Пам'ятки Ковельського району

Католицька парафія Святої Анни була заснована в Ковелі в XVI сторіччі за сприяння королеви Бони. ЇЇ підтримував король Ян Казимир, багато місцевих магнатів.

Спочатку дерев'яний костел знаходився поряд із Благовіщенською церквою. Храм був зруйнований під час Визвольної війни, в 1710 році його відбудував волинський воєвода Станіслав Лещинський, потім він згорів під час пожежі, але знову був відроджений і проіснував до 1945 року, коли його розібрали за наказом радянської влади.

У 1996 році на місці колишнього автопарку з'явився новий римо-католицький храм – перевезений із села Вишеньки костел Успіння Пресвятої Богородиці 1771 року побудови. Це єдиний двобаштовий дерев'яний католицький храм на Волині. Освячення відбулося в 1996 році.

Нині костел Святої Анни перебуває під опікою католицького ордена Братів Менших Святого Франциска Ассизського у Ковелі.

Костел Святої Трійці в Любомлі – найдавніший римо-католицький храм на Волині.

За легендою, збудований польським королем Владиславом II Ягайло на подяку за перемогу, яку він здобув у цих краях над татарами, повертаючись після Грюнвальдської битви.

Готичний Троїцький костел був споруджений на пагорбі у північній частині Любомля та увійшов до системи міських укріплень. Окрім культових, виконував і оборонні функції.

У результаті реконструкції XVII сторіччя будівля набула рис бароко, проте частково зберігся ренесансний портал.

Нинішній вигляд костел набув після реконструкції ХІХ століття.

Після 1945 року приміщення використовувалося як склад мінеральних добрив, магазин, тартак, спортивний зал і, нарешті, музей.

Нині храм належить католицькій громаді Любомля.

Літературно-меморіальний садиба-музей Лесі Українки (Лариси Косач) відкрито на території садиби родини Косачів в селі Колодяжне під Ковелем.

Тут майбутня поетеса провела дитячі та юнацькі роки, з 1882 по 1897 рік. Її талант сформувався під впливом легенд волинського краю, які переказувала їй мати - письменниця Олена Пчілка (Ольга Косач). Тут Леся Українка розпочала свій творчий шлях, написавши близько 80 творів: "Конвалія", "Сафо", "Русалка", "Співак", "В'язень" та інші.

Зберігся "Білий дім" із солярієм на даху веранди, побудований спеціально для Лесі батьком - Петром Косачом, а також "Сірий дім" самого батька. В будинках відтворено автентичну обстановку, представлені особисті речі Косачів.

На місці великого садибного будинку зараз знаходиться літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Озеро Світязь - найбільше із трьох десятків озер Шацького національного природного парку. Це найглибше карстове озеро України (максимальна глибина - 58,4 метрів).

Озеро Світязь живиться артезіанськими джерелами. Його вода відрізняється кристальною чистотою та м'якістю, що обумовлено природною системою самоочищення. Вона містить срібло, гліцерин та деякі мінерали, завдяки чому вважається цілющою.

Серед озера знаходиться надзвичайно мальовничий лісистий острів, з яким пов'язана легенда про зниклий під водами озера замку.

По берегах озера розташовано безліч міні-готелів, баз відпочинку та місць для автокемпінгів. У безвітряну пору вода прогрівається швидко, тому тут люблять відпочивати батьки з дітьми. На місці організують активний відпочинок: кінні та піші прогулянки, екскурсії на острів з рибалкою та приготуванням юшки.

Головним делікатесом Світязя вважається місцевий вугор, який особливо рекомендується скуштувати в копченому вигляді.

Мальовниче урочище Гряда на озері Світязь в радянські часи було забудовано безліччю баз відпочинку.

Юридично воно відноситься до міста Шацьк, але фактично вже є самостійним населеним пунктом.

Тут зосереджена основна маса сучасних готелів і відпочинкових комплексів високого рівня, велика територія відведена під автокемпінг.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Шацьку збудована в 1830-1839 роках на місці дерев'яного православного храму, заснованого ще в 1510 році.

