Пам'ятки Львівського району

Нова експозиція сучасного мистецтва Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького – Музей модернізму – відкрилася у 2021 році в сучасній двоповерховій адміністративній будівлі з силікатної цегли, зведеній за радянських часів позаду Палацу Потоцьких.

У семи залах музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва від ранніх модерних експериментів до прикладів естетики пізнього структуралізму.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму 1914-1939 років. Наступний розділ ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953 років, зокрема експонуються роботи Карла Звіринського та митців його "герметичного кола". Далі представлені роботи митців 1960-1970 років: Євгена Лисика, Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, Романа Петрука, у чиїх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму, а також проявляється масштабне явище "львівського нео-авангарду".

Останні зали експонують твори завершальної фази модерної естетики та візуалізують перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження, близького до західного означення "транс-авангарду".

Перший в Україні музей модерної абстрактної скульптури створив у Брюховичах видатний український художник, скульптор-модерніст Михайло Дзиндра, який прожив більшу частину життя в США.

Розробку проєкту та фінансування будівництва взяв на себе сам художник. Основою експозиції музею стали скульптури, які він привіз з Америки. Серед виставлених у музеї робіт майстра – ефектні скульптури "Закохані" та "Медовий місяць", скульптурні портрети жінок, "Переляканий солдат" та ще близько 800 скульптур.

Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри є відділом Львівської національної галереї мистецтв.

Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові також відомий як "Шевченківський гай", Львівський скансен або музей просто неба. Розташований на лісистих пагорбах Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у східній частині Львова, за Високим Замком.

Музей просто неба у Львові заснований у 1971 році, хоча експозиція почала формуватися ще у міжвоєнний період з ініціативи львівського мистецтвознавця Михайла Драгана та архімандрита Климентія Шептицького. Першим експонатом стала дерев'яна церква святого Миколая 1761 року, яку перевезли з села Кривка.

Зараз експозиція скансена налічує понад 110 пам'яток архітектури з усіх західних областей України: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. В музеї представлена найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Експозиція розділена на шість етнографічних зон, що репрезентують побут мешканців різних західноукраїнських регіонів: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини. Кожна зона являє собою мінісело з культовими, житловими і господарчими спорудами. Інтер'єри більшості хат доступні для огляду, в них експонуються предмети побуту.

Зокрема, центральним експонатом зони "Гуцульщина" є традиційна гуцульська ґражда з села Криворівня. А найстарішим експонатом є селянська хата 1749 року.

У Музеї щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.

Музей видатного українського митця Осипа Куриласа, чия творча спадщина займає важливе місце в історії європейського модерного мистецтва, відкрився в 2016 році на батьківщині художника при Щирецькому ліцеї імені Героя України Богдана Ільківа.

Портрети провідників січового стрілецтва пензля Куриласа і його зображення батальних битв мають високу мистецьку і документальну історичну цінність, а ікони та ілюстрації дитячих книжок є яскравим прикладом просвітництва в дії.

Музей художника в Щирці створений завдяки ініціативі родини громадських діячів, краєзнавців та багаторічних дослідників творчості Осипа Куриласа Стефанії та Ігоря Деревацьких, а також їх доньки Богдани.

Осип Курилас народився в Щирці в 1870 році в багатодітній родині місцевого дяка та вчителя народної школи. Хист до малювання в Осипа виявився ще з дитинства. У 1886 році він вступив до Художньо-промислової школи, згодом прожовжив навчання у Краківській академії мистецтв, де, власне, і розпочав власну кар’єру художника.

З початком Першої світової війни Осип Курилас вступив до австрійської армії, а згодом перейшов до загону Українських січових стрільців. Під час військової служби художник створив низку картин, на яких оспівував подвиги січових стрільців. Він намалював близько двохсот портретів своїх побратимів та живописні картини.

Окрім того, Осип Курилас намалював багато ілюстрацій до журналів та книжок. Одними з найкращих вважають його ілюстрації до збірки новел "Кленові листки" Василя Стефаника, який був другом художника. Особливою у творчому доробку митця є створена ним у 1918 році картина "Тарас Шевченко. Дивлюсь аж світає...". В його сакральних роботах можна побачити українські етнічні орнаменти - відомими є його ікони "Богородиця" та "Ісус Христос" у вишиванках.

Музей Осипа Куриласа в Щирці є місцем проведенням персональних і тематичних виставок, пленерів та пізнавальних лекцій.

Меморіальний музей Патріарха  Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого відкрито в 1997 році в головному корпусі Українського католицького університету.

Експозиція музею представлена на основі матеріалів з приватної збірки відомого популяризатора та пропагандиста ідей Патріарха, доктора медицини, Романа Смика зі США, а також сучасних філателістичних матеріалів голови Львівської Крайової Організації Українського Філателістичного Товариства Романа Бишкевича, документів та фотоматеріалів Інституту Історії Церкви. Це спеціальні конверти, поштові листівки та марки, медалі, жетони, святкові стрічкі, якими українська громада закордоном старалися відзначати кожну подію в житті Церкви та Патріарха після прибуття його до Риму.

