Пам'ятки Львівської області

Бродівський історико-краєзнавчий музей знаходиться у старій кам'яниці на центральній площі міста.

Будівля була побудована у XVIII сторіччі для католицького монастиря, потім тут розташовувалися різні адміністративні установи.

Музейна експозиція у семи залах висвітлює історію краю з найдавніших часів до середини XX століття. Також представлена ​​фотогалерея визначних пам'яток району, панорама "Броди XVII-XVIII століття".

Особливий інтерес мають матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України в період ЗУНР, а також діяльності ОУН-УПА.

Співробітники музею проводять екскурсії містом та Бродівським замком.

Національний природний парк "Сколівські Бескиди" охороняє унікальну природу північно-східної частини українських Карпат.

Парк площею понад 35 тисяч гектарів створено в 1999 році на базі Сколівського лісового заказника, оголошеного тут у 1983 році з метою охорони букових лісів, а також частини території ландшафтних заказників "Зелемінь" та "Майдан", заповідних урочищ "Дубинське", "Сопот", "Журавлине".

Гірський масив Сколівські Бескиди розташований між річками Стрий, Опір та Мизунка. Абсолютні висоти на території парку – від 600 до 1200 метрів. Тут збереглися чисті букові ліси природного походження, а також еталонні ялинові та ялицеві ліси (вік дерев – понад 100 років). В них водяться олені, косулі, кабани, вовки, ведмеді, та якщо з рідкісних видів - борсук, горностай, кіт лісовий, рись та інші. У 1965 році з Біловезької Пущі сюди завезли 10 зубрів.

На території Національного парку "Сколівські Бескиди" розташовані такі відомі пам'ятки природи, як водоспади "Кам'янка" (село Кам'янка) та "Гуркало" (село Корчин), а також історико-культурний заповідник "Тустань" (село Урич).

Безпосередньо до міста Сколе примикає заповідне урочище "Павлів Потік", в якому є два невеликі водоспади, джерела мінеральної води Ожинова галявина.

У відведених місцях дозволено розбивати намети та розводити багаття.

Палац та парк у Сколе були закладені бароном Евгеніушем Камінські в середині XIX століття, після того, як він придбав сколівські землі у свого друга, графа Потоцького.

В кінці ХІХ століття палац перебудували у стилі необарокко австрійський барон Герман Гредель та його брати Бернард та Альберт, які контролювали місцеву промисловість.

Палац знаходиться у верхній частині міста (район Демня), поряд із трасою "Київ - Чоп". Будівля непогано збереглася, але без декору інтер'єрів. Парк із фонтаном перед головним фасадом обнесений автентичною огорожею.

До 1956 року тут розташовувалося районне відділення НКВС. Нині це Сколівська школа-інтернат.

Проспект Свободи - центральна вулиця міста, найелегантніша та найпрестижніша у Львові.

Виник в XVIII сторіччі на місці нижнього міського валу. Старі назви: Нижні Вали, Німецькі Вали, проспект Леніна. Архітектурна еклектика з рисами класицизму, неоренесансу та бароко.

Проспект Свободи із алеєю посередині починається від Оперного театру. У центрі встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку та скульптурна композиція, присвячена творам поета. Закінчується площею Міцкевича. Колись тут сходилися дві притоки річки Полтви. Посередині – постать Діви Марії. Мармурову статую встановлено коштом графині Северини Бадені в 1861 році, на нинішнє місце перенесено в 1904 році, відновлено в 1997 році. В 1905 році встановлено пам'ятник Адамові Міцкевичу - польському поетичному світочу. На площі також розташована історична будівля готелю "Жорж".

Туристичний центр міста (так звана "Стометрівка"), головний епіцентр політичного життя (так звана "Клумба"), постійне місце зборів неформальної молоді (так звана "Жаба").

Дерев'яна церква Святого великомученика Пантелеймона в Сколе, за переказами, заснована в 1597 році як церква Святої Параскеви. Входить до "оригінальної карпатської трійці" (церкви у Сколе, Верхній Рожанці та Ісаях).

