Пам'ятки Чугуївського району

Вовчанський історико-краєзнавчий музей є одним із найстаріших музеїв Харківської області. Музей було створено в 1912 році з ініціативи вченого-археолога, невтомного збирача краєзнавчих матеріалів та старожитностей, першовідкривача салтівської археологічної культури Василя Бабенка в спеціально збудованій будівлі у стилі модерн.

В 1941 році, під час бомбардування міста Вовчанськ музей було пошкоджено. В 1963 році на базі його колекцій, що вціліли, було створено новий історико-краєзнавчий музей.

Експозиція музею знайомить з історію міста, етапами розвитку Вовчанська. Зібрані традиційні для краю зразки народної творчості - вишивки, різьблення по дереву, картини, а також предмети народного побуту.

У відділі археології представлено пам'ятки салтівської археологічної культури.

Російсько-українська війна

Згідно з інформацією Вовчанської міської військової адміністрації станом на кінець 2024 року місто Вовчанськ практично зруйноване російськими окупантами. Музейна колекція завчасно евакуйована в безпечне місце.

Зміївський краєзнавчий музей було створено в 1991 році. Музей розташовується в старовинній двоповерховій будівлі.

Основу експозиції складають археологічні знахідки, зроблені на території Зміївщини – понад 10 тисяч експонатів. Зокрема, представлені знаряддя праці кам'яної доби, зброя та кольчуга часів Київської Русі, предмети побуту ХІХ століття, серед яких найбільший інтерес представляють ткацький верстат та примітивна пилорама.

В картинній галереї найцікавіші роботи місцевих художників, що зображують аварію царського поїзда і заснований на цьому місці Спасів скит, легендарну Козачу гору.

Історико-археологічний музей–заповідник "Верхній Салтів" імені Василя Бабенка розташований на правому високому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець).

У 1900 році місцевий вчитель Василь Бабенко виявив тут велике катакомбне поховання залізного віку. Пізніше було розкопано стародавнє місто Сарада (VIII-Х сторіччя), засноване аланами (переселенцями з Кавказу), яке входило о складу Хазарського каганату. Городище площею 120 гектарів було оточене трьома лініями укріплень. Внутрішній вал укріплений кам'яною стіною завтовшки 3 метри. За місцем знахідки цю археологічну культуру назвали Салтівською.

У 1989 році на базі Верхньосалтівського комплексу було створено історико-археологічний музей-заповідник "Верхній Салтів". Частина зроблених тут археологічних знахідок представлена в музейній експозиції.

Бугристі піски – єдина в Харківській області напівпустеля (іноді її називають Харківською або Кицівською пустелею).

Еолові піщані відкладення, схожі на дюни, виникли на місці танкового полігону під Чугуєвом, який експлуатувався з 1960-х по 1990-ті. Піщані пагорби місцями вкриті мохом, лишайником, травою та чагарником.

Величезна піщана територія приваблює джиперів-екстремалів. Іноді трапляються іржаві снаряди.

Висока круча над Сіверським Донцем на південній околиці села Коропове, з 60-метрової висоти якої відкриваються чудові краєвиди на околиці.

Прозвана Козачою горою, оскільки поряд розташовувався козацький Миколаївський монастир, руїни якого збереглися в селі. Коли імператриця Катерина II в 1788 році ліквідувала Запорозьку Січ, було знищено й монастир, в якому ховалося багато козаків-утікачів.

За легендою козаки в чернечих рясах проривалися через ряди російських військ, що оточили монастир, і кидалися з берегової кручі в річку, намагаючись врятуватися вплавь. Нині на горі встановлено пам'ятний хрест.

Краєзнавчий музей імені Трохима Суліми розташований в центрі селища Печеніги в історичній будівлі колишньої Ново-Бєлгородської центральної каторжної в'язниці для політичних в'язнів.

