Пам'ятки Новгород-Сіверського району

Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир заснований у 1666 році чернігівським полковником Василем Многогрішним.

У 1757 році було побудовано невелику Миколаївську церкву, а в 1754-1760 роках – п'ятибанний Миколаївський собор. У 1767 році коштом гетьмана Івана Самойловича зведено дзвіницю з надбрамною церквою Іоанна Предтечі. Також діяв печерний комплекс, який частково зберігся до наших днів. У 1749 році охтирський полковник Федір Качанівський подарував обителі унікальний ковчег-охоронець, який до 1922 році перебував на головному престолі Рихлівського монастиря, а потім був переданий Чернігівському державному музею.

До кінця радянського періоду від монастирського комплексу залишилися лише руїни вітальні, келій та монастирських стін. У 2006 році обитель знову набула статусу монастиря УПЦ московського патріархату, проводяться відновлювальні роботи.

Палац у східному стилі з елементами готики збудував у Вишенкьах у XVIII столітті знаменитий полководець, фельдмаршал, президент Малоросійської колегії граф Петро Румянцев-Задунайський.

Розташована на пагорбі над ставком будівля, що віддалено нагадує середньовічні замки, вдало вписана в ландшафт. Вважається, що автором проєкту міг бути архітектор Джакомо Кваренгі, або російський архітектор Василь Баженов.

Відставний фельдмаршал створив на території своїх маєтків цілий комплекс палаців та розважальних закладів. Тут він приймав Катерину II під час подорожі до Криму.

Частину палацу було розібрано у ХІХ столітті за наказом поміщика Суддієнка, що оселився тут. За радянських часів на території садиби розмістили піонерський табір. Нині це дитячий оздоровчий табір "Сузір'я". Планується реставрація.

"Цар-дубом" називають багатовіковий монастирський дуб у селі Рихли, ботанічну пам'ятку природи місцевого значення. Його вік оцінюють у 800 років.

За легендою, з вершини цього величезного дерева, що височіє над усім лісовим масивом, під час Північної війни зі Швецією (1700-1721 роки) розвідники Петра І стежили за маневрами військ шведського короля Карла XII.

Стовбур монастирського дуба в діаметрі сягає 1,8 метри, висота - 24 метри. У 2010 році на конкурсі "Національне дерево України" рихлівський "Цар-дуб" посів 3 місце в номінації "Естетично цінні дерева".

Поруч росте ще один дуб-довгожитель із величезним дуплом у стволі.

Велике поселення стародавніх людей епохи пізнього палеоліту було виявлено біля села Мезин українським вченим, приват-доцентом Петербурзького університету Федором Вовком у 1908 році.

Археологи розкопали житла з кісток мамонта, покриті шкурами бізонів. Мезинська стоянка здобула всесвітню популярність завдяки унікальним знахідкам, серед яких були рідкісні зразки стародавнього мистецтва: виготовлені з бивня мамонта та оформлені різьбленим орнаментом фігури жінок-птах, а також культові браслети. Пізніше було знайдено найдавніші музичні інструменти та місячний календар.

Частина археологічних матеріалів зберігається в Мезинському народному археологічному музеї, створеному в 1965 році з ініціативи місцевого краєзнавця Василя Куриленка.

Музей розміщений на місці археологічного розкопу в дерев'яному будинку XVIII сторіччя.

Комплекс торгових та комерційних будівель на Базарній площі будувався в центрі Новгорода-Сіверського протягом усього XIX століття.

Найстаріша споруда - Торгові ряди зі складами, які, незважаючи на свій статус пам'ятки архітектури, досі використовуються за прямим призначенням.

На розі з вулицею Губернською знаходиться історична двоповерхова будівля готелю "Центральний" (1898 рік), яка також зберегла свою функціональність.

На площі встановлений оригінальний кінний пам'ятник герою "Слова про похід Ігорів" Ігореві Святославичу (куля над головою вершника символізує сонячне затемнення, що передвіщало князю поразку в битві з половцями).

Будинок Леоніда Кучми в Чайкиному збудований у 2000-2003 роках на тому місці, де раніше стояла дерев'яна батьківська хата другого президента України.

Кучма народився в 1938 році у місцевому лісництві біля сусіднього села Узруй, де служив лісником його батько Данило, а в Чайкиному провів дитинство та юність.

Нинішній цегляний будинок сучасної архітектури має площу близько 600 квадратних метрів. Візуально з вулиці здається, що в будинку Кучми лише 2 поверхи, проте насправді він чотирирівневий. Велика зала на четвертому поверсі використовується як загальнодоступна дитяча бібліотека. Інші кімнати житлові. Леонід Кучма зупиняється тут, коли відвідує малу батьківщину.

Поруч побудовані сучасні дитячий садок та школа. Архітектура нагадує споруди знаменитої Ковалівки на Київщині, вотчини політиків та бізнесменів Засух, яким належить і чайкинське сільгосппідприємство ЗАТ імені Тараса Шевченка.

Будинок нотаріуса Олександра Попова збудований в місті Семенівка у 1912 році в стилі класицизму. Це найкрасивіша дореволюційна будівля міста.

За радянських часів тут розміщувалося відділення міліції та поліклініка. Нині це будинок творчості дітей та юнацтва.

Вознесенська церква побудована в Коропі в 1764 році коштом козацького отамана Петра Юркевича, який командував артилерійським підрозділом, що розташовувався в місті, - Генеральною арматою.

