сприяння благодійного фонду АВЕК великого харківського бізнесмена Олександра Фельдмана.

В галереї АВЕК неодноразово виставляли свої роботи найкращі майстри Харкова. Окреме місце займає проєкт "Діалог культур", в рамках якого проходили виставки: "Образи зниклого світу", "Фундамент вічності", "Етнічна різноманітність України", виставка робіт Нікаса Сафронова "Спогади дитинства. З любов'ю до України" та інші.

У внутрішньому дворику влітку працює світломузичний фонтан. Тут же встановлено скульптурні композиції "Оркестр", "Сімейство при справі" та "Захоплений фотограф" (2008 рік) відомого ізраїльського скульптора Франка Мейслера, а також "Глобус Харкова" ("Планета Харків"; 2011 рік) художника Миколи Розенфельда.

Вхід вільний.

Гора Кременець (Крем'янець) - геологічна пам'ятка природи, історичне ядро міста Ізюм, найвища точка Харківської області (218 метрів над рівнем моря).

Місце, де річка Сіверський Донець огинає величезний виступ верхньомілових і юрських порід, здавна служило природним укріпленням для людей, що тут жили. На схилі гори Кременець встановлені зібрані на околицях кам'яні статуї. Згідно з давньою легендою, племена, що жили в степу, поклонялися богу-сонцю, але прогнівали його і були перетворені на камінь. Датовані серединою XII сторіччя, вони дають уявлення про фізичну подобу кочівників, їх одяг, прикраси та озброєння.

На височини зберігся вал і рів Ізюмської фортеці, побудованої в 1681 році для захисту південних кордонів Росії від набігів кримських татар. Фортеця була однією з найпотужніших фортифікаційних споруд того часу і стала основою закладки міста.

Інші пам'ятники на горі Кременець нагадують про події XX століття - радянсько-української та Другої світової воєн. У 1985 році споруджено величний меморіальний комплекс. Виставлено бойову техніку періоду Другої світової війни: легендарну "Катюшу", танки Т-34 та КВ, самохідні артустановки та інше.

Під час російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Ізюм, російська армія неодноразово обстрілювала гору Кременець. В результаті цих обстрілів було зруйновано меморіал "Атака", присвячений загиблим у Другій світовій війні, та знищено одну з дев'яти половецьких баб (датовані IX– XIII століттями).

Комплекс будівель Будинку державної промисловості споруджений у Харкові з ініціативи Фелікса Дзержинського, ставши ядром нового адміністративного центру міста, який тоді був столицею України.

Це перша висотна залізобетонна споруда в СРСР (63 метри). Корисна площа приміщень складає 60 тисяч квадратних метрів. Будівлю виконано за проєктом групи ленінградських архітекторів у модному та передовому тоді стилі конструктивізму. Будівництво під керівництвом інженера Павла Роттерта було закінчено в рекордні терміни - за 3 роки.

До 1934 року тут розміщувалася Рада Народних Комісарів України. В 1955 році на даху була встановлена одна з перших в СРСР телевізійних вишок заввишки 45 метрів. Зараз у будівлі розміщується обласна влада, офіси багатьох фірм.

В 5-му під'їзді є музей Держпрому, створений у 1980-х роках за участі харківського письменника Едуарда Звоницького.

Будівля Держпрому визнана пам’яткою архітектури національного значення - вона є найбільшою у світі пам'яткою конструктивізму.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи, на якій розташований комплекс Держпрому, зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття.

7 вересня 2023 року ЮНЕСКО внесла Держпром у список обʼєктів для посиленого захисту та до попереднього списку Світової спадщини.

2 січня 2024 року будівля Держпрому вдруге зазнала сильних пошкоджень, коли російська ракета влучила поруч з будівлею. Удар ракети ворога пошкодив скління вікон та вітражів у майже всій північно-західній частині будівлі Держпрому.

28 жовтня 2024 року будівля Держпрому вчергове зазнала руйнувань. Внаслідок прямого влучання керованою авіаційною бомбою ФАБ-500 в один з під'їздів Держпрому під час повітряного обстрілу Харкову, завданого російськими окупантами, повністю зруйновано 3 поверхи будівлі.

Харківська підвісна канатна дорога прокладена із Центрального парку культури та відпочинку (вулиця Сумська) до Ботанічного саду (вулиця Отакара Яроша).

