Пам'ятки Полтавського району

Приватний етномузей пива та самогону відкрився 2018 року на території готельно-ресторанного комплексу "Алмаз-Плюс" в селі Абазівка поблизу Полтави.

В експозиції представлене оригінальне обладнання та інструменти, які використовувалися для пивоваріння та самогонного промислу в різні часи та в різних країних.

Колекцію з понад 600 експонатів зібрав упродовж 7 років власник комплексу Василь Кожан. Крім чанів, казанків, пляшок, кухлів, тут є ще й ваги, контрольне обладнання, програвачі, телефони, старовинні книги з технології  виготовлення  пива та інших напоїв.

Музеєм проводять екскурсії і організовують дегустації напоїв. В комплекс також входить пивоварня Beer House.

Котелевський народний музей Сидора Ковпака відкрито в 2007 році до 120-річчя від дня народження героя партизанського руху на його батьківщині у Котельві.

Сидір Ковпак прославився як командир легендарного партизанського з'єднання, яке пройшло всю Другу Світову війну від Путивля на Сумщині до Карпат на заході України.

Музей Ковпака розміщений у школі, в якій він колись навчався (нині Котелевська гімназія №1 імені Сидора Ковпака). Перший відділ музею "Котелівщина – батьківщина Сидора Ковпака" розповідає про історію краю. В другому відділі представлені особисті речі героя, зокрема одяг та зброю.

Тут зберігаються зразки зброї часів Другої світової війни.

Музей українського весілля відкрито в 2008 році в Будинку культури села Великі Будища неподалік Диканьки.

В експозиції представлено весільне вбрання різних часів, предмети побуту, вишиті сорочки та рушники.

Окрім огляду музею, тут пропонують здійснити обряд українського весілля.

Державний музей-заповідник видатного педагога та письменника Антона Макаренка розташований у селі Ковалівка Полтавського району на території колишнього маєтку родини Трепке.

Саме тут з січня 1921 року до травня 1926 року розміщувалася створена Макаренком колонія для неповнолітніх правопорушників та безпритульних.

Музей-заповідник Макаренка був відкритий за рішенням ЮНЕСКО 25 лютого 1988 року, напередодні святкування 100-річчя з дня народження педагога.

Збереглися Червоний і Білий будинки, флігель, та ряд малих меморіальних об’єктів – вхідна арка, альтанка, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань.

У восьми залах Червоного будинку розміщена основна експозиція, яка розповідає про життя Антона Макаренка та керованих ним виховних колективів, творчу діяльність педагога, долі його вихованців, втілення в життя макаренківських педагогічних ідей сьогодні.

У Білому будинку – меморіальна частина. Тут відновлено навчальні класи, спальню дівчат, клуб, майстерні, робочий кабінет Антона Макаренка, в якому ним були написані перші сторінки "Педагогічної поеми".

Старовинні будівлі маєтку Трепке зберегли декоративну ліпнину ХІХ століття.

Національний музей-заповідник українського гончарства засновано в Опішні в 1986 році.

Це стародавнє селище здавна славилося як найбільший центр майстрів кераміки, гончарна столиця України.

В експозиції просто неба представлені ексклюзивні авторські роботи опішнянських гончарів, серед яких лауреати премії Тараса Шевченка, а також майстрів з інших регіонів, які беруть участь у щорічних фестивалях монументальної керамічної скульптури.

У виставковій залі представлені особливо цінні експонати, велика колекція книг про гончарство.

Всі відвідувачі отримують у подарунок свищик. За попередньою домовленістю можлива зустріч із майстром, який продемонструє мистецтво роботи на гончарному колі. На території знаходиться сувенірна крамниця.

Опішнянська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1958 році в селі Міські Млини, присілку Опішні.

Діюча ГЕС потужністю 225 кіловат.

Гарне місце для риболовлі та відпочинку.

Пам'ятник шведським воїнам, які загинули під час Полтавської битви, відкритий у 1909 році з ініціативи російської громадськості на знак визнання доблесті та відваги солдатів армії Карла XII.

Пам'ятний хрест на гранітній піраміді встановлено на тому місці, де на другому етапі битви знаходився правий фланг шведської армії. Висота пам'ятника - близько 9 метрів. Напис на бронзовій дошці говорить: "Вічна пам'ять хоробрим шведським воїнам, що загинули в бою під Полтавою 27 червня 1709 року".

Втрати шведської армії у Полтавській битві становили за різними оцінками від 6 до 7 тисяч осіб. Більшість загиблих було поспіхом поховано у траншеях та ярах.

Пам'ятник шведам від росіян знаходиться прямо біля траси на в'їзді до Полтави з боку Охтирки.

Пам'ятник козацької слави в Полтаві відкрито в 1994 році. Присвячений українським козакам, які загинули під час Полтавської битви.

Автори проєкту - скульптор Володимир Білоус, художник Віктор Батурін.

На масивній гранітній підставі встановлено величезний козацький хрест із лаконічним написом "Українським загиблим козакам". Біля підніжжя символічного кургану - два бунчуки.

Пам'ятник гетьману України Іванові Мазепі встановлено в Полтаві в 2016 році перед Успенським собором, спорудженим його коштом.

