Пам'ятки Вижницького району

Монастир Святої праведної Анни заснований у Вашківцях в 1993 році на шанованій в народі горі Анни.

Згідно з усними переказами, тут колись була жіноча обитель, заснована на честь сміливої та непокірної дівчини Анни, яка врятувалася на горі від турецької безчестя. На цьому місці з'явилося цілюще джерело. В середині ХІХ століття був побудований перший дерев'яний храм, що згорів на початку ХХ століття.

Після здобуття Україною незалежності розпочалося спорудження Свято-Аннинського монастиря. Побудовано собор Святої Анни з нижньою церквою Великомучеників Маккавеїв, келії, господарські корпуси.

Музей Маланки відкрили у місті Вашківці 19 грудня 2016 року при міській бібліотеці. В двох кімнатах загальною площею 50 квадратних метрів представлені найрізноманітніші костюми, в яких маланкували буковинці 50 років тому.

Наразі експозиція музею включає в себе близько 30 костюмів традиційної вашківецької Маланки. Представлені як традиційні маски (діда, баби, цигана, ведмедя), так і сучасні. Зокрема експонуються маски персонажів, які керують Маланкою – “Козака”, “Вулана”, “Бука-шандаря”, а також маски головних персонажів – Маланки та українки. Окрім того, в музеї виставлений ексклюзивний костюм-маска висотою 3 метри - так звана “Вашківецька багачка”.

Крім того, на огляд відвідувачів виставлено близько 200 фотографій починаючи з кінця ХІХ століття до цього часу, 100 оригінальних традиційних масок, які виготовляються лише у Вашківцях. Їх презентували майстри з масок Василь Столяр, Олег Волощук та Микола Марчук.

Всі експонати музею Маланки надали жителі Вашківців, які впродовж тривалих років підтримують традицію маланкування та є активними учасниками Переберії.

Найбільше у музеї Маланки пишаються цимбалами та постолами, які тримав у руках та в яких ходив Іван Миколайчук під час зйомок фільму "Білий птах з чорною ознакою".

Музей природи Національного природного парку "Вижницький" в селі Зеленів з 1986 року розміщується в старовинному будинку, збудованому на початку XX століття для місцевого священика.  

Музей має дев’ять відділів, які розповідають про географію, клімат, геологію та природу Зеленова й інших сусідніх сіл правобережного Припруття. Зокрема, експонується географічна карта рельєфу: місцевість горбиста, окремі ділянки території розташовані на висоті до 400 метрів над рівнем моря й густо розсічені сіткою ярів, долин, боліт.

Більшість натуральних експонатів – опудала тварин, риб і птахів, які водяться на території краю.

На подвір’ї перед будинком ростуть як звичайні для цих країв кущі та квіти, так і екзотичні – кулеподібна туя, колоновидний ялівець, декоративна слива Піссарді, вічнозелена мирта, тюльпанне дерево, платан та інші.

Садиба родини українського письменника Осипа-Юрія Федьковича знаходиться в самому центрі Путили.

Початковий дерев'яний будинок, у якому народився та виховувався майбутній письменник, було побудовано ще в кінці ХVІІІ сторіччя. В повоєнні роки на місці садиби, яка згоріла, було збудовано нову будівлю, в якій розмістилася адміністрація музею та літературна частина, що розповідає про творче життя письменника. В 1974 році було відтворено й саму садибу.

Родинна хата Юрія Федьковича є типовою гуцульською дерев'яною хатою, трохи подовженою, порівняно із звичайними, без додаткових прибудов. Тризрубна в плані, збудована з ялинових зрубів, складається з сіней та двох кімнат: маленької житлової та вітальні.

Сьогодні садиба Федьковича є справжнім етнографічним музеєм Гуцульщини. Тут можна ознайомитися з національними костюмами, побутом, основними видами гуцульського мистецтва від дерев'яного різьбленого начиння до архітектури житлового будинку.

Біля садиби залишився колодязь, воду з якого пив сам Федькович, навпроти входу до музею – його бюст.

Музей-садиба Юрія Федьковича в Путилі є відділом Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Вижницький національний природний парк створено в 1995 році для збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами.

Ландшафтна різноманітність його території вражає: тут є стрімкі схили, мальовничі скелі, водоспади та ущелини, а ялицево-букові ліси займають практично всю територію парку (де-не-де вони досягають висоти 40 метрів і 70-90 сантиметрів у діаметрі). Це одне з двох в Україні місць зростання рідкісної орхідеї - надборідника безлистяного. Є велика кількість джерел мінеральних вод: "Черешенка", "Вижниця", "Лужайки".

Територією Вижницького національного парку прокладено маршрути активного пішохідного туризму, екологічні пізнавальні стежки. Розвивається зелений туризм.

В адміністрації парку діє еколого-просвітницький центр.

Невеликий, але дуже симпатичний одноповерховий палац із триярусною баштою у Чорториї - одна з найзагадковіших пам'яток Буковини. Не відома ні дата побудови, ні ім'я першого власника.

В офіційних реєстрах об'єкт значиться як "палац Манеску" і датується ХІХ століттям. За іншими даними, садиба закладена в XVIII сторіччі землевласником Джурджуваном, а останнім господарем був поміщик Рутківський.

