Пам'ятки Конотопського району

Різдва Богородиці Софроніївський монастир розташований на горі Чудна над річкою Молчанка.

Його давня історія тісно пов'язана з історією Молчанського монастиря у Путивлі. За легендою, першу обитель заснували грецькі ченці, які облаштувалися тут разом із митрополитом Михайлом ще в ХІ сторіччі.

За іншою версією, Софронієво-Молченська пустинь заснована в XIII сторіччі києво-печерськими ченцями. До цих часів належать перші монастирські печери.

В кінці XIV століття обитель занепала, через століття була відроджена, але в 1592 році її знову знищили татари. Молченський монастир після цього було переведено до Путивля, але незабаром дозріла ідея про відновлення пустині на колишньому місці. В 1630 році була побудована перша кам'яна церква Різдва Богородиці, а в 1653 році біля неї був відроджений і монастир, який був названий Малим Молченським, а невдовзі - Софроніївським, на ім'я ігумена Софронія, який значно сприяв становленню обителі як однієї з найбільших в Російській імперії.

На початку XX століття тут було 60 різних споруд. У 1930 році більшовики закрили монастир та знищили храми, а на території розмістили дитячий будинок. До кінця XX століття тут залишилися одні руїни. Відродження почалося в 1999 році. Розчищено печери, відреставровано Покровську надбрамну церкву та храм Іллі Пророка, відновлено трапезну та настоятельський корпус, ведеться будівництво собору Різдва Богородиці та дзвіниці. Тут зберігається Іверська ікона Пресвятої Богородиці.

Належить УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Спасо-Преображенська церква - єдиний храм Кролевця, що зберігся.

Збудована у XVIII сторіччі. У 1849 році архітектором Малініним церкву перебудовано й розширено, створено бічний вівтар. У 1863 році архітектор Іванов створив проєкт кам’яної дзвіниці, яку побудували в 1865-1872 роках.

У 1930-х роках церкву закрили, зруйнували купол і дзвіницю. Богослужіння в храмі відновили тільки на період німецької окупації - у 1942 році.

Нині храм є чинним.

Давньоруське городище на пагорбі над Сеймом розташоване в самому центрі сучасного Путивля.

Будівництво прикордонного міста-фортеці "на шляху" почалося за наказом київського князя Володимира Святославовича для захисту Русі від кочівників. Будучи стольним градом, у X-XII сторіччях Путивль мав потужні оборонні споруди. Під час розкопок знайдено фрагменти оборонних стін та фундамент храму Вознесіння, звідки в 1185 році виступив на половців князь Ігор Святославич (залишки законсервовані під землею). Згідно з "Словом про похід Ігорів", на стінах Путивля плакала княжна Ярославна, яка чекала чоловіка з половецького полону.

Після монголо-татарської навали фортецю було відновлено, до XVII сторіччя вона складалася з 9 рубаних дубових веж. Вестова вежа досягала 27 метрів заввишки. До кінця XVIII століття фортеця втратила стратегічне значення та була розібрана. Зберігся рів і невисокий вал.

На території розбито парк із видовим майданчиком, встановлено пам'ятник Ярославні.

Церква Миколи Козацького у стилі українського бароко збудована в XVIII сторіччі коштом жителів Путивля – українських козаків.

Відрізняється незвичайним силуетом із двома рівними по висоті вежами. Спочатку храм був побудований тричастинним і одноверхнім, але пізніше із західного боку до нього прибудували багатоярусну дзвіницю. Н першому поверсі двоярусного храму знаходиться "тепла церква" з низькими склепіннями. На другому поверсі – "холодна церква" з високим центральним верхом.

Нещодавно завершено реставрацію, в храмі планують відкрити експозицію музею "Слова про похід Ігорів".

Церква Покрови Пресвятої Богородиці височить на крутому березі річки в центрі села Вирівка.

Закладена в 1892 році коштом купця першої гільдії Юхима Школяренка, який під кінець життя зайнявся благодійністю.

Храм вражає не тільки розмірами та архітектурою, а й внутрішнім оздобленням.

За радянських часів церква вціліла, хоча багато років перебувала в занедбаності.

Наразі храм відреставрований, у ньому зберігається портрет засновника.