Пам'ятки Ялтинського району

Скульптурна група "Русалка" на березі моря в селищі Кореїз присвячена старовинній татарській легенді про дівчину Арзи та розбійника Алі-Бабц.

За легендою, розбійник вкрав дівчину в день її весілля та продав у гарем турецького султана. Навіть народження сина не принесло полегшення її душі, і через рік після викрадення Арзи кинулась у море з вежі султанського палацу. Кажуть, з того часу з моря біля узбережжя Місхора іноді з'являється русалка з немовлям на руках.

Скульптура русалки встановлена ​​у воді поблизу пляжу.

Срібна альтанка - ротонда, встановлена ​​на горі Пендікюль (865 метрів над рівнем моря) на честь закінчення будівництва дороги Ялта-Бахчисарай, яке тривало з 1864 по 1894 рік.

Керував будівництвом військовий інженер Іван ​​Шишко, на честь якого названо одну зі скель Ай-Петрі. Будівництво велося вручну солдатами інженерних частин.

Від Срыбноъ альтанки відкривається чудовий краєвид на Ялту та околиці, розкішний віковий сосновий бір біля підніжжя пагорба Пендікюль, вершину гори Могабі, що поросла лісом.

Заповідне урочище Панагія розташоване поруч із селом Зеленогір'я в оточенні величних гірських хребтів.

На околиці села знаходиться дивовижної краси гірське озеро із чистою водою бірюзового кольору. За 100 метрів від озера облаштований платний паркінг, працює маленька чайхана, є прокат коней.

В 6 кілометрах на схід розташована долина з ще кількома озерами, в одному з яких вода має яскраво-блакитний колір.

На північ від села знаходиться мальовнича ущелина з каскадом невеликих водоспадів та ванн. Найбільший – Арпатський водоспад (10 метрів). Вода з гірської річки Арпат вважається цілющою.

До середини липня джерела пересихають, а озера сильно меліють.

Оборонні споруди фортеці Алустон, побудованої на березі зручної бухти візантійцями в VI сторіччі за наказом візантійського імператора Юстиніана I.

Готський гарнізон контролював звідси морський торговий шлях і стежив за порядком в околицях.

У X сторіччі фортеця була знищена, але в 1382 році її відновили генуезці, які купили ці землі у кримського хана. Укріплення в формі неправильного чотирикутника складалося з цитаделі та трьох веж, що захищали місто з найбільш доступної східної сторони. Більшість споруд було зруйновано внаслідок атаки турецького флоту в 1475 році, але деякі фрагменти можна побачити й досі.

Кругла (Генуезька) вежа висотою 16 метрів замикала оборонну лінію з півдня (знаходиться на вулиці 15-го Квітня). В центрі північно-східної оборонної лінії була Квадратна вежа (вулиця Володарського, 3). Третя шестикутна вежа не збереглася.

Частини оборонних стін використовуються зараз як основа для непоказних сучасних споруд. На території фортеці відновлено мечеть Юхари Джамі (ХIХ століття).

Перше візантійське укріплення було збудовано у VI-VIII сторіччі імператором Юстиніаном. Фортеця складалася з невеликої цитаделі та зовнішнього оборонного поясу, що захищав частину поселення, що примикало до скелі. Контролювала Гурзуфську бухту, куди могли пришвартовуватись морські судна, а також важливий перевал Гурзуфського сідла.

Після хозарської навали VIII-X століть фортеця Горзувіти була відновлена як резиденція місцевих феодалів, а в XIV сторіччі перейшла до рук генуезців.

У 1475 році, коли Крим був захоплений турками-османами, фортеця була повністю зруйнована і більше не відновлювалася. У XVIII столітті руїни вивчив та описав академік Петер-Симон Паллас. До середини XX століття збереглися лише залишки оборонної стіни з брамою, фундаменти візантійської базиліки, прямокутної вежі та житлових споруд XIV-XV століть, а також вражаючий тунель, пробитий у скелі для спостереження за морем.

Зараз руїни знаходяться на території Артека, поряд розташований готель "Скельний".

Середньовічна фортеця Фуна розташована на скельному пагорбі біля підніжжя гори Демерджі в Криму.

Назва Фуна в перекладі з грецької означає "димна". Раніше Фуною називалася і гора Демерджі, яка часто буває оповита туманом.

Фортеця відома з 1384 року як східний форпост мангупського князівства Феодоро. Контролювала торговий шлях, який вів із Горзувіта (Гурзуф) та Алустона (Алушта) у степовий Крим.

У ході проведеної в 1459 році реконструкції була споруджена 15-метрова прямокутна вежа-донжон. Важливе місце в архітектурному ансамблі займала церква Святого Феодора Стратилата, руїни якої найкраще збереглися після руйнування фортеці турками в 1475 році.

У низький сезон доступ на вільний об'єкт, у високий сезон вводиться невелика плата за вхід.

Це був один із укріплених пунктів римських військ, які з'явилися в Таврії в 63-66 роках. Фортеця контролювала навігацію біля берегів Криму, де проходив морський шлях із Боспору та Херсонесу до Синопу та Трапезунду.

У 244 році, після нападу готів, римські війська було евакуйовано з Харакса, а фортецю зруйновано. Археологічні дослідження розпочалися в ХІХ столітті з ініціативи Великого князя Георгія Михайловича Романова, якому належав маєток Ай-Тодор.

Наразі об'єкт відкритий для відвідування організованими групами туристів.