Пам'ятки Житомирського району

Кам'яна Свято-Вознесенська церква в Андрушках збудована у 1850-1859 роках. Нині реставрується, зокрема на меценатські кошти цукрового заводу.

Будівля школи Свято-Георгіївського василіанського монастиря в Любарі, що непогано збереглася, побудована в 1775 році.

Входила в комплекс Георгіївського монастиря, який був заснований в 1666 році як єзуїтський греко-католицький (за іншими даними - в 1604 році як православний). З 1752 року при монастирі діяла школа, в шести класах якої навчалося 450 дітей. Після того, як орден єзуїтів був розпущений, монастир та школа стали василіанськими.

Будівля школи в стилі бароко, цегляна, двоповерхова, з фігурним фронтоном. Стіни будівлі укріплені контрфорсами.

Приміщення школи досі використовується за призначенням – тут розміщується Любарський професійний ліцей.

Свято-Духівський чоловічий монастир створено поблизу села Городське після того, як у 2000 році архієпископ Житомирський та Овруцький Ізяслав потрапив тут у автомобільну аварію.

На березі озера в сосновому гаю збудовані дерев'яна церква, трапезна, келії та господарські приміщення. У монастирі зберігаються мощі святих Пантелеймона Цілителя, Ніни, Варвари.

На території монастиря Святого Духа створено меморіальний комплекс "Українська Голгофа", присвячений жертвам геноциду українського народу та репресії проти православного духовенства.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква в селі Соловіївка була збудована в 1789 році. В 2010 році зусиллями сільської громади було відновлено дзвіницю, демонтовану за радянської влади.

20 серпня 2020 в Миколаївській церкві сталася пожежа, внаслідок якої храм вигорів повністю.

Дві статуї апостолів Луки та Марка з цієї церкви зараз перебувають у Київському Національному художньому музеї.

Наразі триває відбудова Свято-Миколаївської церкви.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Житомирі вважається визначною пам'яткою архітектури ХІХ століття, належить до найстаріших кам'яних культових споруд міста.

Збудований коштом житомирського купця Михайла Хаботіна, який згодом був похований під вівтарною частиною церкви.

Тут був охрещений відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 1927 року Михайлівська церква діяла як храм української автокефальної православної громади, потім була закрита. За радянських часів тут розміщувалося товариство "Знання" та ляльковий театр.

Нині це діючий храм Православної церкви України. В 1991 році розпочалася реставрація. При соборі діє недільна православна школа.

Тригорський Свято-Преображенський чоловічий православний монастир заснований в 1583 році князем Володимиром Житомирським.

Для святої обителі князь визначив відокремлене місце серед густої діброви на найвищому березі річки Тетерів. В XVIII сторіччі монастир перейшов до уніатів, але в 1839 році був повернутий православній церкві.

Монастир компактний та затишний, складається лише з лаконічної Преображенської церкви (1854-1873 роки) та келійного корпусу (1782 рік). Головна святиня - ікона Тригірської Божої Матері.

Від огорожі відкривається ефектний вид на заповнений водами водосховища каньйон Тетерева з високими скелястими берегами, вкритими мішаним лісом.

Кам'яна церква Свято-Троїцька церква розташована в центрі села Стара Чортория. Храм збудовано на початку ХХ століття. Нещодавно до церкви було прибудовано нову дзвіницю.

Троїцька церква є чинним храмом. Належить до УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський Архієрейський собор розташований в одному з найдавніших історичних районів Житомира – на Подолі, тому його ще називають Подільською церквою.

Церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Належить УПЦ московського патріархату.

Високий та стрункий Хрестовоздвиженський кафедральний собор розташований в історичному серці Житомира на Замковій горі.

Храм у візантійському стилі збудовано в 1900 році на місці дерев'яної Троїцької церкви, що існувала з XVII сторіччя.

В 1930-ті роки храм було закрито радянською владою, пізніше передано обласному краєзнавчому музею. В 1987 році в ньому розмістили експозицію музею природи, геологічна колекція якого була заснована волинським губернатором Михайлом Чертковим ще в XIX столітті.