Збудовані майстрами бойківської школи три квадратні у плані зруби накриті чотиригранними наметами. Особливістю архітектури храму є двоярусне рішення бабинця, який має вгорі стіни каркасної конструкції, що зближує його з деякими пам'ятками бойківського типу на Закарпатті.

Квадратна двоярусна дзвіниця прибудована у 1760 році.

За радянської влади у приміщенні храму було відкрито музей народної архітектури.

Нині це діючий храм Української греко-католицької церкви.

Львівський аквапарк "Пляж" - один із найбільших в Україні критих водних оздоровчих комплексів, здатний одночасно прийняти 1 тисячу відвідувачів.

На площі 14 тисяч квадратних метрів розташований 50-метровий спортивний басейн, розважальна зона з 9 водними гірками різної довжини та рівня складності, дитяча зона з дрібним басейном та маленькими гірками.

Для дітей проводяться розважально-ігрові уроки на воді, заняття з дитячого фітнесу та лікувальної гімнастики.

В зоні відпочинку є турецька лазня та джакузі, два бари. Проводяться заняття з аеробіки, фітнесу, танців та інші. У комплекс також входить солярій, фітнес-центр, бістро, інтернет-кафе.

Є зручне паркування.

Австрійський ДОТ часів Першої світової війни розташований на 30-метровій скелі на північній околиці Миколаєва.

У скелі пісковика вирубано вхід та два окремі приміщення 20 на 7 метрів. На другий поверх до кам'яно-бетонної вежі ДОТу ведуть сходи.

ДОТ використовувався як спостережний пункт та центр управління вогнем - з висоти добре проглядається північна частина міста Миколаєва та дорога, що веде до нього.

"Андроповським джерелом" у Східниці називають джерела мінеральних вод №25 та №26, розташовані поруч один з одним на узліссі неподалік санаторію "Зелений бір" у південній частині курорту.

За своїм хімічним складом це слабомінералізовані, гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієві води типу "Нафтуся". Здебільшого їх застосовують для лікування урологічних захворювань.

Розхожа назва "Андроповське джерело" пов'язана з тим, що у 1980-х pоках водою із цих джерел лікувався радянський генсек Юрій Андропов. За легендою, воду для нього доставляли спочатку вертольотом до найближчого військового аеродрому, а потім реактивним військовим літаком прямо до москви.

Найдавніша аптека у Львові працює на площі Ринок вже майже 300 років.

Аптеку в кам'яниці "Під чорним орлом" відкрив у 1735 році військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп, про що свідчить кована вивіска з емблемою медицини над входом. По обидві сторони акуратного порталу розташовано рельєфні портрети бога лікування Ескулапа та його доньки - богині здоров'я Гігієни.

Зберігся старовинний інтер'єр торгового залу, розписи віденських майстрів на стелі, старовинні ваги та касові апарати.

В 1966 році тут відкрився Музей історії фармацевтики, експозиція якого налічує понад 3 тисячі експонатів. В експозиційних залах можна оглянути різноманітні фармацевтичні пристрої, реконструкцію житла аптекаря, підземну алхімічну лабораторію.

На подвір'ї відтворено вигляд житлового будинку багатого міщанина ХVI-XVII століття.

Аптека "Під чорним орлом" продовжує служити людям і в наш час, ставши державною аптекою № 15. Окрім ліків, тут можна придбати відоме у всьому світі "Залізне вино" (водний розчин сахарату заліза, що вживається при залізодефіцитній анемії) та популярну львівську настоянку "Вігор", яка вважається засобом підвищення потенції. Продаються тут і пам'ятні сувеніри.

Аптека-музей всесвітньо відомого винахідника промислової переробки нафти Йогана (Яна) Зега відкрилася 2021 року у міському парку культури та відпочинку міста Борислав, ще є провідним центром нафтової промисловості Галичини. Тут розташоване одне з найбільших родовищ озокериту, тобто гірського парафіну, що має лікувальні властивості.

Експозиція музею знайомить відвідувачів з історією галицької фармацевтики, експериментами з перегонки нафти, видобуванням та використанням озокериту, видатними постатями Борислава та життєвим шляхом Йогана Зега.

Зокрема, представлено модель дистилятора – приладу для розділення нафти на фракції, а також колекції аптечних штангласів і гасових ламп різних епох.