Музей висвітлює життя Патріарха, популяризує ідеї закладені в Заповітах Йосипа Сліпого. Об’єднує три періоди життя Патріарха: львівський, на засланні в Сибіру та римський.

До колекції музею долучені два раритети: відлив великої печатки Патріарха Йосипа і медаль "За вірність Церкві і Папі", якою в 1998 році нагороджували священиків УГКЦ, котрі пережили часи гоніння. Особливе місце у музеї  займають фотографії Патріарха. В музеї є  особисті парамани (оберіг, який засвідчує особливу опіку Діви Марії), які  носив Патріарх, його светр, камилавка, омофор і мітра. Також в експозиції представлена мітра Патріарха, яку йому одягнули в день похорону. Після реставрації  її передали до музею.

Особливо цінним експонатом музею є омофор Патріарха. Це перший омофор, який він одягнув коли приїхав до Риму (на зустріч з папою Іваном ХХІІІ Патріарх пішов в позиченій сутані).

Музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича відкрито в 2007 році в селі Грімне, де в 1947 році знаходилася штаб-квартира головного командира Української повстанської армії.

В будинку місцевого священика протягом кількох днів була конспіративна квартира, де Шухевич перебував зі своїм найближчим оточенням. В живих із них залишилася лише зв'язкова Дарія Гусак, яка стала ініціатором створення музею.

В підвалі будинку священика виявили засипану землею криївку повстанців. Ентузіасти розчистили її та відновили інтер'єр.

Представлено зброю тих часів та особисті речі підпільників. Можна оглянути зібрання документів, фотографій та надрукованих тут повстанських плакатів.

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Святого Климентія Шептицького.

Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Музей скла у Львові створений з ініціативи відомого українського художника-скляра, голови оргкомітету Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, колишнього ректора Львівської національної академії мистецтв, професора Андрія Бокотея.

З 2006 року музей працює в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі на площі Ринок. З тих пір колекція музею систематично поповнювалася творами, створеними в рамках Міжнародних симпозіумів гутного скла. Частина була передана до фондів Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

З найдавніших експонатів представлені скляний посуд та намистини, виготовлені в І–ІІ століть нашої ери на території римських колоній на півдні сучасної України, намистини і посуд з ХІ–ХІІ століть, а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час археологічних розкопок.

Музей Степана Бандери відкрито в Дублянах в одному із приміщень Львівського національного аграрного університету, на другому поверсі головного корпусу.

В 1928-1933 роках, коли це була філія Львівської політехніки, тут навчався майбутній лідер ОУН. Тут же його заарештували за політичну діяльність.

В експозиції представлені фотографії, літературні твори, кілька аркушів із особистої справи ідеолога українського націоналізму.

Музей видатної української скульпторки Теодозії Бриж відкрився у 2000 році в майстерні, де вона працювала з 1954 року, після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Заслужена художниця України Теодозія Бриж протягом життя створила понад двісті скульптур, серед яких пам'ятники і монументи, надгробки і паркові скульптури.

В музейній експозиції представлено весь спектр її творчих пошуків: від історичних портретів до зображень сучасників, образів літературних героїв, символічних і метафоричних композицій, усього – понад сотню робіт. На окрему увагу заслуговує серія образів драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня".

Музей зберігає творчу атмосферу майстерні з дерев’яним столом і книгами на полицях, ескізами та світлинами.

Музей Теодозії Бриж є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей ткацтва та килимарства відкрився в 2016 році в Глинянах, які наприкінці XIX століття стали одним із центрів розвитку ткацтва і килимарства Галичини, коли тут була заснована ткацька фабрика "Товариство ткацьке".

У міжвоєнні часи вона прославилася як фабрика Михайла Хамула, що випускала килими за ескізами видатних українських художників-модерністів. Після Другої світової війни вона стала фабрикою художніх виробів "Перемога". До закриття в середині 1990-х років фабрика випускала килими, обруси та покривала на ліжка.

З метою збереження глинянських традицій килимарства в Глинянах створили багатоціловий навчально-виробничий комплекс "Мозаїка", частиною котрого став Музей ткацтва та килимарства. В експозиції представлені килими за малюнками художників Василя Цьоня, Павла Ковжуна, Софії Стриєнської. Також експонується килим, який у 1947 році втікачі з Буковини виміняли за мішок пшениці, щоб врятуватись від голоду.

На базі музею проводяться майстер-класи з ткацтва та килимарства.

Музей ткацтва та килимарства у Глинянах є підрозділом Історико-краєзнавчого музею міста Вінники. Незабаром експозиція переїде у нове приміщення по вулиці Святого Миколая, 10.

Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці працює в приміщенні гуртожитку Львівського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Заснований у 1987 році з ініціативи заслуженого вчителя України Богдана Непорадного.