Ново-Бєлгородський каторжний централ збудований у Печенігах (на той момент - Ново-Бєлгороді) в 1854 році та входила до комплексу будівель військового поселення. У різний час тут відбували термін відомі народники: Олександр Долгушин, Іполит Мишкін, Яків Рибіцький , робітник-революціонер Петро Алексєєв та інші. Тут був ув'язнений і український поет-революціонер Павло Грабовський. Збереглася камера з нарами та зафарбованими у чорний колір вікнами.

Печенізький краєзнавчий музей був відкритий 26 березня 2002 року. Основою музейної збірки стали предмети з колишнього Громадського історичного музею селища Печеніги. Фонди музею налічують понад 3,3 тисячі предметів, які експонуються в 12 виставкових залах.

Особливу цінність мають археологічні знахідки з розкопок могильних курганів катакомбної культури III тисячоліття до нашої ери та поселення доби неоліту V- IV тисячоліть до нашої ери.

Руїни колишнього маєтку Бекарюкових розташоваі на вершині пагорба над селом Василівка.

В центрі садиби - невисокий будинок із портиком, а перед ним - по обидва боки вперед витяглися господарські флігелі, прикрашені стовпами і навіть колонами.

До наших днів зберігся сад із липовими алеями.

Соколівський музей бойового братства відкрито в селі, у якому в 1943 році під час Другої Світової війни вперше вступили у бій проти німецько-фашистських військ чехословацькі добровольці 1-го окремого чехословацького батальйону під командуванням полковника Людвіка Свободи.

В ході битви було знищено близько 300 солдатів та офіцерів противника, 19 танків та 6 бронетранспортерів. Підпоручику Отакару Ярошу першому із закордонних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ордени та медалі отримали й інші чехословацькі та радянські воїни, що билися з ними пліч-о-пліч.

Центральне місце в експозиції музею бойового братерства займає діорама "Бій 8 березня 1943 року в селі Соколове".

Також представлені документи, особисті речі, обмундирування чехословацьких воїнів, зразки бойової техніки. Окремо виставлені подарунки та сувеніри іноземних гостей.

Унікальний Музей води створено в 1983 році. на базі Кочетоцької водопровідної станції (сьогодні ПУВКГ "Донець") з ініціативи талановитого інженера Сергія Комара.

Понад 2 тисячі експонатів розповідають про історію річки Сіверський Донець, про будівництво водопровідної станції та роль води в житті людей взагалі.

Великий інтерес у відвідувачів викликають схеми басейну річки Сіверський Донець із колекціями археологічних знахідок та зразками корисних копалин.

Музей води розташований у будівлі громадсько-культурного центру ПУВКГ "Донець".

Перший український музей горілки відкрився в 2008 році на території лікеро-горілчаного заводу Prime під Чугуєвом.

В експозиції представлені незвичайні чарки, вилиті вручну графини, самогонні апарати, старовинні та сучасні пляшки, етикетки та плакати різних історичних епох та багато інших. Більше 1000 унікальних експонатів розкривають історію виготовлення та споживання традиційного для слов'янських народів напою.

Проводяться безкоштовні екскурсії на завод, у ході яких можна ознайомитися з виробничим процесом та відвідати основні цехи заводу: депалетизації, водопідготовки, три рівні купажних цехів, цех розливу, палетизації, а також приміщення адміністративно-побутового комплексу – лабораторію, дегустаційну залу, галерею Менделєєва тощо.

Можна замовити професійну дегустацію продукції ТМ Prime.

Музей паперу створений на Зміївській паперовій фабриці в 2018 році в будівлі, якій вже понад 125 років. 

Експозиція музею розповідає історію розвитку паперової галузі від давнини до нині, демонструє процеси виробництва та екотехнології, що використовуються в сучасному світі та зокрема на фабриці в Змієві. Серед експонатів – верстати й обладнання поліграфічної та видавничої справи, зразки паперу та виробів з нього. Вік деяких експонатів сягає понад 200 років. Головними музейними експонатами є унікальні верстати, на яких створювався папір на початку XX століття.