Кошти на будівництво виділив граф Владислав Браницький.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці має характерні ознаки класицизму. При цьому її відрізняють дві симетрично розташовані башти та поступове нарощування маси в західному напрямку, що робить її схожою на двобаштові костели барокової епохи.

Шацький національний природний парк включений до списку біосферних заповідників ЮНЕСКО, що входить до складу транскордонного резервату "Західне Полісся" як Шацький біосферний резерват.

Охоплює велику заповідну територію на північному заході України, на кордоні з Польщею та Білорусією. Тут знаходиться понад 30 озер загальною площею близько 70 квадратних кілометрів. Найбільші з них - Світязь, Пулемецьке, Люцимер, Кримне. Між ними розташовані ліси та болота, на яких гніздяться рідкісні птахи. Із 789 видів рослин, що виростають на території парку, 32 занесені до Червоної книги України.

По берегах озер розташовано безліч пансіонатів та баз відпочинку, тут багато зручних місць для автокемпінгів. Популярні кінні та піші прогулянки екологічними маршрутами, риболовля на озерах, грибне полювання.

Адміністрація Шацького національного природного парку розміщується в селі Світязь, працює візит-центр.

Мальовниче урочище Нечимне з озером серед заповідного лісу описане Лесею Українкою в поемі "Лісова пісня".

Тут була лісова садиба, в якій юна Леся проводила літні місяці в гостях у дядька Лева - прототипу одного з персонажів знаменитої драми-феєрії. Саме від нього майбутня поетеса почула безліч казкових історій про мавок, русалок, лісовиків та інших персонажів народного фольклору.

Нині на території знаходиться невеликий музей "Лісової пісні", колодязь дядька Лева, галерея дерев'яних скульптур. Саме озеро майже повністю заросло, очисні роботи не проводяться.

Збергіся єдиний флігель палацу, збудованого в Любомлі графом Франциском Ксаверієм Браницьким, після того, як у 1768 році він отримав ці землі в нагороду за службу від польського короля Станіслава Августа Понятовського.

У 1782 році він закінчив будівництво своєї резиденції в Любомлі, поруч із Замковою горою. Це був великий палацовий комплекс, що складався з головної будівлі палацу, пари двоповерхових флігелів та одноповерхової галереї із зимовим садом. На північ від палацу було закладено великий сад, обнесений кам'яною огорожею.

В кінці XVIII століття, після повстання Костюшка, Браницький із дружиною Олександрою переїхали до Білої Церкви, де ними було збудовано знаменитий парк "Олександрія".

Останньою власницею палацу в Любомлі була родина землевласників Каппіоні.

За радянської влади будинок опинився у віданні військових, був частково розібраний. У флігелі розміщена дитячо-юнацька спортивна школа.

Петропавлівська церква на березі Світязя заснована в 1531 році при князях Сангушках.

З 1596 по 1796 рік храм був греко-католицьким.

Після пожежі 1834 року було вирішено збудувати новий кам'яний храм. Кошти на будівництво виділив граф Владислав Браницький. У 1846 році Петропавлівська церква була освячена.

В основу храму покладено традиційну для України тридольну схему, трансформовану під впливом класицизму в центральну ротондну композицію. Розвинений монументальний купол підпорядковує всі частини споруди, утворюючи характерний для Волині силует.

На південь від храму розташована аркова дзвіниця, увінчана трикутним фронтоном.

За радянської влади світязьку церкву не закривали.

В 2001 році в храмі замироточила Почаївська ікона Божої Матері, збільшилася кількість паломників, і в 2002 році було засновано Світязький Петропавлівський чоловічий монастир.

Парк садиби магнатів Вільгів у Голобах розташований прямо вздовж траси Ковель – Луцьк.

Свою парадну резиденцію з парком, звіринцем та цегляною огорожею заклав тут у XVIII сторіччі чернігівський воєвода Людвік Вільга. У глибині парку розташований палац складної форми, збудований на початку XX століття на місці згорілого садибного будинку. Від первісних споруд садиби збереглася лише садибна брама.