По ходу руху двомісні кабінки проїжджають над Саржиним Яром, звідки відкривається краєвид на Павлове Поле - один із старих районів Харкова. Будівля посадкової станції "Павлове Поле", спроєктована архітектором Ігорем Поповим, прикрашена мозаїчним панно роботи Віктора Савенкова.

Загальна довжина канатної дороги - 1385 метрів, висота - до 26 метрів. Час проїзду в один бік - 18 хвилин.

Висока круча над Сіверським Донцем на південній околиці села Коробів Хутір, з 60-метрової висоти якої відкриваються чудові краєвиди на околиці.

Прозвана Козачою горою, оскільки поряд розташовувався козацький Миколаївський монастир, руїни якого збереглися в селі. Коли імператриця Катерина II в 1788 році ліквідувала Запорозьку Січ, було знищено й монастир, в якому ховалося багато козаків-утікачів.

За легендою козаки в чернечих рясах проривалися через ряди російських військ, що оточили монастир, і кидалися з берегової кручі в річку, намагаючись врятуватися вплавь. Нині на Козачій горі встановлено пам'ятний хрест.

Майданом Архітекторів називають сквер у центрі Харкова на перетині вулиць Григорія Сковороди, Жон Мироносиць та Дарвіна біля станції метро імені архітектора Бекетова.

В 2009 році площа була повністю реконструйована та перетворена на своєрідний парк скульптури. Прокладено тротуари, розбито газони, встановлено лавочки. В центрі майдану Архітекторів встановлено романтичний Пам'ятник закоханим, створений за ескізом, який переміг у міському студентському конкурсі.

Навколо пам'ятника розташовані "Сім чудес Харкова" - біломармурові макети найкращих архітектурних споруд міста: Держпрому, Успенського Собору, пам'ятника Тарасові Шевченку, Благовіщенському собору, ротонди "Дзеркальний Струмінь", "Будинку зі шпилем", Покровського собору.

Майдан виник одночасно з Харківською фортецею та до XIX століття називався Ярмарковою площею (з 1659 року тут проходив щорічний Успенський ярмарок, що до середини XIX століття став одним з найбільших в країні).

Взимку площа була улюбленим місцем катання на санях. З часом площа отримала назву Миколаївської на честь однойменної церкви, яка розташовувалась на ній.

В ХІХ столітті на майдані з'явилися перші муровані будівлі. Зокрема, Дворянське зібрання, біля якого стояли дві гармати, що колись перебували на озброєнні Харківської фортеці (не збереглися). Навпроти за проєктом архітектора Олексія Бекетова були споруджені будівлі банків: Петербурзького міжнародного (будинок 22; нині Центральне відділення Ощадбанку), Волзько-Камського (будинок 24; нині Театр ляльок), Московського купецького (будинок 26; нині Будинок техніки) та Земельного (будинок 28 ; нині автотранспортний технікум).

На початку XX століття забудову площі доповнив готель "Метрополь", багатоквартирний житловий будинок страхового товариства "Росія" (будинок 1/17; нині Палац праці), будівля Азовсько-Донського банку (будинок 14; нині "Укрбізнесбанк") та інші.

В 1919 році Миколаївську площу назвали ім'ям члена Харківського підпільного обкому КП(б)У Мойсея Тевелєва. За радянських часів для прокладання трамвайної колії було знесено будівлю біржі та Миколаївську церкву.

Під час Другої світової війни багато будівель було зруйновано. Після звільнення міста харків'яни відновили майдан, зокрема бекетівські будинки. Довгий час площа мала ім'я революціонера Тевелєва, потім - Радянської України. З 1996 року - майдан Конституції.

В 2012 році в центрі майдану Конституції відкрили Монумент на честь Незалежності України, авторами якого є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

2 березня 2022 року, під час боїв за Харків в ході російсько-української війни, майдан Конституції в Харкові був обстріляний російською армією. Сильних руйнувань зазнав Палац праці. Постраждали сусідні до нього будівлі, зокрема прилеглий житловий будинок, будівля міської ради Харкова та інші.

Майдан Свободи в Харкові - центральна площа міста. Входить до двадцятки найбільших площ світу.

За легендою, на момент спорудження була найбільшою площею в Європі (11,9 гектарів), хоча насправді аналогічну площу тоді вже мала Шахова площа в Бордо (12 гектари), а площа Куйбишева в Самарі з прилеглими скверами була навіть більшою (17,4 гектари).