Для відвідувачів музею проводяться реальні та віртуальні екскурсії приміщенням музею, приміщеннями лабораторіями, де створюється екопапір та виробничими цехами.

Гомільшанські ліси - заповідний масив листяного лісу на березі річки Сіверський Донець за 40 кілометрів на південь від Харкова, між селами Велика Гомольша та Коропове.

Національний природний парк "Гомільшанські ліси" створено в 2004 році, проте ще в ХVIII сторіччі на природну цінність місцевих ландшафтів звернув увагу Петро I, видавши указ про виділення поблизу Гомольші заповідних корабельних гаїв. У 1970-х роках було створено заказник "Гомільшанська лісова дача", довкола стали з'являтися бази відпочинку.

Перелік рідкісних рослин у лісі становить 132 види. Одну з ділянок називають "філією тайги", оскільки тут ростуть дуже високі сріблясті ялинки. Донині збереглося близько 500 гектарів дубового лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 300-річні дуби.

Тут водяться рідкісні птахи, зокрема орлан-білохвіст, орел-могильник, рибалок блакитний, бджолоедка, сиворакша, вівельга та інші. Мальовничу затоку Косач уподобали водоплавні птахи.

Збереглися археологічні пам'ятки Кам'яного та Бронзового віку, городища та могильники скіфської, аланської та слов'янської давнини.

Відпочинковий комплекс "Осинове Плесо" розташований на мальовничому березі Сіверського Донця на східній околиці Чугуєва.

Виконаний в етнічному стилі: українська хата-мазанка з очеретяним дахом, обгороджене тином сільське подвір'я, дерев'яна різьблена криниця у дворі. На території можна відвідати автентичну українську хату-музей, у якій відтворено стан побуту українського селянства ХVІІІ-ХІХ століть. Експонується унікальна колекція предметів побуту та декоративно-ужиткового мистецтва, зібрана засновником комплексу Павлом Зекцером.

До послуг гостей трирівнева лазня, риболовля, місця для пікніків. Під час проведення репінських пленерів комплекс приймає художників, тут експонуються їхні картини.

Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" створений у 1990 році на березі Печенізького водосховища, на межі степу та лісостепу.

Його площа складає близько 4,5 тисяч гектарів. На території парку є незаймана ділянка українського лугостепу, де росте безліч рідкісних рослин, включаючи занесені до Червоної книги України. Тут знаходиться агроферма, на якій відновлюють популяцію дроф - рідкісних степових птахів, які, як і страуси, не літають, а пересуваються бігом по землі. У парку також водяться байбаки та інші рідкісні тварини.

Територія ландшафтного парку "Печенізьке поле" простягається вздовж балок Гнилушка та Сулимів Яр, що ведуть до Печенізького водосховища.

Музей "Мекка футуризму"  створюється в селі Красна Поляна в колишній садибі харківського купця Михайла Синякова та його п’яти доньок, які на початку ХХ століття дружили з багатьма відомими авангардистами і приймали їх у себе в обійсті. Вважається, що саме в садибі Синякових на Харківщині народився світовий футуризм, музами якого були сестри Синякови. 

Найвідоміша з сестер - українська художниця, близька до авангарду, графікеса, ілюстраторка Марія Синякова-Уречина. В українському мистецтві 1910-1920-х років вона репрезентувала неопримітивістський напрямок. Її роботи зберігаються в Національному художньому музеї України,  Музеї сучасного мистецтва (Нью-Йорк) та приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Окрім меморіального значення, садиба Синякових має велике архітектурно-художнє значення, оскільки є взірцем дерев’яних паркових садиб кінця ХІХ століття. Нині це єдина будівля такого типу, що збереглася на Зміївщині. В самому будинку збереглася ліпнина, пічка, дерев’яна підлога, а також червоні шпалери на стіні.

Музей "Мекка футуризму" є філією Зміївського краєзнавчого музею.