Пам'ятки Кременця

Кам'яний Кременецький замок на місці давньоруського городища виник у XII сторіччі на вершині Замкової гори (Бони). В XV столітті, за наказом Великого князя Литовського Вітовта, його зміцнили оборонними мурами.

Розквіт Кременецького замку пов'язаний з ім'ям неаполітанської принцеси Бони Сфорца, дружини польського короля Сигізмунда I, який подарував їй Кременець у 1536 році. Родичка римського імператора, Бона зміцнила замок, що мав на той час три вежі, високі стіни та озброєний гарматами гарнізон. На замковому дворі розміщувалися казарми, пороховий льох, облоговий колодязь (80 метрів) та палац, який Бона перетворила на розкішну резиденцію. Хоч достовірних відомостей про перебування королеви Бони в Кременці немає, але з тих часів ходять легенди про її красу, темперамент, досвідченість в інтригах, але також і про крайню жорстокість.

В 1648 році Кременецький замок був узятий штурмом і повністю зруйнований козацьким загоном Максима Кривоноса. Збереглися вежа з воротами та оборонні стіни.

Екскурсії проводять працівники Кременецько-Почаївського державного історико-культурного заповідника.

Заснований у XVII сторіччі Кременецький православний Богоявленський монастир нині займає приміщення збудованого в 1760 році Станіславом Потоцьким католицького монастиря реформаторів.

Саме при Богоявленському монастирі в 1633 році в Кременці було створено першу школу, друкарню та лікарню. Обитель отримала благословення митрополита Петра Могили. В 1638 році в братській друкарні було видано один із перших церковнослов'янських підручників - "Кременецьку граматику". Згодом школу було перетворено на єзуїтський колегіум, а нинішнє приміщення Богоявленський монастир отримав після ліквідації греко-католицької унії в 1832 році.

На початку XX століття над Святою брамою звели триярусну дзвіницю. При монастирі діяла братська Свято-Миколаївська церковно-парафіяльна школа. В 1959 році монастир було закрито, в 1990 році відродився як жіночий УПЦ московського патріархату.

Будинками-близнюками в Кременці називають незвичайний за архітектурою житловий будинок у стилі бароко.

Складається із двох симетричних частин, які накриті окремими двосхилими дахами і трохи відрізняються один від одного в деталях оформлення.

За легендою, колись тут мешкали брати-близнюки.

Планується реставрація.

Гора "Дівочі скелі" у Кременці - пам'ятка природи державного значення.

Мальовничий скельний відрог висотою 376 метрів розташований у північно-східній частині міста, в межах Національного парку "Кременецькі гори".

З горою пов'язана легенда про полонених татарами дівчат - мешканок розореного кримчаками Кременця. Не бажаючи потрапити в рабство, дівчата кинулися в прірву зі скелі, яку відтоді називають "Дівочою".

Ламані, нагромаджені в первозданному хаосі брили, стрімкі урвища та дивовижні кам'яні композиції, чорні прірви гротів та печер довгою стрічкою довжиною 2,6 кілометри опоясують гору. Черепашкові щільні вапняки, що виходять на поверхню стрімкими карнизами, створюють своєрідну неповторність та красу.

Величний комплекс будівель єзуїтського костелу, монастиря та колегіуму в стилі бароко є архітектурною домінантою Кременця.

В XVIII-XIX сторічях це був один із найбільших центрів освіти на подільських та волинських землях. Монахів-єзуїтів запросив до Кременця князь Януш Вишневецький для створення католицького колегіуму на базі братньої школи Богоявленського монастиря. В 1731-1743 роках відомий італійський архітектор Паоло Фонтана коштом Вишневецьких збудував костел Святого Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки (зараз Преображенський собор Православної церкви України) з прилеглими до нього навчальними корпусами.

В 1805 році з ініціативи історика та просвітителя Тадеуша Чацького колегіум було перетворено спочатку на Волинську гімназію, а потім на Волинський ліцей. Відомий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер) заклав при ньому ботанічний сад, що існує й досі. В 1832 році, після придушення польського повстання, вищу школу було закрито, а її бібліотечні фонди та викладацький склад стали основою для створення Київського університету. Замість ліцею було відкрито духовну семінарію.

Після повернення поляків на початку XX століття ліцей було відновлено, а за радянських часів на його базі відкрили педагогічне училище. Нині це Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка.