Після тривалих дискусій щодо повернення Хрестовоздвиженського собору православним віруючим, в 2011 році його було передано УПЦ московського патріархату та освячено в 2014 році.

"Головою Чацького" в Житомирі називають скелю химерної форми над річкою Тетерів (30 мметрів), геологічна пам'ятка державного значення.

За легендою, звідси кинувся в річку польський шляхтич Чацький, якого переслідували козаки. За іншою версією назва пов'язана з прізвищем засновника Кременецького ліцею Тадеуша Чацького.

Скелю добре видно з оглядового майданчика на греблі Тетерівського водосховища та з пагорба біля Монументу Слави. Навпроти - скеля "Чотири брати".

Скеля "Голова Чацького" - популярне місце літнього відпочинку мешканців Житомира.

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор вважається символом міста Житомира, один з найбільших православних храмів України.

Споруджений в 1866-1874 роках архітектором Карлом Рахау як головний православний храм Волині на місці василіанської церкви. Витриманий у візантійсько-руському стилі з характерними рисами давньоруської архітектури ХІ-ХІІ сторічь. Висота веж досягає 53 метри.

Інтер'єр багато оформлений з використанням місцевого граніту та лабрадориту.

Ставецька загальноосвітня школа заснована у 1895 році як однокласне народне училище меценаткою Ольгою Вангенгейм, родичкою поміщика Василю Піхну, який володів садибою у Ставках. У 1903-1904 pоках меценатка побудувала своїм коштом нову школу, вже двокласну, з шестирічним навчанням, яку передала повітовому земству. Сама Вангенгейм працювала у школі вчителькою.

Двоповерхова дерев'яна будівля школи повністю збереглася. У ній розміщується Ставецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Встановлено меморіальну дошку.

Хорошівський народний музей історії відкрито в 1988 році в центрі селища Хорошів.

Наразі колекція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів. У тому числі - знаряддя праці древніх людей (кам'яні молотки, сокири, зубила, скребки тощо); дерев'яні предмети побуту поліщуків (ткацький верстат, коловорот, рубель, гребінки для чесання льону тощо); праски, самовари; мапи, купчі земельних ділянок, векселі, паперові та металеві гроші; домоткані рушники, сорочки; військові нагороди періоду Другої світової війни та інше.

Заслуговує на увагу "Геометричний План" (1906 рік) про продаж поміщицею Трубецькою селянинові Гефці трьох десятин землі в селі Горошки (стара назва Хорошова).

Також у музеї є експозиція "Кутузов та Горошки", присвячена перебуванню полководця у своєму маєтку в Горошках.

Пулинський народний художній музей "Пулинські барви" відкрився в 2012 році з ініціативи гуртка художників "Пулинське земляцтво". Розташовується в Центрі культури і дозвілля Пулинської селищної ради.

Основу експозиції складають роботи місцевих художників, серед яких Володимир Дзюбенко, Леонід Фесенко, Валентин Войтенко та інші.

Також у 2023 році в Центрі культури і дозвілля відкрили етнографічну експозицію "Українська хата - берегиня роду".

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована в Кодні у 1841 році коштом тодішнього власника села Михайла Корженевського на місці згорілого дерев'яного храму.

Храм виконаний у стилі класицизму. На стінах фасаду церкви масивний портал з чотирма колонами, а верхів'я прикрашає кругла баня ледь приплюснутої форми. Через свої чотири великі колони та прямокутні форми церква нагадує традиційні храми Стародавньої Греції та Риму, але ближче, все ж таки, до храмів останнього, адже має тосканський архітектурний ордер.

Триярусна дзвіниця споруджена коштом парафіян в 1865 році. В інтер'єрі церкви збереглися декоративні розписи початку ХХ століття.

Разом із дзвіницею церква Різдва Богородиці має статус пам'ятки архітектури національного значення.