З 1941 року у палаці розміщується Чорторийський чоловічий психоневрологічний будинок-інтернат.

У садибному парку росте двохсотлітнє тюльпанове дерево.

Перевал Шурдин - найвисокогірніший автомобільний перевал України (1173 метри).

Проходить через карпатський хребет Ракова між населеними пунктами Берегомет та Селятин.

Вважається, що цей шлях проклали в 1914 році російські війська під командуванням генерала Олексія Брусилова. Під час Першої світової війни на цій ділянці Карпат відбувалися кровопролитні битви з австро-угорськими військами, причому українці воювали з обох боків.

На братській могилі загиблих воїнів на перевалі Шурдин споруджено каплицю Архістратига Михайла.

З перевалу відкривається чудова панорама Буковинських Карпат.

Печера на вершині гори над Підзахаричами названа на честь легендарного народного героя Олекси Довбуша.

За легендою, у 1740-1741 роках ватажок опришків діяв зі своїм загоном у районі Підзахаричів та Розток. Ця печера служила одним із сховищ повстанців.

Десятиметрова печера є тріщиною в пісковиках шириною 1-1,5 метри.

Військова база з радіолокаційною станцією радянської ППО "Памір" розташована на горі Томнатик, у межах Вижницького району Чернівецької області, на південний захід від села Шепіт та на північному заході перевалу Семенчук.

Працювала з 1960 до 1989 року. На даний момент покинута.

Один із куполів РЛС "Памір" розписаний під великоднє яйце. Тут знімався кліп Джамали на пісню "1944".

Дерев'яна Свято-Іллінська церква розташована в центрі села Шепіт. Збудована в 1898 році на місці старої Успенської церкви, зведеної в 1763 році на честь 60-річчя правління імператора Франца Йосифа.

Церква Святого Іллі в Шепоті є вдалим поєднанням характерної для Буковини традиційної архітектури однокупольного храму та панівної наприкінці ХІХ століття архітектури модерну. Архітектурною домінантою є масивний купол у вигляді плескатої цибулини. Круті дахи над притвором і вівтарем завершуються гостроверхими коньками. Характерна деталь - невеликі стрілчасті вікна з різнокольоровим склом.

У храмі зберігається імператорський трон, який під час розпаду Австрійської імперії в 1918 році не встигли забрати у Відень і залишили в Шепоті.

Свято-Миколаївська церква знаходиться в центрі Путили, поряд із музеєм-садибою Юрія Федьковича, який свого часу виділив землю та гроші на її будівництво.

Є типовим буковинським триярусним храмом. Дерев'яна церква має прямокутний у плані притвор, квадратний неф і гранований вівтар, перекриті трьома майже однаковими верхами, середній з яких трохи вищий і стрункіший за інші. До нефа з обох боків прибудовані притвори гранованої форми, що надає храму майже хрестоподібного вигляду.

Двоярусна дзвіниця, стіни якої також покриті деревом, а шатровий верх - бляхою, гармонійно доповнює церкву і складає разом із нею цілий храмовий архітектурний ансамбль.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква збудована на початку XX століття на сільському цвинтарі Виженки.

Трикупольний храм виконано у гуцульському стилі. Архітектурні деталі приховані під сучасним бляшаним покриттям.

Поруч знаходиться кам'яна каплиця під гонтовим дахом, встановлена ​​на честь скасування кріпосного права в Австрійській імперії у 1848 році. Старовинні написи на стінах каплиці розповідають про важке життя українського селянства під гнітом кріпацтва.

Оригінальна православна Свято-Михайлівська церква у Вижниці відрізняється архітектурою у нехарактерному для буковинських церков стилі бароко.

Михайлівська церква була збудована у 1924 році архітектором Генріхом фон Косовським і спочатку мала інші куполи. Її нинішній вигляд - результат реконструкції після пожежі, яка сталася в 1961 році внаслідок влучення блискавки. Знищені пожежею бані пізніше були відновлені в старообрядницькому стилі - низькими і ніби приплюснутими.

Свято-Михайлівська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Належить релігійній громаді Православної церкви України.

Дерев'яна Свято-Успенська церква в Розтоках побудована в 1846 році. Ранній зразок триярусного буковинського храму з високими, приблизно однаковими по висоті банями.

Церква пофарбована у жовтий колір, бані покриті бляхою.

В інтер'єрі збереглися зразки різьблення та живопису XVIII-XIX століть.

Скеля "Кам'яна Багачка" ("Скам'яніла Багачка"), що знаходиться в селі Усть-Путила, розташована ліворуч від дороги.

Є геологічним утворенням пірамідальної форми заввишки 30 метрів, шириною в основі 12 метрів.

"Кам'яна Багачка" - дуже рідкісна у Карпатах форма вивітрювання. Скеля насправді нагадує фігуру людини, а точніше, жінки. У місцевих жителів її поява овіяна легендою про злу та заможну жінку, яка пошкодувала дрібних грошей для жебрачки, яка вмирала від голоду. На покарання за жадібність вона скам'яніла.

Австрійські колоністи називали скелю "Єпископ", оскільки зубчаста вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.