Це перший повноцінний ростовий пам'ятник Мазепі (раніше було встановлено бюсти у Мазепинцях та Чернігові). Бронзову скульптуру заввишки 3,2 метри скульптор Микола Білик виготовив ще в 2009 році, проте відкриттю монумента передувала тривала громадська дискусія про його доцільність, оскільки російська та радянська пропаганда довгий час формувала негативний образ гетьмана, який прагнув вивести Україну з-під політичного впливу Московії.

З Полтавою пов'язаний ключовий епізод Північної війни 1709 року, коли війська московського царя Петра I розгромили армію шведського короля Карла XII і його союзника Івана Мазепи. Цю подію увічнюють у місті багато пам'яток, проте майже всі вони присвячені росіянам та шведам.

Кошти на встановлення пам'ятника українському гетьману було зібрано громадськістю.

Пам'ятник письменнику Миколі Гоголю в Полтаві встановлено в 1934 році, хоча він був створений ще до революції.

В 1913 році міська громадськість Полтави почала збирати кошти на пам'ятник своєму видатному землякові, і через 2 роки скульптор Леонід Позен передав місту виготовлену ним скульптуру. Гоголя скульптор зобразив таким, що сидить у задумі з книгою в руці.

Пам'ятник планували встановити на площі перед драмтеатром, проте Перша світова війна стала на заваді цим планам. За більшовиків встановлювати пам'ятник спочатку не хотіли з ідеологічних міркувань, оскільки Гоголь походив із дворянської родини. Лише 1934 році пам'ятник зайняв своє нинішнє місце на бульварній частині вулиці Миколи Гоголя.

Пам'ятник на місці відпочинку Петра I у Полтаві встановлено там, де в XVIII сторіччі знаходився будинок козака Магденка, в якому другого дня після Полтавської битви 1709 року зупинявся російський цар Петро I.

Перший монумент, споруджений в 1817 році, був простим цегляним обеліском. В 1849 році замість нього було встановлено нинішній пам'ятник роботи архітектора Олександра Брюллова, брата знаменитого художника Карла Брюллова.

Відпочинок імператора після перемоги у Полтавській битві символізує увінчаний лавровим вінком давньоруський шолом та круглий щит, що мирно лежать не богатирському мечі. У нижній частині гранітного п'єдесталу розміщено горельєфне зображення сплячого лева. Напис на п'єдесталі говорить: "Петро I спочивав тут після подвигів своїх 27 червня 1709 року".

Пам'ятний знак полтавській галушці, встановлений поруч із оглядовим майданчиком на Івановій горі, вважається одним із символів сучасної Полтави.

Автори пам'ятника - художник Анатолій Чорнощоков та скульптор Микола Цись. Відкриття пам'ятника в 2006 році було присвячене дню народження письменника Миколи Гоголя, який оспівав галушку в своїх творах.

Спочатку пам'ятник встановили біля Успенського кафедрального собору, але на вимогу віруючих згодом перенесли ближче до ресторану "Лілея".

Це місце популярне у молодят та гостей міста. Біля пам'ятника щорічно у першій декаді червня проводиться Свято полтавської галушки.

"Пам'ятник полковнику Келіну та доблесним захисникам Полтави" встановлено в 1909 році на місці Мазурівських воріт Полтавської фортеці на згадку про оборону міста напередодні Полтавської битви 1709 року.

Протягом 3 місяців фортеця витримувала облогу шведської армії Карла XII до підходу основних сил російської Петра I. Обороною керував комендант Полтавської фортеці полковник Олексій Келін, який отримав за це звання генерал-майора.

Монумент захисникам Полтави роботи скульптора-анімаліста Артемія Обера спорудили до 200-річчя Полтавської битви. Пам'ятник є гранітним обеліском на п'єдесталі, на якому розташована бронзова фігура лева. Раніше обеліск був увінчаний імперським двоголовим орлом.

Пам'ятник "Шведам від шведів" під Полтавою споруджений в 1909 році поряд із полем Полтавської битви.

Монолітний гранітний монумент заввишки 6 метрів доставили зі Швеції. За легендою, російська влада висунула вимогу - на пам'ятнику не повинно бути жодних барельєфів, скульптур та будь-яких інших прикрас. Шведи виконали умову, проте щороку в день Полтавської битви рано вранці, коли перші промені сонця, що сходить, падають на граніт, на ньому з'являється силует скорботної жінки.

На двох сторонах пам'ятника мають написи шведською та російською мовами: "На згадку шведам, що загинули тут у 1709 році, споруджено співвітчизниками у 1909 році".

Центральна площа міста є кільцем, серед якого розташований Корпусний сад з монументом Слави на честь 100-річчя перемоги над шведами під Полтавою (1806-1811 роки, архітектор Жан-Франсуа Тома де Томон, скульптор Феодосій Щедрін). За легендою, на цьому місці Петро зустрічався із захисниками міста.

Навколо площі в 1809-1811 роках споруджені адміністративні будівлі: Присутні місця (зараз - Міськрада), Дворянські збори (зараз - кінотеатр імені Івана Котляревського), Будинок генерал-губернатора (зараз - Рада профспілок), Малоросійський поштамт (зараз - Полтавська школа мистецтв), Петрівський кадетський корпус (до останнього часу (Вище зенітно-ракетне училище) та інші. В підземній частині збудовано сучасний торговий комплекс.

Популярне місце прогулянок містян.