Майдан Свободи було споруджено в 1926-1928 роках як новий адміністративний центр Харкова, який тоді був столицею України. Спочатку носила ім'я революціонера Дзержинського, який займався будівництвом (вважається, що він і був ініціатором розчищення хаотичної забудови історичного центру Харкова).

З 1995 року площа має нинішню назву - Майдан Свободи. Тут часто проходять політичні акції, ярмарки, фестивалі та концерти.

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття. За попередніми оцінками фахівців, будівля не підлягає відновленню.

Міський сад імені Тараса Шевченка - найстаріший зелений масив у центрі Харкова, одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.

Закладений у 1804 році засновником Харківського університету Василем Каразіним на основі природного дубового гаю на околиці міста, називався тоді Університетським. З північного боку парку встановлено пам'ятник Каразіну (1907 рік).

Від пам'ятника Тарасові Шевченку (1935 рік) до будівлі університету веде каштанова алея. Поруч із кіноконцертним залом "Україна" - центральний вхід до Харківського зоопарку (1895 рік). В саду розташована Астрономічна обсерваторія (1808 рік).

Інші пам'ятники, встановлені в парку імені Тараса Шевченка: Пам'ятник репресованим кобзарям (1997 рік), скульптура "Футбольний м'яч" (2001 рік), перенесений з Києва пам'ятник Архангелу Михаїлу (2004 рік), скульптура "Аксакал" (1989-2007 роки) .

Козак Харько (Харитон) - міфічний засновник міста Харкова, про якого складено кілька міських легенд.

Згідно з "Топографічним описом Харківського намісництва" (1785 рік), "...якщо повірити поголоску, то на цьому місці завів собі хутір хтось із заможних малоросіян, але хто він був такий, звідки і коли, про те відомостей немає, іменем Харитон, а за просторіччям Харько, від якого нібито це місто та річку звання своє отримали".

Пам'ятник Засновникам Харкова на честь 350-річчя міста відкрито в 2004 році на початку проспекту Науки. Подарований місту відомим скульптором Зурабом Церетелі. Це перший за історію міста кінний монумент. Являє собою 12-тонну бронзову скульптуру вершника, козака Харька. В руці він тримає спис, щит, за плечима лук і сагайдак зі стрілами. Висота скульптури - 6 метрів, постаменту - 7 метрів.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Харкові вважається найкращим із усіх існуючих пам'ятником поетові.

Проєкт розробив скульптор Матвій Манізер. За задумом автора, багатофігурна скульптурна група уособлює оспівану Кобзарем боротьбу народу за свободу. Скульптору позували актори харківського театру "Березіль".

Урочисте відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку відбулося в Харкові 24 березня 1935 року. На той момент це була найбільша бронзова композиція в СРСР (загальна висота - 16 метрів, висота фігури поета - 5,5 метрів).

З пам'ятником Шевченку пов'язані деякі студентські традиції учнів Харківського університету.

Наталіївський парк - шедевр садово-паркової архітектури ХІХ століття.

Садибу на березі річки Мерчик заснував відомий промисловець та меценат Іван Харитоненко, назвавши її на честь своєї молодшої онуки Наталії (в заміжжі - Горчакової). Будівництво продовжив його син Павло.

Серед вікової діброви (вік деяких дерев сягає 300 років) було споруджено садибний будинок, флігелі, господарські будівлі, манеж. Парк оточувала витончена огорожа з парадною брамою у вигляді широкої арки зі стрілчастим дахом.

Окрасою садиби є Спасо-Преображенська церква (1913 рік), побудована академіком архітектури Олексієм Щусєвим, який проєктував Мавзолей Леніна та Казанський вокзал у Москві. Храм виконано в стилі псковсько-новгородського православного зодчества. Стіни прикрашені орнаментом та рельєфними медальйонами роботи скульптора Олександра Матвєєва, біля південної стіни розташована скульптура Сергія Коненкова "Розп'яття". За легендою, точна копія Преображенської церкви знаходиться в Ніцці, але насправді Щусєв спроєктував схожий храм в італійському Барі.

В роки Другої світової війни головний корпус Наталіївської садиби було зруйновано. В флігелях розмістився туберкульозний санаторій "Володимирівський". В останні роки проведено часткову реставрацію.

Наразі одна з будівель садиби "Наталіївка" знаходиться у віданні Національного природного парку "Слобожанський", йдуть ремонтні роботи, планується створення візит-центру та музею екологічної та природоохоронної спрямованості.