Паркова територія при реконструкції селища була прорізана вулицею, і в'їзна брама втратила своє пряме призначення. Ворота цегляні, оштукатурені, прямокутні в плані, з арочним проїздом на першому поверсі (закладено). Покриті чотирисхилим дахом із заломом.

Неподалік садиби, по інший бік вулиці, височіють дві паркові скульптури XVIII століття, які є виразним прикладом монументальної пластики Волині.

Свято-Георгіївська церква у Голобах – пам'ятка перехідного типу від бароко до класицизму із традиційною дерев'яною дзвіницею у формах народної архітектури Волині.

Храм побудований як греко-католицький у 1783 році коштом магната Людвіка Вільги. У 1885 році черепичну покрівлю замінили залізною. Церква цегляна, оштукатурена, однонефна, з п'ятигранною апсидою та двома вежами на західному фасаді. Башти - двоярусні, завершені куполами-цибулинами. Перекрита дерев'яною стелею у XIX столітті, що замінила початкові склепіння.

На південний захід від Георгіївської церкви розташована дерев'яна двоярусна дзвіниця. Перший ярус – рубаний, другий – каркасний, у вигляді відкритої кругової аркади. Дах гонтовий. Композиція дзвіниці характерна для волинської дерев'яної архітектури XVII-XVIII сторічь.

Свято-Воскресенський кафедральний собор - п'ятий Ковельський соборний храм, що зберігся до наших днів.

Згадка про перший Воскресенський собор зустрічається в грамоті королеви Бони в 1549 році. Після цього дерев'яний храм неодноразово згорав, але відновлювався.

Кам'яний п'ятикупольний собор був збудований у 1877 році. На фронтоні є розпис - зустріч Ісуса Христа з Марією Магдалиною після Воскресіння.

Будівля старої аптеки Фрідріксона – один із найцікавіших зразків довоєнної цивільної архітектури Ковеля.

Будвля цегляна, двоповерхова. Кут зрізаний і відтятий еркером, який завершується чотиригранним куполом. За деякими даними, будівля зведена в 1799 році, хоча ймовірніше, що це пам'ятка архітектури XIX століття.

Аптеку в Ковелі відкрив провізор Фрідріксон. Клієнтами відомого на всю округу фармацевта були, зокрема, письменник Модест Левицький, котрий працював у Ковелі повітовим лікарем, а також родина Косачів із сусіднього Колодяжного.

Наразі у будівлі аптеки Фрідріксона розміщується Управління культури, молоді, спорту та туризму з галереєю мистецтв, муніципальна аптека №1 з музейною експозицією, а також кафе "Сопрано".

Екопарк "Аміла" з оленячою фермою відкрився 2018 року в селі Радовичі Турійського району, що у 60 кілометрах від Луцька. Крім ферми благородного оленя, до розважального комплексу входять музей фауни волинських лісів, конеферму з каретним подвір'ям та музей ретротехніки.

На 122 гектарах тут живуть понад 700 благородних оленів, представлених чотирма кроними лініями: англійською, східно-європейською, угорською та латвійською. Поряд із ними у просторих вольєрах також мешкають муфлони, лані, дикі свині, козулі, кулани. Невдовзі "поселяться" ведмеді, рисі та єнотовидні собаки.

На кінній фермі на відвідувачів чекає зустріч із кіньми торійської породи, доброзичливими поні та віслюками. Також працює Музей фауни волинських лісів, де можна більше дізнатися про місцевих тварин, а також ознайомитись з колекцією рогів.

Музей ретроавтомобілів та реплікарів розташований на старому сільському аеродромі. Представлено понад 20 одиниць військової та цивільної техніки середини XX століття та навіть спортивні літаки.

Відвідувачам екопарку "Аміла" пропонують екскурсії, прокат коней, катання на бричках чи санях, прокат ретроавтомобілів, сплави на байдарках, прокат велосипедів тощо.

Ще одним проєктом екопарку "Аміла" є Музей села Радовичі, що розташований у центрі села.