Пам'ятки Кіровоградської області

Олександрійський міський музейний центр імені Антоніни Худякової створено в 1967 році.

Довгий час музей працював на громадських засадах, у 1991 році отримав статус державного. Носить ім'я Антоніни Худякової, яка була директором музею в 1980-1991 роках.

Загальна кількість експонатів основного фонду становить понад 17 000 одиниць. Експозиція музею розташовується у двох відділах – історичному та природному.

Крім того, етнографія краю представлена ​​окремо макетом українського дому та різними побутовими предметами: посудом, домашнім начинням, знаряддями праці тощо.

У музеї зберігаються колекції паперових грошей та монет різних епох та країн, добірка старовинних фотографій.

Серед цінних експонатів музею – особисті речі, скафандр, пристрої, обладнання для тренування та роботи на орбітальній станції вихідця з Олександрії, космонавта Леоніда Попова.

Відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової є "Будинок Дмитра Чижевського".

Онуфріївський краєзнавчий музей відкрився 1994 році в будівлі колишньої земської управи, збудованої графом Михайлом Толстим на початку ХХ сторіччя. Експозиція в 15-ти залах знайомить із різними етапами історії Онуфріївського краю та культурою його мешканців.

В історичних експозиціях представлені знаряддя праці кам'яної доби, речі скіфського періоду, матеріали про заснування селища у XVIII столітті та його перебування у складі Нової Сербії. Експозиція "Українська хата" демонструє побут і звичаї українського народу – найбільшу увагу тут привертає величезна голка довжиною близько метра, призначена для шиття стріхи.

Історію роду Толстих – найбільших землевласників на Онуфріївщині – розкриває  експозиція "Примножувати, берегти, любити, то вдячна пам’ять закликає". У розділі про період Першої світової вій­ни і трьох революцій представлена панорама "Бій денікінців із загоном червоноармійців". Про важкі сторінки історії розповідають експозиції "Розгойдані дзвони пам’яті: часи репресій", "Онуфріївщина в Другій світовій вій­ні", "Епоха соціалізму на території Онуфріївсь­кого краю", "Російсько-українська війна".

Також представлено виставку творів декоративно-ужиткового мистецтва та галерею відомих людей Онуфріївщини.

Старовинний Онуфріївський парк із каскадом ставків – пам'ятка садово-паркового мистецтва другої половини ХІХ століття. Це один із найпривабливіших об'єктів природного туризму Кіровоградської області.

Ландшафтний парк площею 51,7 гектара розташований у заплаві двох річок Омельник та Омельничок, на території колишнього графського маєтку Толстих в Онуфріївці. Родина Толстих заклала парк ще на початку 1820-х років. У 1880-х роках завершено будівництво нової частини парку, споруджено оранжерею, теплицю, стайню, водонапірну вежу, човнову станцію, літній танцювальний майданчик, винний льох, оригінальні альтанки, містки. Облаштовано насипний острів з альтанкою та купальнею (тепер відомий як "Острів кохання"). Збереглися головний вхід, Біла їдальня та руїни деяких інших споруд.

В Онуфріївському парку збереглося близько 50 екзотичних та рідкісних видів рослин: софора японська, ялівець віргінський, каркас західний, сосна кримська, модрина європейська тощо. Вздовж берегів ростуть двохсотрічні верби.

Садибний комплекс поміщика Соколова-Бородкіна в Червоновершці є одним із найкраще збережених панських маєтків на Кіровоградщині, пам'яткою архітектури місцевого значення.

Садибу в Червоновершці придбав поміщик Василь Соколов-Бородкін у 1815 році. Його син статський радник Кирило Соколов-Бородкін був повітовим предводителем дворянства. Він мав кілька будинків у Єлисеветграді, а в Червоновершському маєтку протягом 1854-1867 років побудував літній палац. Автором проєкту буд єлисаветградський архітектор Андрій Достоєвський, рідний брат письменника Федора Достоєвського.

Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконано у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

На другий поверх ведуть сходи, а на третій, у задній частині будинку у вигляді бельведеру, можна дістатися лише по драбині. Палац оточений парком зі ставками, в якому досі ростуть сосни, туї, ялиці, модрини, гледичії. Також на території маєтку збереглися літній будиночок, маслобойня, овочесховище, колишні конюшні, гуртожиток.

За радянських часів у палаці Соколова-Бородкіна розмістили будинок відпочинку, потім відкрили ветеринарний технікум. Зараз тут розташовується Червоновершський ліцей.

Пам'ятник "Студентству всіх часів" встановлений у Кропивницькому в 2012 році на площі перед Центральноукраїнським національним технічним університетом, яка тепер має назву Студентська.

В основі композиції пам'ятника студентам – лава, біля якої розташувалися студент та студентка з книжками в руках. Лавка є стрічкою Мебіуса (поверхня, що має тільки одну сторону), на якій вигравіровані назви вищого навчального закладу в різні часи.

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Петрівський краєзнавчий музей розташовується в центрі селища міського типу Петрове, в охайному сквері поруч із селищним будинком культури. Працює з 1967 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про природу, історію та культуру того регіону Кіровоградщини, де розташоване селище. Зокрема представлені деякі археологічні матеріали, етнографічна добірка, предмети побуту XIX-XX століть.

У відділі Другої світової війни зібрана велика колекція фрагментів зброї, гільз, патронів, військового обмундирування та спорядження, знайдених або переданих в музей на збереження очевидцями.

Особливе місце відведено пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, коли від влаштованого більшовиками штучного голоду постраждала значна частина мешканців цього краю.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Світловодський міський краєзнавчий музей розташований в історичному будинку, в якому мешкав першобудівник Світловодська Михайло Карпов. Початок йому поклала музейна кімната при будинку культури, відкрита в 1970 році.

Одна з найцікавіших експозицій присвячена легендарному місту Крилов (з 1822 року – Новогеоргіївськ), яке потрапило до зони затоплення Кременчуцького водосховища. Представлено фотографії зниклого міста, копії архівних документів.

Окремі експозиції присвячені палеонтології, подіям Другої світової війни, містобудуванню.

Свято-Богоявленський жіночий монастир у Диківці заснований у 1996 році на основі старовинного храму, збудованого в 1875 році сербським військом під командуванням полковника Хорвата.

У 1953 році радянською владою храм було закрито та передано під склад зерносховища, а потім переобладнано під лікарню.

У 1993 році храм з прилеглими спорудами було передано церковній громаді та розпочалося створення першого в Кіровоградській області жіночого монастиря.

Диківський монастир називають родинним, оскільки черниці живуть у ньому разом зі своїми дітьми, а влітку до них приїжджають родичі.

Внутрішнє оздоблення храму монастиря заповнене великою кількістю ікон, включно з чудотворною іконою Святого Миколая.

Входячи до храму слід обов'язково роззутися. Територія монастиря доглянута, багато квітів.

Свято-Іллінська церква у Новомиргороді – найдавніша архітектурна споруда Кіровоградської області, пам'ятка архітектури XVIII століття національного значення.

Цегляний храм у перехідному стилі від бароко до класицизму збудований у 1786 році коштом купця Миколи Годжія. Тетраконхова будівля у плані має вигляд хреста, увінчана високим восьмигранним трибуном та куполом. Візуально подібна до дерев'яних козацьких храмів.

Навколо церкви розміщено три поховання, найдавнішим із яких є могила купчихи Соколової (1843 рік).

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Свято-Покровська церква у селі Нерубайка на Кіровоградщині є одним із найдавніших храмів регіону, пам’яткою архітектури місцевого значення. За деякими даними, збудований ще у XVIII столітті як католицький костел коштом польського графа Станіслава Потоцького.

Оскільки після приєднання цих земель до складу Російської імперії кількість католицького населення Нерубайки зменшилася, у 1837 році храм був перебудований й переосвячений на православну Георгіївську церкву. У 1917 році вона отримала назву Свято-Покровської церкви.

Церква у стилі класицизму має приземкуватий силует. Товщина стін із сірого граніту сягає одного метра. Інтер'єр оздоблений розписами.

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.