Пам'ятки Коростенського району

Римо-католицький костел Святої Анни - найстаріший храм Малина, що зберігся.

Перший дерев'яний католицький костел був збудований у місті в 1784 році коштом Станіслава Кордиша. В 1869 році святиня згоріла, і в 1884 році на її місці стараннями княгині Цецилії Радзивілл було збудовано новий костел у стилі класицизму.

За радянських часів він використовувався як одне із приміщень середньої школи. В 1992 році костел Святої Анни було повернуто католицькій громаді Малина. В 2013 році розпочався капітальний ремонт храму і вже в липні 2017 року було наново освячено вівтар.

Лугинський народний краєзнавчий музей відкрито в 1980 році з ініціативи місцевої вчительки Зої Сульської.

Музей розташовується поруч із будинком культури та має 8 експозиційних залів. Експозиція розповідає про давню історію краю, про заснування та розвиток містечка Лугини, про традиційний побут місцевих мешканців, а також про природу Полісся.

Зокрема, представлені кам'яні знаряддя праці, сокири та меч часів Давньої Русі, предмети побуту поліщуків кінця ХІХ - початку ХХ століття, вишиті рушники, жіночий та чоловічий одяг, килими.

Особливу увагу привертає стіл з видовбаними мисками.

Овруцький історично-краєзнавчий музей "Древлянські джерела" працює з 2006 року при Центрі дитячої та юнацької творчості Овруцької міської ради.

В етнографічній залі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, у тому числі унікальні рушники-завіски з древлянськими узорами. Чільне місце посідають ікони, одна з яких виготовлена в 1904 році в Києво-Печерській Лаврі.

Наступна експозиція знайомить з давніми поліськими ремеслами - бортництвом і льонарство. Зокрема, представлено справжню борть і бортний інвентар, а також давній ткацький верстат.

В останній музейній кімнаті зібрані матеріали про шкільництво Овруччини від часів Київської Русі до сучасності, а також про видатних людей краю. Тут відтворено інтер’єри класної та піонерської кімнати, представлено старі підручники, серед яких буквар 1861 рікоку авторства Тараса Шевченка.

Музей історії Овруччини засновано в 1975 році при Овруцькому будинку культури. Зараз музей розташовується в історичному двоповерховому будинку райвиконкому поруч із Міським парком.

Експозиція у трьох залах розкриває культуру та історію краю, починаючи від періоду палеоліту. Серед унікальних експонатів – знаряддя праці первісних людей, давньоруський меч XII-XIII століть, козацький пістоль та порохівниця кінця XVIII століття.

Представлені документи репресованих земляків, листи остарбайтерів, вивезених до Німеччини під час Другої світової вій­ни, особисті речі людей, що покинули свої домівки після аварії на ЧАЕС, фотографії овручан, які брали участь у Революції Гідності та російсько-українській війні.

В етнографічному відділі експонуются предмети побуту поліщуків, зокрема традиційний одяг і взуття, ткані та вишиті рушники, дерев’яні вироби народних майстрів. Відтворено інтер’єр сільської хати XIX століття "Поліська світлиця".

Музей історії села Копище є частиною меморіального комплексу Копищенської трагедії, що розташований у Меморіальному парку в центрі села.

13 липня 1943 року за допомогу партизанським загонам гітлерівські окупанти розстріляли та спалили живцем 2887 жителів села, лише одиницям вдалося вижити. Центральним елементом експозиції музею є діарама "Копищанська трагедія".

В етнографічному розділі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, народний одяг, вишиті рушники.

Народний краєзнавчий музей у селищі міського типу Народичі заснований у 1990 році. Експозиція у трьох кімнатах розповідає про історію Народиччини від найдавніших часів до сьогодення.

В археологічному розділі представлено знаряддя праці первісних людей. Етнографічна колекція включає чимало предметів побуту поліщуків, а також ікони, вишиті рушники тощо.

Демонструються вироби народних майстрів.

Окрему експозицію присвячено ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Комунальний заклад "Олевський краєзнавчий музей" відкрився у 1995 році.

Спочатку мав лиша дві зали: бойової слави та природи. Згодом відкрилася зала старожитностей, яка розповідає про давні промисли та ремесла поліщуки, а також зала історії Олевщини. Зокрема, представлені археологічні знахідки часів Середньовіччя, зроблені під час розкопок на території Олевського городища в урочищі Бабина гора: гарда від меча, свинцева печатка короля Пруссії, намисто зі скла різного кольору та бурштину, бронзові прикраси.

В експозиції "Олевська республіка" на п'яти стендах висвітлено основну інформацію про діяльність Поліської Січі та отамана Тараса Бульбу-Боровця.

Розроблено стенди "Єврейська община в Олевську" та "Місцеві цікавинки", створено нову експозицію "Бурштин-сукциніт".

Музей пропонує оглядові екскурсії містом Олевськ і виїзді екскурсії до "Кам'яного села".

Єдиний в Україні пам'ятник вченому та мандрівнику Миколі Миклухо-Маклаю встановлений у Малині, де був маєток його матері і якийсь час жив він сам.

Виходець із старовинного козацького роду, Миклухо-Маклай відомий у світі як видатний етнограф, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії. Багато років він провів у мандрівках світом, проте наприкінці життя повернувся до Малина - вивчав тут побут і традиції поліщуків, цікавився походженням древлян.

