Пам'ятки Ніжинського району

Садиба Кочубеїв у Тиниці – пам'ятка архітектури національного значення.

Заснована нащадками генерального судді Василя Кочубея, які володіли селом у ХІХ столітті. Центром композиції є садибний будинок Кочубеїв, збудований у XVIII сторіччі. До будинку веде гарна густа соснова алея.

Будівля палацу одноповерхова, кам'яна, прямокутна в плані, із строго симетричною композицією фасадів. Далі в парку знаходиться будівля скарбниці із надбудованим другим поверхом, який змінив первісний вигляд споруди.

Парк у Тиниці був заснований одночасно з Сокиринським парком стараннями Григорія Галагана у першій половні ХІХ століття. Загалом збереглася складна планувальна система з кількох паркових майданчиків з алеями. Дуже цікава архітектурна структура парку: чотири алеї - ялинова, кленова, каштанова та липова - променями сходяться до центру.

До 2006 року на території комплексу було ПТУ. На даний момент будівлі та парк у жалюгідному стані.

Свято-Благовіщенський монастир у Ніжині засновано в 1702 році митрополитом Стефаном Яворським, брат якого служив у цей час настоятелем Свято-Миколаївського собору.

Благовіщенський собор збудовано в 1716 році за проєктом московського архітектора Григорія Устинова в стилі бароко. Мав другу назву - Назарет Богородичний. Всередині збереглися фрагменти розписів XVIII-XIX століть.

До комплексу також входить Петропавлівська церква з дзвіницею (1803 рік), будинок ігумена з трапезною та келіями (1808 рік), а також 12 монастирських крамниць.

В 1999 році комплекс передали громаді УПЦ московського патріархату, діє чоловічий монастир, проте реставрація будівель ведеться дуже повільно. Церковні крамниці використовуються як магазини, перукарні та інше.

Свято-Миколаївський кафедральний собор - головний храм Ніжина, один із перших зразків архітектури українського бароко.

Собор збудований у 1658-1668 роках козаками Ніжинського полку коштом полковників Івана та Василя Золотаренків на місці старого дерев'яного храму. Повторює у камені класичні прийоми української дерев'яної архітектури. Характерна риса архітектури п'ятикупольного храму - "всефасадність", тобто він однаково виглядає з усіх боків. Усередині заслуговує на увагу різьблений іконостас.

В 1663 році Миколаївський собор у Ніжині став центром драматичних подій, пов'язаний із "Чорною радою" - тут було обрано гетьманом Лівобережної України кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького, що прийнято вважати початком Руїни - розпаду гетьманської держави.

Згідно з місцевою легендою, в цьому ж храмі (ще дерев'яному) гетьман Богдан Хмельницький вінчався із сестрою ніжинських полковників Ганною Золотаренко, проте насправді їхнє весілля відбулося в Корсуні.

В 1990 році Миколаївський собор було відреставровано та передано релігійній громаді УПЦ московського патріархату. Тепла церква Іоанна Предтечі (1842 рік), що входила до комплексу, перебудована в Будинок культури (вулиця Батюка, 16).

В сквері встановлено пам'ятники Богданові Хмельницькому та Марії Заньковецькій.

Свято-Михайлівська церква збудована в селі Безуглівка у 1805-1835 роках.

Архітектуру кам'яного храму у стилі класицизму відносять до провінційного ампіру. На церковному обійсті зберігся надгробний камінь на могилі безуглівського поміщика Михайла Сидоренка.

Свято-Петропавлівська церква в Петрівці під Новим Биковим збудована у 1838 році.

Унікальний за архітектурою храм з елементами неоготики має оригінальні бані. Одна з них нагадує формою сильно плескату цибулину, а інша - кульку.

Свято-Покровська церква в Батурині - один із храмів гетьманської столиці, сповідальня гетьмана Івана Мазепи.

Перша дерев'яна церква, споруджена на цьому місці в XVII сторіччі, згоріла під час Батуринської трагедії, влаштованої росіянами.

Кам'яний п'ятикупольний храм було відбудовано в 1789 році в стилі українського бароко. Поруч знаходився будинок церковно-парафіяльної школи.

Комплекс Свято–Покровської церкви був повністю знищений більшовиками в 1936 році.

Відродження храму розпочалося в 2000 році коштом української діаспори, і через 8 років відновлену Покровську церкву було освячено.

Свято-Успенська церква в Фастівцях заснована в 1743 році.

Спочатку храм був побудований з використанням елементів та прийомів російської професійної архітектури.

У 1863 році кам'яна Успенська церква була перебудована у стилі романтизму з використанням елементів руської архітектури. Особливо це вплинуло на архітектуру дзвіниці, яка була добудована.

Спасо-Преображенська церква в стилі бароко зведена на території Ніжинського передмістя Нове Місто.

В архітектурі використано рідкісний прийом об'єднання хрестового об'єму з традиційним для дерев'яної храмової архітектури західних областей триверхим завершенням.

У 1857 році було добудовано дзвіницю, яка не збереглася до наших днів.

У 1861 році в храмі зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну.

Під час Другої світової війни німці під час відступу безуспішно намагалися підірвати храм.

Троїцька церква розташована у грецькому кварталі Ніжина. Однокупольний кам'яний храм у стилі бароко споруджений у 1733 році.

