Пам'ятки Кропивницького району

Музейний комплекс Льотної академії Національного авіаційного університету в Кропивницькому об'єднує цілу низку музейних закладів та виставкових просторів, що присвячені історії української авіації загалом та навчального закладу зокрема.

Центром комплексу є Музей авіації, який функціонує з 1971 року. В експозиції представлено багато моделей літаків, світлин, сувенірів з різних країн, нагород та подарунків. Найпопулярнішим експонатом є кабіна літака Ан-24, яка використовувалася як тренажер для курсантів. Також представлені зразки бортових реєстраторів – так званих "чорних скриньок".

Сквер Кожедуба за головним навчальним корпусом академії створений 2010 року навколо пам'ятного знака на честь перебування на Кіровоградщині українського льотчика-аса Івана Кожедуба. У сквері також розташовані кований пам'ятний знак "Шпаківня назавжди" на честь усіх випускників, меморіальна дошка, присвячена двічі Герою Радянського Союзу Амет-хану Султану, стенди з інформацією про видатних авіаторів, діяльність яких пов’язана з Кіровоградщиною тощо.

Алея авіаторів закладена у 2010 році від вулиці Чобану до БК "Авіатор" на честь 100-річчя першого польоту в небо Єлисаветграда. Тут розташовані справжні літаки та моделі, стенди й креативні композиції, фонтан у вигляді літака та багато іншого.

Сквер аеронавігації розташований між другим навчальним корпусом та тренажерним центром – тут представлено композицію "Роза вітрів" та зразки аеронавігаційного обладнання, яке експлуатувалося на аеродромі "Кіровоград" у різні роки.

Частиною комлексу також є Музейна експозиція історичного краєзнавства.

Народний меморіальний музей видатного піаніста Генріха Нейгауза відкрився у 1981 році при Музичній школі №1 міста Кропивницького (тодішнього Кіровограда), засновником якої він був і яка нині носить його ім'я.

З 1933 року музична школа розташовується у двоповерховому будинку в центрі міста, який колись належав родині композитора Юлія Мейтуса, а зараз є пам’яткою архітектури. Це одна з найстаріших державних музичних шкіл України.

Ініціаторами відкриття у школі музею музиканта-земляка були її директор Віктор Ревенко та викладач фортепіанного відділу Елла Торговецька. Вони ж були основними збирачами музейних фондів.

У двох експозиційних залах музею представлено історичні документи, світлини та особисті речі, що належали Генріху Нейгаузу та його родині. Експонуються 16 видань різними мовами світу головної теоретичної роботи Генріха Нейгауза "Про мистецтво фортепіанної гри". Також представлено рояль та бюро композитора і музикознавця Георгія Поляновського.

До 125-річчя музиканта на фасаді будівлі музичної школи відкрито пам’ятну дошку, перед будівлею встановлено погруддя Генріха Нейгауза роботи львівського скульптора Володимира Цісарика.

Олександрівський краєзнавчий музей відкрито в 1987 році з ініціативи громадськості селища міського типу Олександрівка. Основу експозиції склали предмети археології, цвітненська кераміка, українські вишивані рушники, зброя часів Другої світової війни та інші матеріали, зібрані ентузіастами. 

У першій залі відображено історію Олександрівки та всього краю з найдавніших часів до 1917 року. Особливо цікава експозиція про епоху козацтва, адже сусіднім селом Бірки володів гетьман Богдан Хмельницький, тут він приймав послів іноземних держав, збирав війська для походу проти Польщі, про що свідчать численні предмети XVII століття, знайдені у Бірках. Також цікавою є експозиція "Українська хата початку ХХ сторіччя", де представлені різні предмети народного побуту.

Друга зала присвячена смутним часам 1920-1930-х років, коли в краї вирувала радянсько-українська війна, колективізація та Голодомор. Історія краю у роки Другої світової війни складає експозицію третьої зали. Четверта зала присвячена історії краю у повоєнний час та сучасності. Є відділ природи та художній відділ, де представлені роботи місцевих майстрів.

Філіями Олександрівського краєзнавчого музею є Кімната-музей Левка Мацієвича в Олександрівці та Музей історії села Розумівка.

Садибний комплекс поміщика Соколова-Бородкіна в Червоновершці є одним із найкраще збережених панських маєтків на Кіровоградщині, пам'яткою архітектури місцевого значення.