Храм має вежоподібну форму з восьмигранним барабаном. Усередині збереглися зразки станкового олійного живопису кінця XVIII століття.

Джерело "Ушівська криниця" знаходиться на березі річки Лоска, правої притоки Десни, за кілометр від села Ушівка у бік Об'єднаного.

З-під землі б'ють сильні джерела питної води, утворюючи маленьке озерце. Статус гідрологічної пам'ятки природи "Ушівська криниця" має з 1964 року. Площа заповідної території складає 0,01 гектари.

Оригінальна цегляна будівля жіночої гімназії споруджена за проєктом архітектора Файнберга в 1912 році.

Сама гімназія була відкрита в Новгороді-Сіверському ще в 1875 році. Випускниці мали право викладати в земських школах.

В 1920 році на базі гімназії було створено єдину трудову школу, реорганізовану згодом у середню школу №1. Статус гімназії їй повернули в 1999 році. В 2023 році гімназія перейменована на Новгород-Сіверський ліцей № 1.

Замкова гора - пагорб над річкою Десна, на якому в X сторіччі була побудована давньоруська фортеця, що згодом стала столицею Новгород-Сіверського князівства.

Дерев'яна фортеця із земляними валами з XII століття була резиденцією династії Ольговичів, обороняла східні рубежі Київської Русі. В'їзд здійснювався через одну браму, всередині знаходився княжий двір і кам'яний собор архістратига Михаїла. З трьох боків дитинець був оточений Окольним містом, де було зведено Миколаївську церкву (зараз на її місці однойменна дерев'яна церква 1762 року).

В другій половині XIV століття фортеця перейшла до рук литовських князів, у 1503 році відійшла до Московії, потім до Польщі, доки не була відвойована Богданом Хмельницьким. У 1708 році фортеця була зайнята Петром I, укріплена, але незабаром втратила значення й була зруйнована.

На місці княжого дитинця встановлено пам'ятник легендарному Бояну - автору "Слова про похід Ігорів", а також пам'ятний камінь.

Іллінська церква у Коропі – незвичайний храм оборонного типу, аналогів якому більше немає на Лівобережжі України.

За однією з версій, основу храму складає вежа, що входила в систему міських укріплень XV-XVI сторічь. Інші дослідники датують споруду другої половиною XVII століття, коли гетьман Дем'ян Многогрішний створив у Коропі особливу гетьманську сотню та артилерійський двір.

Іллінська церква має потужні стіни до 2 метрів завтовшки, вузькі вікна-бійниці, складне планування та систему таємних ходів. Можливо, вже тоді вона виконувала одночасно три функції: релігійну, військову та цивільну. На першому поверсі зберігали харчі та боєприпаси, на другому проводилися богослужіння, а третій був бойовим.

У XVIII столітті церкву-фортецю реконструювали та освятили на честь Святого Іллі Громовержця. За традицією під час великих свят стріляли встановлені на храмі козацькі гармати.

Іллінська церква сильно постраждала під час Другої світової війни, верхню частину було розібрано. Наразі храм передано у розпорядження православної громади Православної церкви України, проте реставрацію заморожено.

Потужний оборонний Спасо-Преображенський монастир на високому березі Десни - один із найдавніших в Україні.

Заснований в 1033 році князем Мстиславом Тмутараканським, тут отримували благословення князі удільного Новгород-Сіверського князівства. Також монастир служив князівською резиденцією (розкопаний фундамент князівських палат).

У XII столітті на території, оточеній фортечною стіною з вежами, було зведено кам'яний Спаський собор. З нього вирушив у похід на половецькі землі князь Ігор Святославич – головний герой "Слова про похід Ігорів".

Іменем цього історичного твору названо створений на базі монастирського комплексу історико-культурний заповідник, музейна експозиція якого розміщена у двоповерховому приміщенні Будинку настоятеля.

Більшість споруд відродженої після монгольського руйнування обителі відносяться до XVII-XVIII століть. Монастир обнесений потужною стіною з кутовими вежами, через оборонний рів перекинутий міст до Святої брами з вежею-дзвіницею, посиленою фланговими вежами.

На території домінує величний Спасо-Преображенський собор (1786-1787 роки), споруджений у стилі класицизму на місці давньоруського храму. Також збереглася Петропавлівська (XVII століття) та Іллінська (1787 рік) церкви, будівля бурси (1657-1667 роки). Спасо-Преображенський монастир чинний, повністю відреставрований у 2003 році.

Окрім музею та храмів, для відвідування відкриті також вежі, галереї та підземелля.

Коропський регіональний історико-археологічний музей розташований у будівлі колишньої Феодосіївської церкви, яку було збудовано у 1880-ті роки у псевдоруському стилі.

За радянської влади з храму зняли бані та розмістили у ньому спочатку кінотеатр, а потім музей.

Значну цінність становлять археологічна, геологічна та етнографічна колекції. В експозиції можна побачити знахідки з Мезинської палеолітичної стоянки, діораму Радичівського городища часів Київської Русі, зразки традиційного одягу та рушників.

У музеї також широко представлені зразки керамічного посуду та кахлі Коропщини, яка була відома як один із провідних центрів гончарства.

Архітектуру краю представляють макети всіх 9 церков, що існували в Коропі на початку XX століття.

Коропський центр дитячої та юнацької творчості розміщений у колишньому. будинку купця Богдана, який був одним із найбагатших підприємців дореволюційного Коропа.

Тут можна побачити роботи вихованців центру, зокрема вироби із кераміки та соломи, зразки розпису.