Костел святого Станіслава у Кременці збудований у XIX столітті коштом парафіян після того, як російська влада відібрала у католиків францисканський монастир і переробила його на православний собор Святого Миколая.

За зразок нового католицького храму було взято костел Святої Катерини у Петербурзі. В 1908 році храм прикрасили чеськими вітражами.

При вході в костел Святого Станіслава привертає увагу високохудожня мармурова чаша з барельєфом Богоматері, виготовлена в 1872 році відомим волинським скульптором Віктором Бродзьким. Зліва від входу – пам'ятник Юліушу Словацькому роботи польського скульптора Вацлава Шимановського.

Зберігся орган на 8 регістрів.

Будівля Кременецької школи мистецтв імені Михайла Вериківського збудована в ХІХ століттіц, є пам'яткою архітектури.

За польських часів у ній розміщувалася поліклініка. З 1939 року – музична школа.

Кременецький ботанічний сад при Кременецькому ліцеї заснував в 1806 році ірландський садівник, паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер).

На 4,5 гектарах він висадив 460 видів місцевих рослин та 760 завезених із різних місць. Вже до 1809 року чисельність дерев та чагарників досягла 12 тисяч. Серед них: каштан їстівний, сосна канадська, азалія понтійська, араукарія, бук червонолистий, гінкго, шовковиця біла, інжир, ясен білоцвіт, тюльпанове дерево.

Після розформування ліцею в 1832-1834 pоках найцінніші породи перевезли до Києва до саду університету Святого Володимира.

Наразі Кременецький ботанічний сад є пам'яткою садово-паркового мистецтва. Займає 200 гектарів.

Перший у Кременці музей під назвою Muzeum Ziemi Krzemienieckiej виник як частина кременецького ліцею.

Наразі Кременецький краєзнавчий музей налічує 65 тисяч експонатів. Розміщується в будівлі колишньої духовної семінарії. У 10 залах представлено археологічні знахідки, нумізматичні колекції, старовинну зброю, предмети побуту, вироби народних промислів, перші видання та особисті речі польського поета Юліуша Словацького та інших відомих кременчан.

Літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького відкрито в Кременці в садибі Янушевського (діда поета), в якій він провів дитячі роки в 1814-1828 роки.

Словацький - один із найвідоміших польських поетів часів романтизму. В Кременці він народився й прожив багато років, а потім неодноразово оспівував рідне місто у своїх творах. Багато об'єктів у місті пов'язані з ім'ям Словацького: рідний дім, ліцей, в якому викладав його батько, могила матері на Туницькому цвинтарі.

Музейна експозиція розміщена у восьми кімнатах, кожна з яких відбиває певний етап творчого шляху поета. Фонди музею становлять 1500 експонатів. З 2004 року в музеї діє розгорнута експозиція "Година думки Юліуша Словацького".

Палац графині Кароліни Дзембовської збудований у стилі неокласицизму архітектором Юзефом Гофманом до 1750 року.

Будівля витримана в романтичному стилі з елементами мавританського колориту. Навколо вілли англійським садівником Діонісієм Міклером було розбито парк.

В кінці ХІХ століття садиба належала графу Павлові Демидову. Нині – це середня школа №2.

Пам'ятник козакам Максима Кривоноса, які загинули в 1648 році під час штурму Кременецького замку, а також могили з кам'яними козацькими хрестами XVII-XVIII сторічь знаходяться на території нинішнього П'ятницького цвинтаря біля підніжжя гори Черчі.

Збереглося понад сто кам'яних надгробків із хрестами, на частині яких можна прочитати написи. Пам'ятник у вигляді хреста встановлено в 1995 році.

Свято-Миколаївський собор у стилі бароко спочатку був споруджений як костел францисканського монастиря, заснованого в 1606 році коштом Вишневецьких (за легендою, засновницею обителі була королева Бона).

При монастирі діяла братська школа та друкарня, де було надруковано "Кременецьку граматику". В 1832 році, після поразки польського повстання та початку русифікації західноукраїнських земель, костел було перетворено на православний собор. При реконструкції храм втратив готико-ренесансний вигляд і набув рис бароко.

Нині храм діючий.

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього у Кременці розташована навпроти Богоявленського монастиря.

Збудована у XIX столітті без єдиного цвяха у так званому "волинському" стилі. Пожежа 1942 року знищила майже повністю всі дерев'яні будинки та святині Кременця. Вціліла лише православна церква Воздвиження Чесного Хреста.

Воздвиженська церква належить до Православної церкви України.