Пам'ятники вченому також встановлені в Австралії, Новій Гвінеї та росії.

Монумент в центрі Малина було відкрито в 1986 році на честь святкування 140-річчя від дня народження Миклухо-Маклая. Автор пам'ятника – скульптор Петро Степаков.

Поліський природний заповідник у верхів'ях річки. Уборть охороняє понад 20 тисяч гектарів болотистих лісів, типових для природи Полісся.

Флора Поліського заповідника налічує 604 види вищих рослин, 139 – мохів, безліч лишайників, грибів та водоростей. До Червоної книги України занесено 17 видів. Особливо цінний рододендрон із сімейства вересових.

У лісі зустрічаються лось, благородний олень, кабан, козуля, ондатра, бобр, видра, вовк, лисиця, тхір, ласка і інші. Часом помічають рись і ведмедя.

Центральна садиба Поліського природного заповідника розташована в селі Селезівка. Туристи можуть відвідати візит-центр заповідника, де представлені матеріали щодо його діяльності. На території садиби створено музей священного древлянського каміння: Камінь-Престол, Скриня, Камінь-Кохання, камені-слідовики, Камінь сльози Богородиці, жертовний камінь.

Реконструйовано водяний млин (зруб привезений з відселеного села Далети). Відновлено язичницьке святилище міста Нор із 12 каменів, землянка, зимовий курінь.

У музеї "Древлянське село" на основі дерев'яної поліської хати представлено етнографічну експозицію.

Відвідувачам пропонують пожити у відновленій хаті з справжньою піччю, познайомитися з виплавкою заліза з болотної руди. На околицях Поліського заповідника створено низку туристичних водних, піших та автомобільних маршрутів з відвідуванням святих джерел, столітніх дубів, святилища старовірів та стародавніх поховань (кам'яні хрести).

Свято-Миколаївська церква в Олевську – пам'ятка архітектури ХVІ сторіччя.

Побудована в 1596 році при шляхтичах Немиричах, а в 1618 році була проведена реконструкція, про що свідчить дата на кам'яному хресті, вмурованому в західний мур прибудованого до церкви притвора.

Основа споруди має нескладну приземкувату форму з п'ятьма шоломоподібними куполами, які з'явилися після реконструкції 1864 року. Вузькі щілинні вікна говорять про оборонний характер будівлі. Подібну форму має і дзвіниця.

Іконостас сучасний, старі ікони не збереглися. Особливу цінність мала ікона "Богородиця Олевська", яка за радянської влади була вилучена з храму та зберігалася в Харківському музеї.

П'ятибанна Свято-Миколаївська церква у Межирічці – зразок поліської дерев'яної архітектури.

Побудована в 1772 році. Церква хрестова у плані. Центральний зруб перекритий восьмигранним наметом на великому вісімці. Гілки хреста вкриті пластичними наметами, увінчаними цибулинними главками. Поруч розташована квадратна у плані двоярусна дзвіниця.

Також у селі збереглися сторічні поліські хати, розписані у традиціях цих місць.

Музей партизанської слави Полісся засновано в 1961 році в селі Словечне, яке у роки Другої Світової війни було центром партизанського руху та місцем дислокації великих партизанських з'єднань.

Словечанський музей створювався ентузіастами "народним" методом, і в 1962 році експозиція була відкрита для відвідувачів. Одна із зал оформлена у вигляді партизанської землянки.

Представлено зброю партизанів, радіоапаратура, партизанська преса, інструменти медичної служби "лісового фронту", матеріали про каральні експедиці на Овручщині.

В 1995 році відкрито Меморіальний комплекс спалених сіл, де зафіксовано трагічні події 1942-1943 років.

Словечансько-Овруцький кряж - височина на півночі Житомирської області, залишок давніх гірських гряд.

Кряж простягається майже на 60 кілометрів із заходу на схід від села Червонка до міста Овруч. Ширина кряжу від 5 до 14-20 кілометрів. Найвища точка (316 метрів) розташована на схід від села Городець. Південні схили кряжа круті, північні - більш пологі. Поверхня горбиста, розчленована ярами глибиною до 20-25 метрів.

Камінь (рідкісні червоні та рожеві кварцити та пісковики), що видобувається тут, застосовувався при будівництві Софійського собору, Києво-Печерської лаври та Золотих воріт у Києві.

На території досліджено безліч городищ та курганів. З рослинності зустрічаються береза ​​темнокора, дуб скельний, плющ вічнозелений, береза ​​карельська, азалія понтійська, що вважається ендеміком. Подібні види в Україні трапляються лише в Криму.

Уздовж усього кряжа проходить ґрунтова дорога, часом між дуже глибокими ярами. Яри ​​неймовірно мальовничі, дорога здебільшого гравійна.

Білокам'яний Спасо-Преображенський кафедральний собор в Овручі відбудовано в 1993 році на місці зруйнованого за радянських часів храму.

Ще в XVII сторіччі тут знаходився єзуїтський костел, який згодом став уніатським, а в XIX столітті був перебудований на православний храм.

Преображенський собор відновлений у новому архітектурному вигляді.

В соборі зберігається частка мощей преподобного Макарія Канівського Чудотворця.

Ставропігійна церква Різдва Пресвятої Богородиці заснована в Лугинах на початку ХІХ століття.

Є одним з найцікавіших зразків класичного стилю в монументальній дерев'яній архітектурі Полісся.

Належить до УПЦ московського патріархату.