Пам'ятки Володимирського району

Перші укріплення міста Ладомир між річкою Луга та двома її притоками виникли в ранньослов'янські часи.

Земляні вали чотирикутної форми, що збереглися в центрі сучасного Володимира, відносяться до періоду розквіту міського будівництва після приєднання міста князем Володимиром Великим до Київської Русі.

На валах були дерев'яні міські стіни з вежами та кількома брамами, навколо валів проходив рів із водою, на території було кілька кам'яних храмів і палаців.

З XIX до середини XX століття уряд царської, потім радянської росії використав фортецю як в'язницю для політв'язнів, потім - туберкульозної лікарні. Збереглася двоповерхова тюремна будівля, яка реставрується для розміщення музейної експозиції.

Встановлено пам'ятний знак на честь полеглих за волю України.

Парафіяльний костел святих Йоакима і Анни збудований у Володимирі в строгих формах пізнього бароко на місці дерев'яного храму, заснованого в 1554 році за підтримки княгині Анни Збаразької.

Тринафтова базиліка з двома вежами на головному фасаді.

Під костелом – підвали, перекриті циліндричними склепіннями.

Костел Святої Трійці та Святої Марії Магдалини у Затурцях збудований у 1642-1646 роках коштом Валеріана Підгороденського.

При костелі діяв монастир августинів.

У 1832 році російська царська влада закрила монастир, а костел передали православній церкві. В 1933 році храм відновили після Першої світової війни, але в 1946 році його знову закрила вже радянська влада.

У 1994 році проведено реставрацію, костел знову освячено.

Меморіальний музей В'ячеслава Липинського в Затурцях відкрито в 2011 році у відреставрованому садибному будинку родового маєтку родини шляхтичів Липинських.

Будинок збудований у 1871 році, навколо нього був розбитий парк. У 1882 році тут народився В'ячеслав Липинський, видатний український історик та громадський діяч. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки.

Унікальну колекцію особистих речей та документів В'ячеслава Липинського та його родини вдалося зібрати завдяки його родичам, які живуть за кордоном.

Представлені перші видання творів історика, різні документи (атестат зрілості, послужний список, грамота гетьмана Павла Скоропадського), портрети членів родини. Відтворено фрагменти інтер'єрів будинку: "Кабінет Сергія Липинського", "Вітальня", "Кабінет В'ячеслава Липинського".

Музей Ігоря Стравинського в Устилузі відкрито в будинку, який композитор побудував за власним проєктом в 1907 році.

Устилуг став батьківщиною трьох поколінь творчої родини Стравинських. Композитор Ігор Стравинський жив в Устилузі з 1892 по 1914 рік, тут одружився зі своєю кузиною Катериною Носенко, це місто він називав "райським куточком для творчості". Саме тут він створив балети "Жар птах" (1910 рік), "Петрушка" (1912 рік), "Весна священна" (1913 рік), у яких відбито музичний фольклор Волині.

Більшість приміщень будинку Стравінського, побудованого за його власним проєктом, зараз займає дитяча музична школа з концертним залом.

На першому поверсі у лівому крилі розміщується музей. У чотирьох залах представлені матеріали, що розповідають про життя та творчий шлях геніального композитора, його перебування в Устилузі, останньому приїзді до Радянського Союзу. Зокрема можна побачити рояль, на якому грав Стравінський.

Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир - одна з найдавніших в Україні православних обителів.

За переказами, Зимненський монастир заснований в 1073 році києво-печерським ченцем Варлаамом при зимовій резиденції володимирських князів, закладеній в 1001 році князем Володимиром Великим на Святій горі неподалік міста Володимир. Збереглася печерна церква Варлаама Печерського та "Терем Володимира".

Над комплексом домінує велична Троїцька церква (1465-1475 роки), а також Успенська церква (1495-1550 роки).

Монастир оточений оборонними мурами з кутовими вежами під шатровими дахами, зведеними у XV-XVI сторіччях покровителями обителі князями Чарторийськими. На території зберігається 720-кілограмовий "дзвін Чарторийських".

У підземних криптах спочивають мощі багатьох володимирських єпископів, яким Зимне служило заміською резиденцією.

Головна святиня Святогірського монастиря - чудотворна Зимненська ікона Божої Матері, яка, за переказами, подарована обителі князем Володимиром Великим. На подвір'ї встановлено пам'ятник Святому Володимиру Хрестителю.

При монастирі діє паломницький комплекс із готелем, пекарня та просфорня, золотошвейна майстерня, іконна лавка. Черниці проводять екскурсії.

Стародавній білокам'яний Свято-Успенський кафедральний собор велично підноситься над містом Володимир трохи осторонь центру, за валами дитинця.

Закладений у XII сторіччі Мстиславом Ізяславичем, майбутнім великим князем Київським. "Мстиславів храм" був резиденцією волинських єпископів та родовою усипальницею князів Мстиславичів. Тут поховано засновника Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславича.

Храм неодноразово руйнувався і відбудовувався наново, остання перебудова в 1900 році надала йому давньоруські форми.

Поруч розташована збудована в XV сторіччі дзвіниця, а також будинок єпископів.

На території встановлено пам'ятники давньоруським князям.

Успенський Низкиницький монастир було засновано в 1643 році відомим державним діячем XVII сторіччя, українським шляхтичем Адамом Киселем, останнім православним сенатором Речі Посполитої, який згодом став київським воєводою.

Для створення обителі Кисіль виділив власний родовий замок у Низкиничах із оборонними валами. Для завершення будівництва він упродовж десяти років виділяв значні кошти.

