Пам'ятки Дніпровського району

Курган Довга Могила розташований на східній околиці Дніпра, біля селища Чаплі.

Вважається найвищою точкою лівобережжя Дніпра на околицях цього міста. Висота над рівнем моря – 170 метрів. На кургані розташований геодезичний тріангуляційний знак.

З цього місця відкриваються чудові краєвиди на Дніпро.

Сурсько-Литовський меморіально-художній музей Федора Решетникова відкрився 1990 року в рідному селі художника, при місцевій середній школі.

Федір Решетников народився в 1906 році в родині місцевого художника-іконописця. В селі Сурсько-Литовське він прожив до 14 років, тут почав малювати. Згодом став полярним дослідником, брав участь у всесвітньо відомій експедиції на криголамі "Челюскін", звідки привіз чимало етюдів на арктичну тематику.

Решетников вважається одним з головних представників соцреалізму в живописі. Найбільшу відомість йому принесли картини на побутову тематику: "Знову двійка", "Прибув на канікули", "Узяли язика", а також антивоєнна картина "За мир".

Шкільному музею в Сурсько-Литовському Решетников заповів 22 оригінали своїх робіт. В 1997 році Меморіально-художній музей Федора Решетникова отримав звання народного. Крім картин, тут зберігаються матеріали про життя та творчість художника.

Головним осередком літературного життя Дніпропетровщини є музей "Літературне Придніпров’я", відділ Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Відкрився в 1983 році в історичному "Будинку Інзова", збудованому на початку XIX століття для розміщення Контори опікунства новоросійських іноземних поселенців. Певний час його очолював генерал-лейтенант Іван Інзов, якого в 1820 році неодноразово відвідував російський поет Олександр Пушкін. Також будинок пов'язаний з діяльністю літературно-артистичного товариства імені Миколи Гоголя, багатьма іншими культурними і громадськими діячами.

В зібраннях музею - рукописи художніх творів, книги, документи, фотографії, особисті речі видатних письменників, фольклористів, діячів театру XVIII-XX століть, що мали відношення до Дніпропетровщини.

Частина експозиції розгорнута на першому поверсі будинку. Другий поверх "Будинку Інзова", де не завершено ремонт, став музейною лабораторією. Щорічно тут проводять близько 30 мистецьких виставок і до 70-ти науково-просвітніх заходів.

Музей історії Дніпровського метрополітену заснований в 1996 році, невдовзі після відкриття першої лінії метро в місті Дніпро. Музей знаходиться в одному з приміщень будівлі управління Дніпровського метрополітену.

Експозицію відкриває панорамне фото станції метро "Металургів" зі схемою всієї лінії та її перспективних ділянок. В експозиції представлені документи і світлини, що ілюструють історію будівництва об'єкту та нинішню повсякденну роботу метро. Можна побачити зразки порід, через які вели проходку метробудівельники, зразки будівельних конструкцій і технологічного обладнання, символічні ключі від кожної станції першої черги та від усього метрополітену, зразок типового станційного світильника.

Екскурсії в Музей історії Дніпровського метрополітену доступні тільки для організованих груп за попереднім узгодженням з адміністрацією.

Музей історії лоцманів Дніпровських порогів розташувався у Лоц-Кам'янському будинку культури на південній околиці Дніпра, у селищі Лоцманська Кам'янка, де здавна жили дніпровські лоцмани, нащадки запорозьких козаків.

До будівництва Дніпрогесу лоцмани проводили судна через пороги на Дніпрі. Музей історії лоцманів та лоцманського ремесла створено на основі приватної колекції останнього дніпровського лоцмана Григорія Омельченка.

В невеликій кімнаті Будинку культури розмістилося близько 200 експонатів: якоря, весла, одяг лоцманів, вишиті рушники та сорочки, скрині, глечики, народні картини та десятки фотографій.

Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області відкрито 2008 року як філію Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Музей розміщується на другому поверсі будівлі Дніпропетровської обласної ради, яка була зведена в 1905 році для Катеринославського комерційного училища і перебудована у 1935 році під потреби органу місцевого самоврядування.

Експозиція площею 200 квардартих метрів відображає історію розвитку інститутів місцевого самоврядування на Дніпропетровщині з часів середньовіччя і до сьогодення.

У музеї представлено понад 600 експонатів, серед яких особисті речі чиновників різних часів, пердмети інтер'єру та обладнання робочих кабінетів, канцелярське приладдя, історичні документи та світлини, подарунки селищних рад із різних районів області. Представлені портрети багатьох керівників міста Дніпро (колишнього Катеринослава, Дніпропетровська) та Дніпропетровської області (колишньої Катеринославської губернії).

Музей історії розвитку фінансової системи Дніпропетровської області відкрився в 2002 році при Головному фінансовому управлінні (нині - Департамент фінансів) Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Історія фінансової системи області представлена в музеї з 1787 року, коли був заснований тодішній Катеринослав. На сьогодні фонди музею налічують понад 1700 експонатів. Серед них оригінали грошових знаків, рахівниці і арифмометри, старовинне бухгалтерське приладдя, зразки фінансових документів. Зокрема, представлено указ імператриці Катерини II про створення казенних палат, а також металеві таблички, які вивішували на будинки, віддані під заставу.

Центральним елеметом експозиції є реконструкція робочого місця фінансиста середини XX століття з восковою фігурою конторського клерка.

