Пам'ятки Тернопільської області

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі збудована в 1764 році в стилі пізнього бароко за проєктом архітектора Бернарда Меретина (за іншими даними – Йогана Шільцера).

Храм має оборонний характер. Враження "жіночності" інтер'єру створюють закруглені кути та гармонійні лінії порталу. Збереглися Діаконські врата роботи видатного скульптора Івана Пінзеля.

Під час відродження Покровського храму після радянського періоду у підвалах було виявлено поховання десятків репресованих мешканців міста.

Кам'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована у 1856 році.

Знаходиться у центрі села Кривче, через дорогу від Кривченського замку Концьких.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована в Заліщиках у 1864-1875 роках, освячена в 1873 році як Троїцька церква.

Всередині був іконостас роботи місцевого майстра Івана Ніча.

В 1962 році Покровську церкву було закрито, у приміщенні розмістили краєзнавчий музей.

З 1989 року це греко-католицька церква, що діє.

Кам'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці у Гримайлові збудована у 1806 році як католицький костел.

Храм у стилі бароко з елементами ренесансу, що мав високу огорожу з міцними воротами, ходив у систему міських фортифікацій Гримайлова. Для оборони служила винесена вперед вежа-дзвіниця з вікнами-бійницями.

Монументальний фронтон храму прикрашають п'ять скульптур святих. На кутах фронтону притвора розміщені декоративні кам'яні вази.

Нині храм належить парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви.

Церква Покрови Пресвятої Богродиці збудована у Залізцях (Заложцях) в 1740 році як католицький костел. У другій пловині ХІХ століття костел був перебудований під православну церкву.

Над нефом зведений декоративний купол. Барочна дзвіниця складається із чотирьох пілонів, об'єднаних арками.

Нині Покровська церква належить до Української греко-католицької церкви.

Церква Преображення Господнього - найдавніший храм Збаража. Розташована на Чернечій горі, що на південно-західній околиці міста в селі Залужжя, в районі Старого Збаражу.

Зведена на місці древнього монастиря Святого Онуфрія коштом Яна Збаражского. Замуровані бійниці в товстих стінах свідчать про оборонне призначення споруди.

Нині це парафіяльна церква Православної церкви України села Залужжя, в останні роки відреставрована.

На стіні розміщений сонячний годинник. Поруч встановлено пам'ятник на честь 400-річчя храму.

Греко-католицька церква Пресвятої Трійці зведена в XVIII сторіччі на місці торгових рядів.

Протягом двох століть неодноразово перебудовувалася. Спочатку мала готично-ренесансні форми, але в ході безлічі реконструкцій поступово набула сучасного зовнішнього вигляду.

Тут зберігаються мощі Святого Іоанна Хрестителя, які в 1673 році були подаровані Бережанському воєводі Сенявському та перебували у каплиці Бережанського замку, звідки їх у XVIII столітті передали церкві Святої Трійці (до цього мощі святого були в Антіохії, куди переніс їх апостол Лука, а звідти потрапили до Константинополя). Після Другої світової війни мощі зникли, проте у 2000 році їх знайшли та знову виставили для вшанування. Інша святиня - чудотворна ікона Римської Богоматері.

Перед храмом встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Парафіяльна церква Пресвятої Трійці та Пресвятої Покрови заснована в Зарваниці в 1738 році зусилями та коштом тодішнього власник села Петра Мйончинського.

Спочатку це був дерев'яний храм, названий на честь святого Іоанна Хрестителя. Тут встановили чудотворну ікону Божої Матері, а в 1740 році ще один образ – Розп'яття Ісуса Христа, яке львівський митрополит Атаназій Шептицький офіційно визнав чудотворним.

Незабаром пожежа знищила храм, але чудотворні ікони було врятовано. На місці згорілого храму поставили кам'яний хрест, що зберігся донині. У 1747-1753 роках було споруджено муровану церкву Пресвятої Трійці. Сюди було перенесено чудотворні ікони. У 1784 році церкву розписав художник Андрій Солецький.

Чудотворна ікона Божої Матері Зарваницької розташована в лівому приділі (кам'яна прибудова до основної будівлі), ікона Розп'яття Ісуса Христа - в правому приділі.

Мальовнича церква Різдва Пресвятої Богородиці у Старому Вишнівці особливо ефектно виглядає з протилежного боку річки Горинь, з терас палацового парку.

Дерев'яна, споруджена в середині ХІХ століття.

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Сидорові збудована в 1812 році після того, як згорів дерев'яний храм, заснований ще в 1784 році.

За легендою, під час Другої світової війни місцеві жителі зняли зі дзвіниці та сховали дзвін, який не можуть знайти досі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Стінка заснована в 1797 році.

У 1921 році на місці дерев'яного храму було збудовано кам'яну церкву.

На церковному подвір'ї встановлено хрест до 1000-річчя хрещення Русі.

Храм належить громаді Православної церкви України.

Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в селі Криниця в 1863-1899 роках коштом Юзефи Старшиської як римо-католицький костел. Величний храм у стилі необароко має багатий декор.

В 1944 році костел був закритий радянською владою. Його приміщення використовували як склад.

Наприкінці 1989 року костел повернули віруючим. З 1990 року це храм греко-католицької громади.

Греко-католицька церква святих великомучеників і безсрібників Косми і Даміана в Старому Скалаті збудована у 1643 році на пагорбі над центром села.

У цьому храмі служив Пилип Курбас, дід видатного українського режисера та теоретика театру Леся Курбаса.

Біля церкви святих Косми і Даміана розташований старовинний цвинтар. Тут поховані рідні Леся Курбаса: дід та бабуся, батько, молодший брат Нестор.

Церква святого апостола Андрія Первозванного збудована в Старому Олексинеці в 1756 році як замковий костел. Пізніше була перебудована під православну Андріївську церкву.

Належить громаді Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого апостола Івана Богослова – головна пам'ятка Жукова.

Храм на одному з сільських пагорбів зведено в 1873 році (за іншими даними - в 1803 році). До Жукова його перевезли з Нараєва, де його було збудовано спочатку. На куполах над бабинцем та вівтарем на жерсті вибиті написи: "Жуків 1928" та "Шумляни 1928". Можливо, що саме в 1928 році було встановлено жерстяне покриття храму та зроблено написи.

Поруч із церквою Святого апостола Івана Богослова стоїть стара дерев'яна дзвіниця, дуже вражаюча і пузатенька, що типово для дзвіниць тих часів і не характерно для сучасних церков.