Експозиція в 16 кімнатах висвітлює історію хліборобської культури слов'ян, розповідає про значення хліба в житті людини, демонструє процес випікання різних сортів хліба. Загалом на площі 300 квадратних метрів розміщено понад 1500 експонатів.

Провідне місце в експозиції посідає етнографічна колекція, що представляє культуру та побут українських селян-хліборобів. Це знаряддя праці, побутові речі, вишитий одяг, прикраси. Також представлені зразки сортів зернових культур та зразки хлібо-булочних виробів.

Інтерактивний музей цікавої науки та техніки "Еврика" у Львові – це дитячий науково-розважальний комплекс, який знайомить відвідувачів зі світом науки у доступній ігровій формі.

Інтерактивна експозиція охоплює основні галузі науки: фізику, хімію, біологію, математику, астрономію, геологію тощо. Усіх експонатів не тільки можна, а й обов'язково потрібно торкатися, рухати, роздивлятися з усіх боків та перевіряти на практиці. В експериментарії "Еврики" кожен може самостійно провести понад двісті лабораторних дослідженнь із фізики, хімії та інших наукових галузей.

Сучасний львівський планетарій музею "Еврика" допоможе поринути у світ космічних відкриттів і дізнатися про причини виникнення Всесвіту, структуру сузір'їв, будову Сонячної системи, відкриття космічного телескопа "Габбл" і перспективи досліджень новітнього орбітального телескопа імені Джеймса Вебба.

Секція віртуальної реальності допоможе зустрітися з динозаврами, стати глядачем цирку "Дю Солей" або потрапити до далекої країни. В "Евриці" преіодично проводяться наукові шоу, які веде "божевільний професор" Смайлик.

Крім насиченої музейної експозиції, працює невеликий магазин, де можна придбати пізнавальну літературу, цікаві інтелектуальні ігри і незвичайні сувеніри.

Будівля Міського арсеналу Львова є однією зі збережених частин міських фортифікаційних укріплень XVI століття.

Перша невелика зброярня існувала на цьому місці ще на початку XV століття, але після пожежі 1571 року її знесли та збудували в 1574-1575 роках нове двоповерхове приміщення для виготовлення та зберігання зброї. Архітекторами ймовірно були відомі львівські будівничі Павло Щасливий та Себастян Мочиґемба.

Східним боком Арсенал прилягав до Високого оборонного муру між Токарівською і Шевською вежами. Перед будівлею стояла бастея. При арсеналі були відкриті майстерні для відливу гармат та дзвонів, лагодження зброї. Поряд містився склад боєприпасів.

За австрійської влади у XVIII столітті будівля використовувалася як неофіційна в'язниця. Зокрема, в ній утримували гайдамаків - учасників Коліївщини, про що нагадує меморіальна дошка.

В 1981 році в приміщеннях Міського арсеналу відкрився музей "Арсенал", який представляє одну з найкращих у країні колекцій зброї з 30 країн світу. В експозиції: давньоруські та козацькі булави, витончені арабські шаблі, кинджали народів Кавказу та арабського Сходу, важкі європейські дворучні мечі, обладунки польських "крилатих гусар", рушниці і пістолети з різними типами замків, гармати з гербами та багато іншого. Чимало пам’яток декоровано дорогоцінними металами, самоцвітами, слоновою кісткою, перлами, коралами, перламутром. І це лише невелика частина колекції зброї Львівського історичного музею, яка налічує близько 4,5 тисяч одиниць.

"Музей-Арсенал" є відділом Львівського історичного музею. При музеї працює антикварний салон.

Відвідувачам із порушеннями зору пропонується аудіодискрипція.

П'ятничанська вежа вважається рідкісною пам'яткою оборонної архітектури галицької школи і, можливо, однією з найдавніших оборонних споруд Галичини.

За однією з версій, укріплення в П'ятничанах виникло ще за княжих часів. Вежа була частиною оборонного двору шляхетського роду Внучеків, перша письмова згадка про який датується 1454 роком. Оборонний двір розташовувався на схилі гори в західній частині села П'ятничани.

Це було характерне кам'яно-дерев'яне укріплення мисового типу. Єдина кам'яна вежа, до якої примикали дерев'яні стіни, в плані має форму майже правильного квадрата зі сторонами 7,83 метри на 7,4 метри. Висота стін сягає 9,5 метрів.

Довгий час вежа залишалася напівзруйнованою, її відреставрували лише у 1990-1991 роках. Зокрема, відновлено підйомний міст, який піднімається за принципом противаги.

З 1995 році музей оборонної архітектури "П'ятничанська вежа" є філією Львівської національної галереї мистецтв. Експозиція музею розташована на другому та третьому ярусах кам'яної надбрамної вежі.

Виставлено археологічні знахідки з території колишнього оборонного двору, картосхему оборонного будівництва та відомі зразки мілітарної архітектури періоду Галицько-Волинського князівства.