Музей українського живопису в Дніпрі представляє Катеринославсько-Дніпровську школу живопису XX сторіччя, біля витоків якої стояли художники Михайло Панін, Микола Погребняк, Олександр Куко.

Музей відкритий у 2013 році в сучасній будівлі поряд із Троїцьким собором.

Основна експозиція, що налічує понад 200 робіт, присвячена дніпровським художникам ХХ століття.

Також представлені альбоми, буклети виставок 1960-1970-х років, особисті речі художників, слайди із фотографіями із сімейних архівів.

Музей заслуженого художника України, українського майстра народного декоративного розпису та народної декоративної графіки, заслуженого майстра народної творчості УРСР, засновника фабрики Петриківського розпису Федора Панка відкрито 2013 року в його рідному селищі Петриківка на Дніпропетровщині.

Музей розташовується в місцевому будинку культури. Основну частину експозиції складають твори з особистої колекції родини Панків.

Експозиція демонструє різні етапи формування традицій петриківського розпису.

Музейний центр Олени Блаватської та її родини у Дніпрі створюється у будинку-пам'ятці на території старовинної катеринославської міської садиби Фадєєвих, збудованій на початку ХІХ сторіччя.

В 1816-1834 роках садиба належала Андрію Фадєєву, діду Блаватській, а сама вона народилася тут у 1831 році.

Об'їхавши весь світ і дослідивши стародавні східні навчання в Індії та на Тибеті, Олена Блаватська прославилася на весь світ як видатний теософ, релігієзнавець, письменниця, творець Міжнародного теософського товариства. Її роботи вплинули не світогляд Миколи Реріха, Василя Кандінського, Томаса Едісона, Магатми Ґанді.

Музей Блаватської у Дніпрі створюється з 2004 року. Розгорнуті пілотні експозиції, працює наукова бібліотека, проводяться клубні зустрічі.

На будівлі встановлено меморіальну дошку, присвячену Олені Блаватській.

Етнографічний музей-садибу "Миколин хутір" у селі Мала Петриківка на Дніпропетровщині заснували 2019 року відомі майстри петриківського розпису Микола та Валентина Деки.

Вони приймають гостей у власній сільській хаті віком понад сто років, яку оздобили традиційними розписами в петриківському стилі та перетворили на музей традиційного селянського побуту. Чільне місце в інтер'єрі посідає традиційна українська піч. Також можна побачити старовинний ткацький верстат, розписну скриню, вишитий одяг і рушники.

Відвідувачам пропонують майстеркласи з петриківського розпису та ляльки-мотанки, а також обіди з домашніми стравами.

Унікальною атракцією комплексу є "Мандруюча хатинка" – розписний будиночок на колесах, яким можна здійснити подорож навколо хутора.

Підгородненський народний історико-краєзнавчий музей носить ім'я місцевого бандуриста й різбляра Олекси Коваля. Саме він у 1967 році заснував краєзнавчий музей у Підгородному.

Музей розташований в окремому приміщенні біля міської ради. Його фонди налічують понад 19 тисяч одиниць зберігання. Зокрема, представлена велика етнографічна добірка, що включає традиційний одяг, старовинний український посуд, знаряддя селянської праці.

Серед експонатів музею є і бандури, виготовлені Олексою Ковалем.

Національний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка було засновано в Дніпрі (на той час Січеславі) в 1918 році урядом гетьмана Павла Скоропадського як перший професійний театр України.

Будівля була прибудована як театрально-концертна зала до колишнього англійського клубу (архітектор Федір Булацель). Реконструйована в 1978-1979 роках. Збережено картуші з цифрами "1838" та "1913" - дати заснування клубу та його 75-річчя. Фасад прикрашений скульптурним триптихом, що відбиває етапи творчого шляху театру. Закруглений кут увінчаний фігурою музи.

Пам'ятник на місці загибелі князя Святослава Ігоровича в Микільському-На-Дніпрі - одна із найстаріших пам'яток, присвячених Стародавній Русі.

За легендою, біля знаменитого дніпровського порогу "Ненаситець", повертаючись після невдалого походу на Константинополь, загинув у бою з печенігами один із найвойовничіших і найдіяльніших київських князів Святослав Ігорович, син Княгині Ольги. За час свого князювання (964-972 роки) він встиг розгромити Хазарський каганат, підкорити в'ятичів, здійснити військові походи до Болгарії та Північного Кавказу.

Чавунна плита на гранітному валуні на березі Дніпра встановлена в 1872 році на ймовірному місці загибелі князя. Напис на ній говорить: "У 972 році біля дніпровських порогів загинув у нерівному бою з печенігами руський витязь, князь Святослав Ігорович".

Пам'ятник знаходиться на території Дитячого оздоровчого табору. Відвідувачів супроводжує охорона.

Парк імені Лазаря Глоби – центральний парк Дніпра.

Заснований у XVIII столітті запорозьким козаком Лазарем Глобою на території його садиби. До 1858 року парк називався Катеринославський Казенний сад, а з 1920-х років міська влада розділила його на Міський сад і Технічний сад. За радянської влади парк носив ім'я Чкалова.

Тут знаходиться дитяча залізниця, міські атракціони, картинг-центр та літній концертний майданчик. Серед парку є велике озеро з гарними лебедями.

Встановлено пам'ятник Лазарю Глобі на його могилі.