В 1888 році був ґрунтовно перебудований, внаслідок чого набув рис класицизму. Зокрема було повністю змінено форму купола, із західного боку прибудовано двоярусну дзвіницю зі шпилем. Церковне подвір'я обнесене кованою огорожею в кінці ХІХ століття. На огорожі є оригінальний напис з датою останньої реконструкції та прізвищем її ініціатора.

Тривалий час Троїцький храм було закрито, приміщеня церкви використовувалося як архівосховище. Нині Ніжинська міська рада розпочала процес щодо повернення Троїцької церкви громаді міста і ухвалила відповідне рішення.

Хрестовоздвиженська церква на Магерці (колишнє передмістя Ніжина) побудована в 1775 році на місці старого дерев'яного храму як усипальниця полковника Петра Разумовського коштом його вдови.

Церква тетраконхова з чотирма апсидами.

У 1860 році за проєктом землеміра повіту Фаловича із заходу добудовано теплу церкву з двоярусною дзвіницею, поєднану з основним об'ємом довгою залою.

За радянських часів приміщення храму використовувалося як кінозал і фільмосховище. У 1991 році Хрестовоздвиженську церкву було передано УПЦ московського патріархату.

Художній відділ Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського відкрився у 1991 році, з 2021 року розташовується в колишній садибі поміщиків Макарових XIX століття.

Меморіальна дошка на фасаді свідчить, що саме цьому будинку в 1827 році читав свої перші твори Микола Гоголь. Також з родиною Макарових були пов’язані Тарас Шевченко, Євген Гребінка, Марко Вовчок, Марія Заньковецька. Саме тому експозиція музею демонструє трансформацію дворянської садиби, її побуту в період із кінця XVIII до початку XX століття.

Тут планують облаштувати літературну світлицю, експозицію про видатних історичних постатей Ніжина.

В художній колекції музею – роботи видатного українського художника Сергія Шишка, а також Олександра Якимченка, Миколи Стратілата, Вадима Доброліжа та інших. Зараз в музеї функціонує виставкова зала, де проводять виставки сучасних ніжинських художників.

Борзнянський художньо-меморіальний музей "Садиба народного художника України Олександра Саєнка" відкрився 1996 року в будинку родини Саєнків у містечку Борзна на Чернігівщині.

Експозиція висвітлює життя і творчість відомого українського митця-декоратора, чиє ім'я внесене до списку видатних діячів світової культури ЮНЕСКО.

Олександр Саєнко народився у Борзні в 1899 році. Через хворобу ще в дитинстві він втратив слух і мову, але завдяки протекції сусідки Саєнків, письменниці Ганни Барвінок (дружини Пантелеймона Куліша) потрапив до Петербурзького імператорського училища глухонімих. Найбільше прославився роботами у галузі монументального та монументально-декоративного мистецтва в техніці інкрустації соломкою.

В експозиції музею представлені такі його відомі роботи, як "Козак Мамай", "Семен Палій" та інші. Також експонуються килими, гобелени, вибійки роботи Саєнка, зібрана ним колекція ічнянських кахлів, меморіальні речі родини.

Кафедральна церква Всіх Святих – головний храм Православної церкви України у Ніжині, духовний центр грецької громади міста. Розташований на території "грецького кварталу" поряд із грецьким храмом Святого Михаїла.

Всіхсвятська церква збудована у 1782 році грецьким братством Ніжина на місці більш ранньої дерев'яної грецької церкви. Спочатку була виконана в архаїчному балканському стилі. Наприкінці ХIХ століття частково перебудована, фасади доповнені класичними портиками, що надало церкві риси класицизму.

Храм Всіх Святих стоїть на підвалі, склепіння якого спирається на центральний стовп. В інтер'єрі можна побачити різьблений липовий іконостас, виготовлений сучасними ніжинськими майстрами за ескізами художника Олександра Кошеля.

Дворівнева церква Іоанна Богослова в Ніжині збудована в XVIII сторіччі на місці дерев'яного храму (1619 рік).

Її архітектурний стиль характеризується як перехід від бароко до раннього класицизму, де фахівці вбачають руку відомого київського архітектора Івана Григоровича-Барського. На першому поверсі була тепла церква, на другому – холодна.

З балкона Іоанно-Богословської церкви благословив місто та його мешканців Святий Іоанн Кронштадський, коли він відвідав Ніжин у 1893 році дорогою до Києва.

Церкву відреставровано в 1954-1955 роках, відтоді її приміщення використовується як архів.

Збереглися старовинні фрески, цікаві ажурні сходи та огорожі. Ведуться переговори щодо повернення храму православної церкви.

Поруч встановлено пам'ятник мореплавцю Юрію Лисянському, чий батько служив у цій церкві.

Церква Костянтина та Олени на Грецькому (Троїцькому) кладовищі Ніжина - один із трьох з грецьких храмів міста.

Збудована в 1819-1820 роках (за іншими даними - у другій половині XVIII толіття) в стилі бароко коштом багатих грецьких купців братів Зосимів, можливо їх родової усипальниці. Під вівтарними стінами церкви похований один із трьох легендарних братів Зосима – Анастасій, дворянин та кавалер Грецького Командорського Ордену Спасителя. Брати прославилися не лише багатством, а й обітницею безшлюбності, яке поклялися зберігати до звільнення їхньої батьківщини Греції від османського ярма.

Микола Гоголь описав освячення церкви Костянтина та Олени на Грецькому цвинтарі в юнацькій сатирі "Щось про Ніжин, або Дурням закон не писаний".

Нині храм Костянтина та Олени у Ніжині належить до Православної церкви України.