П'ятикупольна Успенська церква у стилі ренесансу є визначним зразком українського зодчества XVII сторіччя. Вона оточена невисокою кам'яною огорожею, в яку включено дерев'яну двоярусну дзвіницю, яка є головним входом. У церкві поховано багатьох представників роду Киселів, включно із самим фундатором, який до кінця життя залишався головним поборником православ'я на західноукраїнських землях. Його могила знаходиться у підвалі, відреставрований саркофаг прикрашений батальними барельєфами роботи італійських майстрів. Також у храмі є мармуровий бюст Адама Киселя, його портрет та родовий герб.

Монастир пережив кілька перепідпорядкуваннь, храм був закритий в середині XX століття, за півстоліття безхазяйності сильно постраждав.

Наразі обитель відроджено, храм відреставровано.

Свято-Василівська церква-ротонда - унікальний зразок православної архітектури. Ім'я архітектора Олекси, який збудував храм, згадується в Галицько-Волинському літописі.

В конструктивно-технічному рішенні простежуються елементи готичної архітектури, зокрема восьмипелюсткове перекриття.

В 1901 році зверху була надбудована баня в російському стилі, яка до невпізнання змінила вигляд церкви.

Володимирський історичний музей розміщений у будівлі 1912 року побудови, що у старовинному сквері монастиря капуцинів.

Це одна з найдавніших збірок старожитностей Волинського краю, що бере початок з 1887 року, коли в місті задля збереження та вивчення пам'яток старовини володимирська громадськість організувала Давньосховище.

Зараз фонди музею налічують 18 тисяч одиниць. Представлена значна археологічна колекція, вироби володимирських  ремісників, знаряддя праці та речі побуту селян різних історичних періодів, велика етнографічна колекція, зокрема  зразків волинської вишивки та одягу.

В унікальній колекції монет VI-XIX століть представлено, зокрема срібляник князя Володимира Великого. Також експонується колекція стародруків, витвори мистецтва волинських майстрів різних епох.

Катедральний собор Різдва Христового розташований у центрі Володимира.

Був побудований як єзуїтський костел Розіслання Апостолів у межах окольного міста в 1755 році слонімським старостою Гнатом Садовським. Будівництво костелу в стилі пізнього бароко тривало 15 років. У 1762 році костел єзуїтів набув статусу монастиря "Серце Ісуса". Після скасування ордена єзуїтів костел перейшов до ордену Василіан, а в 1840 році монастир став православним, був резиденцією єпископів. У 1921 році знову перейшов у розпорядження римо-католицької єпархії.

Постраждав під час Другої світової війни. Наразі відреставрований, є православним катедральним собором Різдва Христового Православної церкви України.

Георгіївська церква (Святого Юрія) - типовий військовий храм, збудований на початку XX століття для розквартированого у Володимирі 149 Чорноморського полку (так звані "Брусилівські казарми").

Подібні храми будувалися за рішенням Головного штабу військового міністерства російської імперії за зразковими проєктами, затвердженими у 1900 році.

У повоєнні роки його переобладнали у будинок офіцерів.

Нині церква Святого Георгія знову діюча. Належить до Православної церкви України.

Домініканський монастир заснований у Володимирі в 1497 році великим литовським князем Олександром Ягеллончиком, який пізніше став польським королем.

До цього періоду деякі дослідники відносять зведення дзвіниці, яка зараз височить на розі вулиць Данила Галицького та Соборної.

Нинішній оборонний монастирський комплекс із Троїцьким костелом споруджений у 1789 році. Під час великої пожежі у XIX столітті костел згорів, інші споруди монастиря, повністю позбавлені декору, були пристосовані для міських потреб - тут містився міський суд, потім казначейство, польське староство. Нині це один із корпусів Володимирського професійного коледжу.

Загорівський монастир неподалік Локачів - один із найдавніших на Волині.

За легендою, заснований києво-печерськими ченцями, що врятувалися від монголо-татарської навали. Ймовірно, тоді було збудовано первісний храм із червоної цегли, що зберігся в основі монастирського комплексу. У документах згадка про Загорівський монастир вперше зустрічається в 1492 році.

Комплекс добудовувався протягом XVI-XVII сторічь при шляхтичах Загоровських та Чацьких. Після 1719 року православний монастир прийняв унію, потім став католицьким, але у 1824 році повернувся до православ'я. Головний храм Різдва Пресвятої Богородиці в стилі бароко збудований у XVIII сторіччі.

В 1943 році у Загорівському монастирі тримали героїчну оборону проти німецько-фашистських військ 44 бійці УПА під командуванням Андрія Марценюка (Берези). Відтоді монастирські споруди стоять у руїнах.

Іваничівський народний історичний музей заснував у 1975 році місцевий краєзнавець Василь Усик. З 2021 року експозиція розміщена у просторих залах Центру культури, дозвілля та спорту Іваничівської селищної ради.

В музеї можна ознайомитися з історією Іваничівщини з найдавніших часів до сьогодення. Найдавніші знахідки датуються епохою палеоліту: бивень мамонта, кам'яні знаряддя праці тощо. Матеріали періоду Київської Русі: сталевий ніж та лопата, кам'яні зернотерки, цегла-плінфа. Багато експонатів висвітлюють події XVIII-XIX століть: старовинні карти, документи, предмети побуту.

Інші експозиції розповідають про період Першої світової війни, державного відродження України у 1917-1920 роках, польську окупацію, Другу світову війну, діяльність УПА, радянську окупацію, Майдан та події російсько-української війни.

На особливу увагу заслуговують матеріали, що розповідають про перших засновників селища – родину Іваницьких, а також про життя і діяльність Київського воєводи, польського сенатора Адама Киселя.