Садибу в Червоновершці придбав поміщик Василь Соколов-Бородкін у 1815 році. Його син статський радник Кирило Соколов-Бородкін був повітовим предводителем дворянства. Він мав кілька будинків у Єлисеветграді, а в Червоновершському маєтку протягом 1854-1867 років побудував літній палац. Автором проєкту буд єлисаветградський архітектор Андрій Достоєвський, рідний брат письменника Федора Достоєвського.

Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконано у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

На другий поверх ведуть сходи, а на третій, у задній частині будинку у вигляді бельведеру, можна дістатися лише по драбині. Палац оточений парком зі ставками, в якому досі ростуть сосни, туї, ялиці, модрини, гледичії. Також на території маєтку збереглися літній будиночок, маслобойня, овочесховище, колишні конюшні, гуртожиток.

За радянських часів у палаці Соколова-Бородкіна розмістили будинок відпочинку, потім відкрили ветеринарний технікум. Зараз тут розташовується Червоновершський ліцей.

Пам'ятник двірникові відкрито у Кропивницькому в 2011 році. Пам'ятник спочатку було встановлено на вулиці Великій Перспективній, потім перенесено на Театральну.

Скульптор Сергій Слінкін назвав свою роботу "Двірник", оскільки він представляє збірний образ двірника ХIХ століття.

Скульптура висотою близько 180 сантиметрів виконана з металу. Двірник одягнений у сорочку, жилетку, фартух та широкі штани, на голові картуз, у руках мітла, а на шиї свисток, якими двірники тих часів сповіщали городових про порушників громадського порядку. На фартуху є значок з номером ділянки, який закріплений за двірником.

Пам'ятник градоначальнику Олександру Пашутіну встановлено на площі перед Кропивницькою міською радою у 2009 році до Дня міста.

Пашутін обіймав посаду градоначальника міста протягом 27 років (1878-1905) та користувався величезною повагою мешканців міста. Займався благодійністю, брав активну участь у роботі "Червоного хреста", був почесним мировим суддею, удостоєний безлічі орденів, медалей та інших відзнак, серед яких коштовний перстень з вензелем Олександра ІІІ. За час його правління місто Кропивницький пережив свій розквіт: у 1893 році було запущено водогін, у 1882 році відкрито перший професійний театр, а у 1897 році запущено міський трамвай.

Його девіз "Служіння громаді має бути метою життя" можна прочитати на постаменті пам'ятника. Архітектор Віталій Кривенко та скульптор Любомир Яремчук зобразили Пашутіна стоячи, його рука лежить на спинці крісла, що символізує спадковість влади, а Пашутін поступається ним своїм наступникам.

Пам'ятник першому трамваю, запущеному в Кропивницькому у 1897 році, встановлено на розі вулиць Театральної та Шульгиних до 100-річчя першої трамвайної лінії міста.

Саме Театральною проходив трамвайний маршрут "Залізничний вокзал - Пивзавод Зальцера". Трамвай у Кропивницькому був одним із перших електричних трамваїв у російській імперії та проіснував до 1944 року.

Скульптура у вигляді арки з поміщеним у неї стилізованим зображення трамвайного вагона створена скульпторами Віктором Френчком та Аркадієм Мацієвським.

Пам'ятник "Студентству всіх часів" встановлений у Кропивницькому в 2012 році на площі перед Центральноукраїнським національним технічним університетом, яка тепер має назву Студентська.

В основі композиції пам'ятника студентам – лава, біля якої розташувалися студент та студентка з книжками в руках. Лавка є стрічкою Мебіуса (поверхня, що має тільки одну сторону), на якій вигравіровані назви вищого навчального закладу в різні часи.

Пам'ятник-фонтан "Наталка Полтавка" присвячений головній героїні однойменної п'єси Івана Котляревського. Відкритий у 2013 році до 259-річчя міста Кропивницький.

Скульптура являє собою образ юної дівчини в українському національному вбранні, яка прийшла до джерела за водою з коромислом на плечах. Поруч із нею по обидва боки стоять відра, а по центру скульптури збігає струмок води. Композицію заввишки 1,9 метри виконано зі штучного мармуру, на її виготовлення скульптор Григорій Савченко витратив дев'ять місяців.

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.