Аріанська вежа у Белзі, також відома як Каплиця Снопковських, є найдавнішою зі збережених архітектурних пам’яток міста. Зведена у 1606 році, про що свідчить кам'яна табличка з гербом "Равич" на фасаді.

Невисока цегляна шестикутна споруда розташована на давньому цвинтарі при в'їзді в середмістя Белза. За однією з версій, її звів белзький хорунжий Андрій Снопковський як каплицю-усипальню. Великий підвал з окремим входом, перекритий бочковим склепінням, очевидно є поховальною криптою родини Снопковських. Не виключено, що споруда могла виконувати й оборонні функції як частина міських укріплень.

Незвичайну архітектуру каплиці пояснюють тим, що її засновник міг бути прихильником аріанства – однієї з течій раннього християнства, яка відродилася у Речі Посполитій у XVI-XVII століттях у формі социніанства. Звідти й поширена назва – Аріанська вежа.

Від початку XIX століття споруда використовувалася як склад сорошна та солі. Зараз частково відреставрована. Є одним із об'єктів Державного історико-культурного заповідника в місті Белзі.

Арт Центр "Дзиґа" у Львові є резиденцією творчого об'єднання "Дзиґа" - організації художників, громадських діячів та підприємців. Діє з 1993 року.

В галереї представлено сучасне мистецтво. Щовечора в клубі проходять джазові чи блюзові концерти.

При галереї працює кафе "Під клепсидрою" - місце зустрічей львівської богеми з демократичною та творчою атмосферою.

Артцентр "Фабрика Повидла" (Jam Factory Art Center) – центр сучасного мистецтва у Львові, який організовує виставки, театральні, музичні, освітні та спільното орієнтовані проєкти.

Виставковий простір площею 3410 квадратних метрів відкрився 2023 року в районі Підзамче, на території колишньої фабрики спиртових напоїв "Йозеф Кронік і син", де за радянських часів виготовляли повидло.

Архітектурною домінантою будівлі є неоготична вежа 1910 року, де збереглися автентичні сходи, вікна і двері. Історична виставка на другому поверсі неоготичної вежі розповідає про історію будівлі та підприємств, що діяли у цій пам'ятці індустріяльного передмістя Львова.

Серцем комплексу є Велика виставкова зала, де після відкриття артцентру розмістилася виставка "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми". Тут представлено більше сотні робіт українських художниць і художників: від ХІХ століття по сьогодні.

"Чорний куб" слугує мультифункційним простором для різноманітних подій. Театр для перформативних практик оснащено сучасними технологічними засобами.

На території комплексу працють, кафе, бар і сувенірна крамниця, є великий паркінг та укриття. У внутрішньому дворику, кафе та барі дозволено перебувати з тваринами.

Археологічний музей Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України працює у Львові з 2001 року.

Розміщений в історичному будинку Наукового товариства імені Шевченка, яке раніше керувало українськими археологічними дослідженнями у Галичині.

У музеї представлені артефакти від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Західної України.

Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва доби палеоліту (більше 50 тисяч років тому), у період існування трипільської культури (IV–III тисячоліття до нашої ери), у ранньослов’янський час (V-VII столріччя нашої ери), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та інше.

Загалом представлено понад 2000 експонатів.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові - один із найкрасивіших архітектурних ансамблів міста, перлина українського бароко. Головна святиня Української греко-католицької церкви, де тривалий час розташовувалася резиденція митрополитів УГКЦ.

Першу церкву на Святоюрській горі у Львові було засновано ще за часів Галицько-Волинського князівства. Нинішній храмовий комплекс споруджено в 1744-1770 роках за проєктом Бернарда Меретина, який поєднав стиль рококо з українською сакральною естетикою. На головному фасаді встановлені скульптури Івана Пінзеля. На дзвіниці розміщено найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Найцінніша реліквія храму - чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії (XVII століття).

У соборі Святого Юра поховані митрополити Андрій Шептицький та Володимир Стернюк, патріарх Йосип Сліпий.

Поруч з собором знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 році зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ.

З 1998 року собор Святого Юра разом із ансамблем історичного центру Львова входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.